Розділ 14

Наступного ранку в офісі спецагентства відбулася нарада в кабінеті боса.

- Молодець, агенте 2601! Учора на завданні ти проявив неабияку кмітливість і швидко знайшов вихід із ситуації, що склалася. Виношу тобі подяку від імені українських спецслужб за проявлену винахідливість! - сказав Перший і потиснув хлопчикові руку.

- Слава Україні! - відповів Макс перше, що спало йому на думку.

- Героям слава! - хором відповіли агенти, які перебували в кабінеті.

Сльози радості виступили на очах дитини від урочистості моменту.

Пізніше на Макса чекали тренування з розвитку пам'яті та уважності. На екрані монітора знову з'явилися слова, які слід було прочитати і запам'ятати, але цього разу список відрізнявся від першого варіанта.

- Це для того, - пояснила агентка Сакура, - щоб їх не можна було завчити напам'ять.

Далі Максу запропонували скласти фоторобот вчорашніх шпигунів. Це виявилося дуже складно зробити, бо в їхній зовнішності та одязі не було за що зачепитися.

- Ось бачиш, хлопче, тому агент і має бути непомітним у натовпі. Це і називається конспірація, - зауважив куратор.

- Агенте Бульдогу, а в чому різниця між шпигуном і агентом? - поцікавився хлопчик.

- Річ у тім, що це практично одне й те саме, просто назва залежить від того, на чиєму боці ти працюєш, - відповів чоловік.

Макс задумався над сенсом сказаного, потім вимовив:

- Це виходить, що для вас я - агент, але для російських спецслужб я - шпигун?

- Правильно міркуєш, агенте! - похвалив Бульдог. - До речі, звідки в тебе така цікава кишенькова машинка на радіокеруванні? Я настільки маленьких ще не бачив, - запитав він.

- Ах, так... це мені з Німеччини на допомогу біженцям прислали, - відповів хлопчик і дістав із кишені свій скарб розміром у половину дитячої долоні й таким же крихітним пультом на батарейках. - Це моя улюблена іграшка на сьогоднішній день.... Ну, після комп'ютера, звісно... - додав він.

Дорослий агент узяв із рук Макса річ і почав розглядати з усіх боків.

- Так... що не кажи, а німці вміють робити чудову техніку! Ця іграшка нічим не гірша за високотехнологічні шпигунські розробки нашого спецвідділу, - зауважив він.

Хлопчик пожвавився:

- Так у вас є всякі шпигунські штучки?!  - вигукнув він. - А мені дадуть ними скористатися?

- Не поспішай, хлопчику, - усміхнувся він, - усьому свій час. Встигнеш ще... Ми он тобі вчора навушник ледве підібрали, довелося нашому технічному відділу поворушити мізками, щоб адаптувати його під маленьке дитяче вухо.

Макс злегка засмутився, але ненадовго. Попереду на нього чекало дуже цікаве домашнє завдання і він вже передчував його виконання:

- Сьогодні ти вчитимешся розпізнавати шпигунів за їхньою поведінкою. Адже як ти помітив учора, за зовнішністю цього не зрозумієш, - сказала агентка Сакура. - Ця вправа розвиває спостережливість і вміння розбиратися в людях, так необхідні спецагенту, - додала вона. - Завдання полягає в такому: буваючи в різних громадських місцях або прогулюючись вулицями, придивляйся до людей і став собі такі запитання:

1. Що є незвичайного в манерах ЦЬОЇ людини?
2. Чим можна пояснити це незвичайне?
3. А чи можна пояснити це тим, що ВІН шпигун?
4. Чому і з якою метою ЙОГО могла завербувати іноземна розвідка?
5. Наскільки вміло ВІН тримається?
6. Яку роль він зараз грає?
7. Чи можна якось розколоти ЙОГО як шпигуна?

Спробуй відповісти для себе на всі ці запитання, Максе, - закінчила агентка 18.

Проводжаючи хлопчика до ліфта, агент 48 поставив запитання, яке той так боявся почути весь ранок:

- До речі, агенте 2601, а що це за ситуація з морозивом вийшла вчора?

- Ну, розумієте, агенте Бульдогу, - почав виправдовуватися хлопчик, - я не можу їсти інші продукти, крім звичних, у мене відразу ж починаються блювотні позиви, - показав він на живіт. - І я нічого не можу із собою вдіяти! - додав він, красномовно знизуючи плечима і розводячи руки.

Агент 48 зупинився:

- Послухай-но, Максе! - суворо сказав чоловік. -Учора ти мало не зірвав важливе спецзавдання, привертаючи непотрібну увагу своєю поведінкою, - суворо відчитав його куратор.

Макс опустив голову, йому стало страшенно соромно.

- Значить так, агенте 2601, слухай наказ, - сказав Бульдог, - відсьогодні ти тренуєшся їсти різну їжу.

- Але... - спробував заперечити хлопчик.

- Потроху і поступово, - перебив його агент 48. - І щоб ці дитячі фокуси більше не повторювалися! - додав він. - Ясно?

- Ясно... - пробубнив Макс собі під ніс, так і не піднімаючи голови від сорому.

- Тоді до завтра! - попрощався агент Бульдог і примирливо поплескав його по плечу.

Дорогою додому, сидячи в машині, Макс вирішив вирости в кулінарно-гастрономічному сенсі та залишити "ці дитячі фокуси", як назвав їх старший агент.