Розділ 11

Наступного ранку, прибувши до секретного офісу агентства, Макс самостійно спустився на потрібний підземний рівень і пішов великою залою до робочого столу свого куратора. Тільки зараз він звернув увагу на зовнішній вигляд співробітників агентства. Раніше Макс і не помітив би таких деталей, але, мабуть, старанні тренування принесли результат. Тут і там на очі хлопчикові потрапляли люди з велосипедами, зі скутерами під пахвою, з пакетами круасанів, з палицями для скандинавської ходьби і навіть з рибальськими вудками. Макс здогадався, що всі ці атрибути - їхнє ранкове алібі. Так само як і його собака.

- Доброго ранку, агенте 2601! - привітався Бульдог. - Сідай, як справи?

- Ви знаєте, вправи на уважність дуже допомогли мені! - з натхненням почав розповідати Макс. - Сьогодні я помітив дивацтва у вбраннях співробітників офісу, але ж у попередні дні навіть не звернув на це уваги!

- Що ж, похвально! - схвалив агент 48. - Помітно, що ти старанно тренувався. Давай перевіримо результат, - запропонував він. - Подивися уважно на Сакуру, - він вказав поглядом на жінку, яка тільки-но увійшла, - а потім відвернись і опиши її зовнішність.

Макс привітався з агентом 18 і почав вивчати її обличчя.

- Ну що, готовий? - запитав Бульдог. - Починай.

Хлопчик відвернувся і почав описувати зовнішність жінки по пам'яті:

- Довге чорне волосся, зав'язане у хвіст, як у мами. Худе обличчя. Прямий ніс.  Гостре підборіддя. Добрі карі очі з чорними бровами. Красиві губи, - перерахував Макс і повернувся для перевірки результату. Усе виявилося вірним, тільки Сакура розплилася в задоволеній посмішці, почувши схвальні слова хлопчика. Адже кожній жінці приносить задоволення чути компліменти, навіть якщо ця жінка - спецагент. І в цей час хлопчик вирішив, що відтепер буде частіше говорити приємні слова мамі та сестричці.

- Браво, агенте 2601! - похвалив Бульдог. - Ти чудово впорався!

Макс, задоволений собою, засяяв від щастя.

- Давай-но тепер перевіримо, що в тебе вийшло із запам'ятовуванням предметів. Готовий? - поцікавився куратор.

Макс дістав із кишені вчетверо складений аркуш iз зошита і простягнув агентові. Вранці, перед виходом із дому, він звірив список із вмістом ящика для іграшок і дописав те, чого не вистачає.

Агент 48 почав читати вголос:

- Кар-кар, Чеча, Вава один, Ляля-брат, акула-монстр...- він здивовано подивився на Макса, - це що?

- М'які іграшки, як ви і просили, - незворушно відповів хлопчик.

- Господи, чим зараз сучасні діти граються? - звернувся агент до Сакури. - У наш час були тільки Чебурашка з крокодилом та вовк із зайцем.

- Ні, ви не так зрозуміли! - здогадався Макс. - Це ж їхні імена.

- Які такі імена можуть бути у плюшевих іграшок?! - дивувався агент 48.

- Ну як же?! - пояснював хлопчик. - В іграшок теж бувають імена, так само як і в людей.

- Та ну? - здивувався чоловік.

- Абсолютно точно! От уявіть, у моєї сестри шість штук ведмедів і десятка два ляльок. Як вона має їх розрізняти, якщо не назвати кожного своїм ім'ям? - доводив Макс.

Агенти посміхаючись переглянулися між собою.

- Пояснення прийнято! - кивнув куратор. - І я бачу, що ти забув тільки два з них і дописав нижче... Тітка продавчиня? Яйце динозавра? - він здивовано знизав плечима. - Маячня якась!

Тест із таблицею Макс пройшов із набагато кращим результатом, ніж минулого разу. Усе таки домашнє тренування допомогло і хлопчик залишився задоволений собою. Тепер завдання ускладнювалося і треба було навчитися знаходити числа у зворотному порядку.

Тепер на Макса чекало нове цікаве завдання: необхідно  було прочитати слова, написані різним кольоровим чорнилом, які позначають один із кольорів. Але хитрість полягала в тому, що колір самого слова відрізнявся від його назви. Зеленими літерами було написано "червоний", чорними літерами "жовтий", червоними літерами "синій" тощо. Сенс полягав у тому, щоб якомога швидше назвати вголос колір слів і не заплутатися.

- Будь уважним! Ти маєш не читати слова, а називати їхній колір, - пояснила Сакура. - Якщо помилишся, то назви колір ще раз.

- Синій. Жовтий. Червоний... ой... Зелений... - тут же збився хлопчик. Це виявилося зовсім не просто, як йому здалося спочатку.

- Не хвилюйся, агенте 2601, насправді лише 95 відсотків людей здатні виконати цю вправу, - заспокоїла його агентка 18. - Спецагент має володіти феноменальною пам'яттю та спостережливістю, щоб не пропустити дрібниці та орієнтуватися в інформації. Для цього спецслужбами розроблено цілий комплекс вправ, який допоможе досягти бажаного рівня. Але потрібні постійні тренування, - додала вона. - Спробуй ще раз.

Макс старався знову і знову, і нарешті, назвав усі кольори без запинок.

- Молодець, хлопче! - похвалив його куратор. - З тебе точно вийде толк!

Сакура згідно кивнула і, посміхнувшись, потріпала Макса по волоссю.

- А тепер отримуй домашнє завдання, агенте 2601, - сказала вона. - Уяви, що ти сидиш за дверима і підслуховуєш, що відбувається в сусідній кімнаті. Раптом тобі знадобилося вийти. Але в жодному разі не можна видавати своєї присутності! Тобі потрібно пройти через усю кімнату, намагаючись не створювати ані найменшого шуму. При цьому не можна зводити своєї уваги з об'єкту стеження. Як би ти зробив це, якщо за дверима перебували два шпигуни й обговорювали новий план?

Макс подивився у стелю і задумався, почухавши голову.  Мабуть, такий масаж дійсно сприяв активації його мозкової діяльності.

- Не поспішай із відповіддю, агенте 2601, - попередила Сакура. - Гарненько подумай про це вдома.

Макс, окрилений похвалою і гордий своїми успіхами в навчанні, попрощався з агентами і на тій самій машині, у супроводі вигуляного і задоволеного Рема, вирушив назад до будинку.