Розділ 17

Наступного ранку до класу зайшла секретарка директора і запросила Максима Луценка на щеплення. У Макса затрусилися піджилки! Він, як вогню, боявся лікарів, а особливо уколів. Зайшовши в кабінет шкільного лікаря, хлопчик привітався:

- Дддоброго ррранку, пані лікарко... - його зуби стукали від страху.

Жінка-лікарка сиділа до нього спиною і щось записувала в блокнот, а поруч... поруч із нею на медичному столику лежали шприцi з гострими голками!.. Макс мало не знепритомнів просто біля дверей, його ноги стали ватяними, і довелося вхопитися за одвірок, щоб не зомліти. Лікарка обернулася... і хлопчик зі здивуванням упізнав у ній агентку Сакуру, переодягнену в білий халат і медичну шапочку.

- Агенте 2601, нам терміново знадобилася твоя допомога, - швидко сказала вона і зачинила кабінет на ключ. - Поквапся, не стій як укопаний, - кинула вона на ходу, знімаючи медичний костюм, під яким виявилися зручні джинси та футболка.

Вона озирнулася на Макса й помітила його блідість і ступор. Він дивився кудись уперед, не відриваючи очей. Жінка здогадалася - щось не так! Вона простежила за його поглядом і зрозуміла причину дивного стану дитини.

- Ах, та не бійся ти, не стану я тебе колоти! - вигукнула вона, беручи його за руку. - Ну ж бо, прийди до тями! - струснула вона хлопчика і додала, - у нас є справи важливіші...

Агент Сакура потягнула Макса до вікна, розчинила його, і вони обидва вибралися на вулицю в такий несподіваний спосіб, добре, що кабінет знаходився на першому поверсі будівлі, це не завдало особливих труднощів. Хлопчик відзначив про себе, в якій прекрасній фізичній формі перебуває ця жінка: вона була гнучкою і сильною, вочевидь, постійно тренувалася.

На вулиці вони сіли в машину, що чекала на них за рогом школи.

- Привіт, хлопче! - привітався агент Бульдог, обертаючись до нього з переднього пасажирського сидіння.

- Уранці ж бачилися, - нагадав Макс.

Куратор пропустив це зауваження повз вуха і приступив до роз'яснення суті спецзавдання:

- Нам належить добути докази того, що якийсь високопоставлений посадовець співпрацює з російською службою ФСБ і є їхнім завербованим агентом. Для цього тобі необхідно проникнути в його кабінет і встановити на комп'ютері спеціальний код, що дає нам змогу на відстані зчитувати всю інформацію.

• Ааа, віддалений доступ! - здогадався Макс. - Мені потрібно підібрати пароль для входу в його акаунт? - поцікавився він.

- Тобі не доведеться ламати голову, - відповів Бульдог, - ми дамо тобі кодове слово. Нашим агентам вдалося вчора встановити мікрокамеру на його затискачі для краватки, і зараз вони відстежують його дії. Пароль уже відомий, потрібно тільки дістатися до його комп'ютера, - додав він.

- Як мені це зробити? - з готовністю запитав Макс.

- Кабінет посадовця розташований у представництві його компанії, яка орендує приміщення у великому офісному центрі Варшави. На тому ж поверсі розташовується дитяча художня студія. Для цього-то нам і потрібна дитина, - пояснив куратор.

- Який план дій? - діловито поцікавився Макс, ніби був справжнім шпигуном із багаторічним досвідом.

- О 10.50 посадовець вирушить на нараду в міністерство, яка проходить щотижня у вівторок. Вхід у представництво його компанії, ясна річ, охороняється. Сьогодні на зміну заступив добродушний охоронець, у якого є троє маленьких онуків, у яких він душі не чає. Ми розраховуємо на його любов до дітей. Об 11.10 тобі необхідно підійти до охоронця і з жалібним виглядом повідомити про те, що унітаз у дитячій студії забився і не працює, а тобі конче потрібно в туалет.

- А якщо він мене не впустить? - уточнив Макс.

- Тобі доведеться розчулити його і сказати, що страшенно болить живіт, ти не можеш терпіти і ось-ось зробиш у штанi просто в нього на очах, - проінструктував агент Бульдог. - Має спрацювати! Тисни на його жалість.

Агент Сакура дістала з коробочки маленький бездротовий навушник, яким Макс вже встиг скористатися на минулому завданні:

- Візьми це і гарненько закріпи у вусі, треба перевірити зв'язок, - попросила вона.

Макс вставив навушник, який був абсолютно непомітний сторонньому оку, адже його адаптували під розмір його власного вуха.

- Прийом, як чути? - почувся голос куратора, який теж мав таке пристосування.

- Чути гарно, - відповів хлопчик. - Тільки як я знайду потрібний кабінет? - уточнив він.

- Я буду підказувати по ходу дії, куди тобі рухатися і що треба робити, - пояснив агент 48.

- Залишилося забезпечити тебе мікрокамерою, щоб ми могли керувати твоїми діями, - промовила Сакура і витягла з пакету джинси і дитячий светр з вишитим суперменом на грудях. - Зніми шкільну форму і одягни ось це; в око супергероя вмонтована камера.

- Фу! - скривився Макс, - нічого більш дитячого ви не знайшли?! - саркастично зауважив він. - Це ж для малявок зовсім, мені навіть соромно таке вдягати.

- Агенте 2601, за легендою ти - 6-ти річна дитина, а не 8-ми річний недомiрок , - жорстко відповів Бульдог. - Тому припини вередувати! Це - робота.