Роздiл 36

   Уранці в агентстві відбулася нарада в кабінеті у Шефа.

- Вітаю всіх вас з успішно виконаною місією,- виголосив Перший. - Сьогодні вночі контейнери з дронами доставили вантажним літаком до України, згідно із зазначеною адресою, - додав він і потиснув руку кожному з учасників спецоперації.

- Не настільки вже її успішно виконано, - подав голос агент 66.

- Що ти маєш на увазі, Шерхане? - поцікавився бос, - адже дрони не потрапили до росіян, вони зараз перебувають в Україні і воюватимуть на нашому боці.

- Учора спецоперація загрожувала провалитися, і причиною тому цей малолітній шмаркач, - Шерхан вказав пальцем на Макса.

- Це не зовсім так, - заступився агент 48.

- Усе йшло згідно з планом і ми вклалися вчасно, - додала зі свого боку агентка 18, намагаючись захистити Макса.

- Цей недоумок ніяк не міг впоратися із завданням, - вигукнув Шерхан, - хоча йому ж то всього й треба було, що замінити налiпки на контейнерах, але він не зміг підчепити їх нігтями, - продовжував той свої отруйні промови.

Перший невдоволено глянув на злостивця:

- Щодо нашої мети, то її досягнуто. А тобі, агенте 66, слід навчитися командної роботи. Ти вільний, - додав він.

Шерхан схопився зі свого місця і вийшов геть із кабінету.

- Що там у тебе сталося? - поцікавився бос у Макса, коли вони залишилися самі.

- Розумієте, я маю шкідливу звичку гризти нігті, тому вчора в мене не одразу вийшло відірвати налiпки, - чесно зізнався хлопчик. - Але ж я упорався!

- І яким же чином тобі це вдалося? - поцікавився Шеф.

- Я впорався за допомогою своїх зубів, - відповів він.

Перший від душі розсміявся, почувши таку новину.

- Тобто ти хочеш сказати, що могло бути й гірше?

- Чому гірше? - не зрозумів Макс.

- Та тому, що на момент проведення спецоперації у тебе могли випасти передні молочні зуби і тоді наші ЗСУ залишилися б без російських дронів, - реготав до сліз бос.

Агентка Сакура приснула зi смiху, агент Бульдог теж усміхався, прикриваючи рота рукою. Коли Щеф заспокоївся, то серйозно додав:

- Як це не смішно, а згубної звички тобі доведеться позбутися в найкоротші терміни, агенте 2601.

- Я постараюся, - пообіцяв Макс.

- Не постарайся, а зроби, - поправив його Перший, - і ще... - додав він, - надалі я постараюся захистити тебе від роботи з агентом 66.

- Так буде краще, - погодився куратор.

- І безпечніше, - підтвердила Сакура.

- Нараду закінчено, усі вільні, - підбив підсумок Перший.

Вийшовши з кабінету, Макс згадав слова Шерхана і подумав про те, що, виявляється, можна бути чудовим агентом, але при цьому огидною людиною.

Повернувшись на своє робоче місце, агент Бульдог виголосив :

- Молодець, агенте 2601! Учора ти чудово впорався і швидко знайшов вихід у складнiй ситуації, - похвалив він.

- Це було дуже креативне рішення, - додала зі свого боку Сакура.

- Хочу, щоб ти знав, Максе, ми дуже пишаємося тим, що ти в нашій команді! - потиснув йому руку куратор.

У школі на перерві Макс і Плохiш стояли в коридорі біля вікна. Хлопчик пояснював Віталіку чергову задачу, схилившись над зошитом. Коли вони закінчили, Макс запитав:

- Віталіку, а звідки ти родом?

- Із Бердянська, - відповів той. - Мої батьки пл-лиїхали сюди на зал-лобітчанство ще до війни, та так і залишилися в Польщі назовсім.

- Виходить, ти українець? - здивувався Макс.

- Так, - підтвердив Віталік.

- А я ж то думав, що ти росіянин, - зауважив хлопчик.

- Та яка л-лiзниця?!

Для Макса різниця була очевидною. Адже виходило, що Віталік - зрадник, якщо працює на російські спецслужби. Можливо, його обдурили або обвели навколо пальця хитрі шпигуни ФСБ. Але з'ясовувати це зараз Актор не збирався.

- Як справи в агентстві? - поцікавився він, дописуючи черговий приклад.

Поганець важко зітхнув і вимовив:

- Зараз в агентстві пел-лестали мені довiл-ляти, - поскаржився він. - Це чел-лез те, що я не спл-лавляюся з л-лоботою і не можу тебе залякати.

- Ну й кинь їх! - порадив Макс.

- Але ж вони все ще вил-лішують мої пл-лоблеми у школі... - невпевнено заперечив Віталік.

- Скоро вони тобі зовсім стануть не потрібні! - зауважив Макс. - Ти сам вже чудово справляєшся, от тільки досі не віриш у свої сили.

Увечері тато повідомив родині дивовижну новину:

- Уявляєте, сьогодні в українських новинах написали про те, що якийсь доброзичливець, який побажав залишитися невідомим, пожертвував для української армії велику партію бойових дронів, що перебувають на озброєнні противника. Тепер перевага сил точно опиниться на боці ЗСУ.

- Оце так! Який щедрий подарунок! - сплеснула руками мама.

- Я думаю, це якийсь український мільйонер, який живе за кордоном, вирішив таким чином допомогти своїй країні, - висунув свою версію тато.

І тільки Макс сприйняв цю новину спокійно, багатозначно подивившись на свого чотирилапого вихованця.