Розділ 24

Чергове спецзавдання виявилося не надто складним: потрібно було прикріпити GPS-датчик на дно однієї з машин.

- У нас є підозри, що ця людина співпрацює з російською шпигунською мережею, тому нам необхідно бачити його пересування, щоб простежити і розсекретити ворожу агентуру,  - дала вводні роз'яснення агентка Сакура. - Ось тільки проблема полягає в тому, що ця машина постійно перебуває в полі зору охорони. Напевно, шпигун добре знає свою справу і боїться отримати від нас жучок для прослуховування. Підібратися до неї дорослій людині складно. У цій справі ми розраховуємо на тебе, Акторе, і на твою винахідливість, - додала вона.

Прибувши на місце, Макс уважно вивчив обстановку: біля під'їзду російського посольства стояв припаркований чорний БМВ, поруч із яким перебували двоє людей спортивної статури в однакових чорних костюмах i у темних окулярах. "Відразу видно, охоронці!" - подумав хлопчик і усміхнувся. Чомусь росіяни, як він уже встиг помітити, надавали великого значення зовнішньому антуражу - елітні автівки, дорогий одяг, золотий годинник... "Понти дорожчі за гроші", - пригадав він вуличний вислів. Тепер зрозуміло, про кого ці слова! Ось, наприклад, у Польщі посадовці всіх рангів пересувалися винятково на скромних машинах і без охорони, мабуть, їм нічого було боятися й приховувати.

- Усе зрозуміло! - підсумував Макс. - Мені знадобиться звичайний тенісний м'ячик.

- Що? - здивувалася агентка Сакура. - Навіщо?

- Це мій креативний план, - пояснив Актор і поліз у свій шкільний рюкзак. - У мене свої методи.

Макс витягнув із портфеля жовтий тенісний м'яч, брудний i неабияк пожуваний собачими зубами.

- Фу! Звідки це? - скривилася агентка 18, гидливо роздивляючись "шпигунський гаджет" хлопчика.

- Та це ми з Ремом граємось на вулиці, я забув його витягнути сьогодні з кишені куртки, тому кинув у портфель, - відповів той.

Сакура дістала з пакета ту ж саму бейсболку з героєм Блискавкою Макквіном, у якій Макс вже побував на одному із завдань.

- Твоє маскування, - додала вона і простягнула її хлопчикові.

- Стій, і навушник не забудь! - повернувся агент Бульдог із переднього сидіння. - Хай щастить, Акторе!

Макс одягнув кепку козирком назад і вийшов із машини-таксі.

Мета завдання знаходилася на протилежному боці вулиці. Чисто вимита й відполірована машина виблискувала на сонці сріблястими титановими дисками. Два амбали-охоронці стояли поруч на тротуарі й розмовляли один з одним. Макс витягнув із кишені м'ячик і почав набивати його об асфальт, повільно наближаючись до об'єкта. І ось, коли до машини залишалося вже буквально п'ять метрів, він раптом помітив Плохiша, який переходив дорогу. Той уважно дивився на Макса, намагаючись не втратити його з поля зору.

- Увага, за мною стеження! - вимовив Актор і в навушнику одразу почулася відповідь:

- Будь обережний, ми не можемо привертати до себе увагу в такій ситуації, - відповів голос Бульдога. - Спробуй самостійно впоратися з проблемою.

Макс обернувся. Плохiш вже крокував за ним тротуаром. Він показав двома пальцями спочатку на свої очі, потім не його. Цей знак означав: "я стежу за тобою!".

"Що ж мені робити?!" - розгублено подумав хлопчик і несподівано згадав, що ще зранку запасся всілякою "шпигунською зброєю". Він сунув руку в кишеню і дістав звідти металеві кульки від гри "Морський бій", прихоплені з дому. Макс, не обертаючись, опустив руку вниз і розтиснув пальці. Кульки посипалися на тротуар, але звук від їхнього падіння був заглушений шумом вулиці та проїжджої дороги. Буквально за кілька кроків почувся крик Плохiша:

- Ой-ой! - заволав він, послизнувшись на кульках, і впав носом на асфальт.

Його падіння якраз відволікло увагу охоронців. Макс одразу зорієнтувався і, нібито випадково, пропустивши один удар, загнав м'ячик під машину. Це виявився гарний привід пірнути за ним під кузов. Хлопчик швидко дістав із кишені маленький GPS-трекер на магніті й одним спритним рухом причепив його на арку колеса. У цей момент охоронці, які схаменулися, повернули голови і помітили Макса:

- Гей, пацан, що ти там забув? - крикнув один із них.

- Та я ось м'ячик загубив, дядьку! - відповів Актор, вилазячи з-під машини і показуючи грізним амбалам свій тенісний м'яч.

Бугаї подивилися один на одного, потім квапливо озирнулися на будівлю посольства:

- Давай вали звідси швидше, поки ми тобі вуха не надерли! - пригрозив другий мордоворот.

А Максу другого попередження і не потрібно було, він миттю вискочив з-під БМВ і пішов геть, так само набиваючи м'ячик об асфальт.

- Я впорався, - тихо й коротко доповів він.

З навушника негайно почулася відповідь:

- Молодець, Акторе! - сказав голос Бульдога. - Але за тобою "хвіст".

Макс вже знав, що "хвостом" агенти називають шпигуна, який іде по п'ятах. Він озирнувся: до нього на великій швидкості наближався розгніваний Плохiш із розбитим у кров носом і стиснутими кулаками.

"Ой, зараз мені може бути непереливки," - подумав Актор,  - "треба терміново змотувати вудки!" Макс квапливо озирнувся на всі боки в пошуках виходу. У цей момент на протилежному боці дороги зупинився автобус. Хлопчик опинився якраз на місці пішохідного переходу, він швидко перебрався на іншу частину вулиці і стрибнув у двері, що зачинялися. Автобус рушив, а у вікні Макс побачив розгублене обличчя Плохiша, який не встиг сісти за ним слідом.

- Усе гаразд, Акторе, ти відірвався від хвоста, - почулося в навушнику, - ми слідуємо за тобою, виходь з автобуса на наступній зупинці.

Опинившись у машині агентів, на хлопчика посипався град запитань і привітань:

- Круто ти його відшив, Акторе! Дай п'ять! - похвалив агент Бульдог і вдарив по руках.

- Що це за нову зброю ти використовував? - поцікавилася Сакура. - Хто тобі її дав?

- Як тобі спало на думку таким хитрим способом відвернути увагу охорони, використовуючи власний "хвіст"? - дивувався куратор.