Роздiл 45

   Відеодзвінок завершився, а хлопчик із нетерпінням почав розпаковувати подарунок президента України. Яке ж було його здивування, коли в коробці виявився справжнісінький пістолет! Блискуча зброя була невеликого розміру, якраз до пари дитячій руці Макса, і лежала на оксамитовій подушці всередині коробки. Актор благоговійно взяв її до рук і прочитав вигравіруваний напис: "Максу Луценку від В.Зеленського за заслуги перед Батьківщиною" Хлопчик підняв повні від сліз очі і подивився на боса.

- Це справді справжня зброя? - уточнив він, не вірячи своєму щастю. Нарешті збулася його мрія!

- Що??? Зброя моєму синові? Та ви з глузду з'їхали?! Йому ж тільки вісім років! - отямилася від шоку мама.

Консул нахилив голову і відкашлявся в кулак:

- Насправді, це пістолет із гумовими кулями... - заспокоїв він маму.

Макс здивовано глянув на консула, потім на пістолет:

- Так це знову іграшка! - закричав він у серцях, звертаючись до агента Шефа.

- Ні, ні, заспокойся, - поспішив запевнити його бос і витягнув руку вперед заспокійливим жестом. - Перед тобою справжнісінький пістолет марки Umarex виробництва Німеччини. Це травматична зброя, здатна захистити тебе і зупинити противника. Але завдяки гумовим кулям нею неможливо вбити людину, якщо, звичайно, не цілитися прямо в око. Для твого віку це дуже щедрий подарунок, - додав він.

Макс дещо заспокоївся, адже пістолет був іменний, подарований самим президентом. Але тут втрутився тато:

- Я не допущу, щоб моя дитина розгулювала зі зброєю в школі, та ще й приносила її додому! - обурено зауважив він.

Перший виступив уперед і поспішив заспокоїти батька:

- Не хвилюйтеся, пістолет зберігатиметься в збройовому сейфі нашого офісу і видаватиметься вашому синові тільки для виконання важливих завдань. Ми за цим простежимо, - пообіцяв бос.

Батько більше не мав заперечень.

- Максе, дозволь і мені вручити подарунок від імені нашого спецагентства, - промовив Перший і простягнув хлопчикові запечатаний конверт.

- А що тут? - запитав здивований Актор, крутячи його і розглядаючи з усіх боків.

- Тебе нагороджують путівкою до єдиного у світі Музею Шпигунства, що розташований в Америці, - з усмішкою пояснив бос, спостерігаючи за реакцією Макса.

- Ух ти! - підстрибнув від радощі той. - Я навіть не здогадувався, що такий музей існує, просто подумав про це одного разу...

- Ось твої думки і були почуті, - змовницьки підморгнув Перший.

Макс уже передчував незабутню подорож у загадкову країну шпигунських розробок, як раптом згадав, що ще малий і не може подорожувати самостійно.

- Босе, а як же я доберуся туди один? - запитав він.

- Путівки куплені для всієї твоєї родини, - запевнив Перший. - Тато, мама і сестра зможуть супроводжувати тебе в цій подорожi.

Хлопчик сяяв від радості! Стільки знаменних подій сталося за один-єдиний ранок ...

- Ну, що скажеш, агенте 2601? - звернувся до Макса агент Шеф.

Хлопчик на мить задумався, йому пригадалися всі несправедливі закиди на свою адресу... Потім він повернувся до родини і промовив:

- Дорогі мої родичі, я всіх вас люблю, - він подивився на кожного по черзі, переводячи погляд. - Я дуже вдячний за той чарівний стусан, який ви дали мені своїми претензіями, прискіпуваннями і розчаруванням. Якби не цей факт, то я не став би спецагентом і не стояв би зараз перед вами з подарунком у руках від самого президента України. Завдяки вам я став тим, ким є зараз.

Усі мовчки стояли, відчуваючи змішані почуття: сором, розгубленість, але водночас гордість за свого сина й онука.

- Ну, що ж ви стоїте? Привітайте мене, чи що? - розвів руками Макс.

Уся родина кинулася обіймати свого хлопчика. Особливо старалися мама і тато, а сестричка намагалася протиснутися між ногами дорослих і повиснути на шиї свого улюбленого старшого брата.

На цьому візит було закінчено. Консул попрощався з усіма і пішов. Перший потиснув руку батькові Макса:

- Дякую Вам за те, що виховали такого чудового сина! - вимовив він.

- Я досі не можу повірити в те, що трапилося, - потряс головою тато. - Але дуже прошу Вас, бережіть мого хлопчика! - попросив він.

- Не хвилюйтеся, відтепер ваш Макс під надійним наглядом, - усміхнувся бос.