Розділ 21

   Щоденні тренування та спеціальні вправи невдовзі принесли Максу значний результат. Одного разу він помітив, що миттєво запам'ятовує текст, написаний на дошці вчителем, або прочитаний у підручнику. І якщо раніше йому було потрібно досить багато часу, щоб вивчити шкільний вірш, то тепер він закарбовувався в пам'яті буквально з третього разу. Хлопчик сам дивувався таким успіхам. "Ну, вже тепер-то мама точно не зможе сказати, що в мене пам'ять як у золотої рибки!" - думав Макс.

   До речі, ображений таким порівнянням, хлопчик вирішив якось почитати про це в інтернеті та вивчити тему. Виявилося, що нові дослідження вчених спростували старий міф про 3-х секундну пам'ять цих рибок. З'ясувалося, що скромні акваріумні жителі із золотим забарвленням здатні зберігати пам'ять до трьох місяців!!!  І якщо дивитися на порівняння з цього боку, то воно навіть втішне. Буде тепер, що відповісти мамі наступного разу.

   Але наступного разу не було. Мама і тато були вкрай здивовані феноменальною пам'яттю дитини, яка так несподівано і радикально змінилася. Не знайшовши відповідного пояснення такій зміні, батьки одноголосно вирішили, що їхній син - геній.

   За кілька днів уранці Макс спустився вниз, збираючись погуляти із собакою. Але в цей час із другого поверху пролунав голос мами:

- Максику, синочку, будь розумничкою - винеси сміття!

- Добре, матусю! - відповів слухняний син.

Він схопив пакет із відра і вискочив на вулицю слідом за Ремом.

Треба сказати, що в Польщі всі смітники облаштовані в спеціальних приміщеннях, де стоять контейнери різного кольору для сортування сміття.  Це зроблено для естетичної краси і для того, щоб сміття не смерділо і не розлетілося вулицями. На думку Макса - дуже розумний винахід.

Рем одразу ж кинувся під кущі за своєю потребою, а Макс поніс викидати сміття. Але коли він відчинив двері і зайшов у сміттєве відділення, то дорогу йому перегородив здоровенний хлопчисько. Хлопчик спробував обійти його з одного боку, потім з іншого, але здоровань свідомо не давав проходу.

- Ну що, агенте 2601?! Тебе л-лассеклетили! - усміхнувся він і замахнувся кулаком.

Макс зреагував миттєво! Він метнувся вбік, схопив один зі сміттєвих баків на коліщатках і з силою штовхнув у нападника. Потім він вискочив за двері і замкнув їх на засув зі зворотного боку.

Така несподівана подія дуже схвилювала Макса. Потрібно терміново повідомити в агентство!

За воротами біля лавки на нього вже чекала знайома машина-таксі. Рем за звичкою помчав до неї і застрибнув у відчинені двері, але Макс спочатку глянув на водія і тільки потім, упізнавши його, сів у салон. Хтозна, які пастки може приготувати російська шпигунська агентура для розсекреченого агента...

В офісі агентства Макс одразу ж повідомив про те, що трапилося. Було зібрано термінову нараду в кабінеті у Першого.

- Щось швидко вони тебе розсекретили, Акторе... - зауважив бос, - можливо, ти проговорився комусь із друзів? - уточнив він.

- Я був нiмий, як риба! - обурився ображений Макс.

- Тоді не зрозуміло, як же вони дізналися?! Адже ти працюєш у нас порівняно недавно і ще не встиг добряче наслідити і насолити ворогові, - задумався Перший. - У кого-небудь є якісь здогадки? - звернувся він до присутніх у кабінеті Сакури і Бульдога.

Але обидва агенти тільки знизали плечима і заперечно помотали  головами.

І тут Макса осінило! Пам'ять намалювала йому кадри з будівлі Флай-Споту.

- Я здається зрозумів, як це сталося! - вигукнув він.

Усі троє спецагентів вичікувально спрямували погляди на хлопчика.

- Ви пам'ятаєте, як в аеродинамічній трубі я впав і підмінив ключа від шафки? - звернувся він до куратора та його помічниці.

- Так-так, продовжуй...

- Так от, я звернув увагу, як дивно подивився на мене шпигун, коли обмінював ключ! - повідомив хлопчик.

Агент Бульдог і агент Сакура переглянулися.

- Дійсно, був такий момент. Пізніше наша підміна флешки напевно з'ясувалася, а російському агенту не важко було здогадатися, хто це зробив, - підсумував агент 48.

- Це змінює справу, - зауважив бос, - тепер ти під наглядом.

- А чим це мені загрожує? - поцікавився Макс.

- Судячи з усього, вони тільки хочуть вивести тебе з ладу, раз найняли дитину, - відповів Перший.

- Це як? - не зрозумів хлопчик.

- Ну, наприклад, тебе можуть побити і цим відбити охоту працювати на секретну агенцію... - взявся пояснювати бос - або покалічити і відправити до шпиталю на довгий час...

Що й казати, така перспектива не потішила Макса.

- А що можна зробити, щоб цього уникнути? - поцікавився хлопчик.

- Розумієш, хлопче, ми не можемо ліквідувати дитину-шпигуна. У цій країні неможливо притягнути до суду неповнолітнього.  Цією обставиною і скористалися російські спецслужби.

- Ліквідувати - значить убити? - жахнувся Макс.

Перший поблажливо посміхнувся:

- Ні-ні, що ти! У наш час для цього немає потреби, - заспокоїв Шеф хлопчика. - Досить викрити ворожого агента і притягнути до суду. Закони будь-якої країни досить жорсткі щодо осіб, які займаються шпигунством і підривною діяльністю.

Макс полегшено видихнув. Найменше йому хотілося виявитися причетним до вбивства.

- То що ж мені робити? - розгубився Актор.

- Ми не можемо ліквідувати малолітнього шпигуна, але ми можемо його знешкодити, - повчально вимовив бос.

- Це означає, що ви дасте мені шпигунську зброю? - зрадів Макс.

- Ні. Це означає, що тобі дадуть тренера і навчать захищатися, - опустив його з небес на землю Перший.

Дещо розчарований хлопчик запитав:

- Виходить, я тепер не єдина у світі дитина-спецагент?..

- Виходить, що так... - погодився бос. - Російські спецслужби, дізнавшись про тебе, пішли нашим шляхом і вирішили скопіювати наш хід.

- Але ти все одно залишаєшся ПЕРШОЮ дитиною-спецагентом у світі! - підтримала хлопчика Сакура.