Роздiл 42

- Агенте 2601, припини бійку! - почувся голос у навушнику, про який Макс зовсім забув. Він на мить зупинився, але не зміг стриматися і знову врізав зрадниковi по пиці. Дуже вже накипіло!

Але раптом Плохiш злетів у повітря і повис над землею. Актор підняв голову і побачив агента Шерхана, який тримав зрадника за комір. Раптом чиясь рука так само підняла самого Макса, який продовжував махати кулаками і намагатися вдарити ногою Плохiша, що висів навпроти.

- Акторе, досить, зупинись! - наказала Сакура, яка несподівано опинилася перед очима хлопчика. - Сталося прикре непорозуміння, цього хлопчика, - вона вказала пальцем на Віталіка, - жорстоко обдурили і ввели в оману агенти ФСБ. Весь цей час хлопець вважав, що допомагає нам, а насправді допомагав російським шпигунам.

Макс злегка охолов і перепитав:

- Так ось чому ти вирішив, що я зрадник? - звернувся він до Плохiша.

- Мені так сказав чоловік, який мене найняв, - зізнався той.

- Ти маєш на увазі того типа, який зараз поїхав у вагоні? - перепитав Актор.

- Так, я нікого більше не знаю, окл-лім нього.

- Так ти жодного разу не був у їхньому секретному офісі??? - почав прозрівати Макс.

- Якому такому секл-летному офісі? - здивувався Плохiш, - вони ж л-лозвідка і пл-лацювали зі мною чел-лез зв'язного.

Усе стало ясно. Наївного Віталіка жорстоко обдурили російські шпигуни, видавши себе за українських розвідників. Вони скористалися дитячою довірливістю і складною ситуацією хлопчика.

- Послухай, хлопче, - звернувся агент Бульдог до Плохiша, опустивши Макса на землю, - тебе жорстоко обдурили російські шпигуни і весь цей час ти, нічого не підозрюючи, працював на них.

Актор глянув на Віталіка і з його вигляду зрозумів, що пазли головоломки потихеньку почали складатися в його мозку. Потім Плохiш підняв голову і сумними очима глянув на звільнених дітей:

- Виходить, я мало не став співучасником вашого викл-ладення?

- Виходить, що так, - підтвердив Макс.

Муки сумління відбилися в очах товстуна і він заплакав від відчаю:

- Я не х-хотiв цього! - заїкаючись від сліз, вимовив він.

- Усе гаразд, хлопче, не впадай у відчай, - заспокоїла його агентка Сакура, - усе вже позаду.

Тим часом звільненим дітям надавали першу допомогу і саджали в спеціальні автобуси, заздалегідь підготовлені для їхньої евакуації.

- Агенте Бульдог, а як ви знайшли нас? Адже в броньованому вагоні зв'язок не працював, - поцікавився Актор у куратора.

- Ми стежили за переміщенням потяга і тому слідували за ним до найближчої станції, - пояснив він.

- Ой, а як же мої батьки? - сполошився Макс.

- За це не хвилюйся, ми про все подбали, - відповіла Сакура. - Твоя мама думає, що ти в бабусі з дідусем, тому не хвилюється.

- Фух, - полегшено видихнув хлопчик, - як же вам це вдалося?

Сакура обійняла Макса за плечі і вони разом рушили до машини:

- Ми просто зробили кілька дзвінків голосами твоїх родичів, - пояснила вона. - Ти ж знаєш, що змодулювати чийсь голос на спеціальному обладнанні не проблема в наш час.

- Дай п'ять, агенте 2601, - запропонував Шерхан, сидячи в машині. - Я не очікував від тебе такої сміливості!

Актор не став сперечатися і прийняв його привітання, врешті-решт, усі вони брали участь у цій операції і боролися за спільну справу. До того ж Макс розумів, як складно далися гордовитому Шерхану слова похвали на адресу хлопчика.

Врятованих дітей відвезли в клініку для надання медичної допомоги, Плохiша посадили на зворотну електричку до Варшави, а Макса повезли додому.

- Акторе - ти найкращий! - коротко похвалив його Перший і міцно потиснув руку. - Без тебе ці діти назавжди б залишилися в полоні ворога.

Втомлений від подій сьогоднішнього дня, Макс нарешті повернувся додому:

- Привіт, мамо, тату! Я вдома! - привітався він. - Дідусь привіз мене на таксі, а сам на ньому ж повернувся назад, - видав хлопчик заздалегідь підготовлену версію.

- Максику, привіт, синку! - підійшов тато і поцілував сина в маківку.

Мама вибігла назустріч і обійняла хлопчика:

- Синочку, вибач, що так усе вийшло сьогодні, - вибачалася вона. - Коли я їхала за тобою до школи, сталася невеличка аварія, довелося довго чекати на поліцейських і представників страхової компанії. Тому я попросила дідуся забрати тебе до себе.

Макс здогадався, що секретне агентство спеціально влаштувало цю "невеличку аварію", щоб затримати маму і дати можливість Акторові виконати спецзавдання.

- Усе нормально, матусю, не хвилюйся, - заспокоїв син маму і міцно обійняв. Притулившись до неї, Макс подумав про тих дітей, яких звільнив сьогодні: як же їм зараз не вистачає своїх мам...