41 967
Анотація до книги "Безіменний"
Вона звикла ділити світ лише на живих та мертвих. З останніми пов’язана її професія, тож містику Еріка сприймала хіба що в серіалах або ж фільмах. Та після чергового, проведеного нею розтину, дещо сталося…, «щось» прийшло за своїм тілом…, і її уявлення про навколишній світ докорінно змінилося...
Зміст книги: 57 глав
136 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую автору за цікаву історію. Завородує і поглинає з першої сторінки і до останньої...
Оренда Дроб, Дякую Вам безмежно за такий чудовий відгук) Мені неймовірно приємно, що історія Вам сподобалась)))
Дякую, дуже сподобалась
Оксана Сидоренко, Щиро дякую) Мені неймовірно приємно, що Вам сподобалось)))
Натхнення вам, колего! Створення справжньої книги завжди потребує чимало роботи задля вивчення та опрацювання всіх нюансів. Приємного читання всім. І щастя кожному з читачів!
Ангеліна Кріхелі, Щиро дякую, колего, за такі неймовірні слова) Безмежно приємно відчувати і від колег підтримку) Дякую, що зазирнули) Бажаю Вам натхнення, наснаги, цікавих ідей і відданих читачів)
Як же Ви чудово пишите, неможливо відірватися) Дуже дякую)
SV, З усього серця дякую Вам) Мені бракує слів, щоб змалювати, наскільки приємно читати такі гарні слова) Радію і тішуся, що Вам сподобалася книга) Дякую за чудовий відгук)
Мені сподобалось, дякую за історію. Чекаю на продовження, можна навіть без обкладинки!
Levina Liliya, Дякую Вам безмежно) Мені неймовірно приємно, що історія Вам сподобалася) Дякую, що чекаєте наступної книги) Планую розпочати 14 вересня)
Дякую за чудову книгу. Натхнення вам на нові ідеї, чекаю з нетерпінням на продовження!!!
Олександра Чернобай, Дякую
Знаю, що нетерпляче :))) але дуже цікаво, коли ж буде продовження? Сил нема чекати. Щотижня перевіряю чи не випустили книгу... Я скоро світи з нервів почну :-D
Марта Кравченко, Ви знаєте, я вже боюся, щось обіцяти) Це просто якесь зачароване коло. Я нову історію мала почати викладати ще в квітні, але всі, наче змовилися. Потерпіть ще, будь ласка, трошки, як тільки вирішиться питання з обкладинкою, одразу розпочну публікацію)))
Дякую за таку чудову книгу!!!
Танюша Холява, Щиро дякую Вам за відгук) Мені неймовірно приємно)))
Чомусь раніше не прийшло сповіщення.
Доброго вечора. А коли буде довгоочікувана продовження? Не можу ніяк дочекатись. Постійно про нього думаю. Слава Україні
Марта Кравченко, ❤️❤️❤️❤️
Дякую за таку чудову історію! Я насолоджувалась кожною главою! Ледь не ридала, коли Еріка не отримала обійми у відповідь, а до цього довелося стримувати сльози мімімішності на моменті призначення побачення у садочку вовків. А ось не стрималася я уже у самому кінці — коли хтось відмовлявся гасити за собою світло у кімнатах будинку. Начебто простий момент, а так зачепило. Так хочеться продовження, але час прощатися. Чекатиму на обіцяний сюрприз. А ще я дозволяю собі пофантазувати, щоб було залиш вона у собі силу Рудих?! Навіть Коло Долі не витримало б такої фурії *ха-ха-ха Я дуже намагалася передати свої емоції без спойлерів, бо впевнена, що ще багато хто прийде почитати цей витвір мистецтва! Мої вітання, Олександра, і моя любов :3
Олександра Пашкова, Як я чекала твого відгуку, просто змалювати навіть не зможу) Ти підтримувала мене від зародження самої лише ідеї) Я безмежно щаслива, що історія так сподобалася) Що змогла викликати такі омріяні для мене емоції) Завжди кажу, що враження читачів варті усього: і недоспаних ночей, і хвилювання, і годин перед монітором ноутбука, і очікувань на зворотний зв'язок) Коли я читаю коментарі, то просто злітаю до муз і танцюю там разом з ними, святкуючи наше досягнення) До речі, мені й самій цікаво, якою б була Еріка, якби залишилась перевертнем, щось підказує, вона і там би керувала) Але нас чекає нова історія з не менш цікавими героями) Дякую з усього, серця, моя натхненнице, за твою постійну підтримку, за приємні слова, за мотивацію і за віру, обожнюю тебе)❤️❤️❤️❤️
Дякую, дуже сподобалась книга.
Алла Попадько, Щиро дякую Вам) Мені безмежно приємно)))
Дуже цікаве продовження і найбільш радує, що історія ще має продовжуватись і продовжуватись. Ще цікаво чи буде Аріадна з Олексою?... І чи допоможуть Еріці штучки перевертнів у здоланні Заріцького. І як саме Іриней допоможе Еріці. Ну і звісно промайнула думка про пана Степового, чи не став він вартовим Кола долі...
Дякую за це продовження, і з нетерпінням чекаю наступного :-***
Марта Кравченко, ❤️❤️❤️❤️
Оооо!! Дякую, Олександро, за Безіменного, це ім'я йому дуууже пасує) ну це просто любов!! Всю книгу ви нас тримали в тааакій інтризі і хвилюваннях! Розв'язка з Іваном, Рудими, Алларом)))Оо!! Навіть кінцівка все гарячіша і гарячіша) сюрприз сподобався на 1000%. Той Іриней - то ідеальний герой для наступної книги!!
Олена Когут, Щиро дякую, Оленочко, за такий чудовий відгук) Мені так приємно, що книга Вам сподобалася, що вкотре вдалося познайомити з героями, які не залишили байдужими) Особливо чоловічий склад, навіть не знаю, в кого саме я б закохалась) Радію та тішуся, що новинка також зацікавила, буду дуже і дуже старатися, аби наступна книга теж викликала стільки емоцій, Іриней викличе точно, обіцяю)
Спершу, мені потрібно було, зазделегідь, подумки підготуватись до ймовірності закінчення цієї книги. (емоджі розбитого серця)
Охопив відчай, коли побачила 2 останні глави (( Склалось враження, наче втратила когось , або щось рідне, близьке. Вони мимоволі стали моєю реальністю. Стали суттєво важливими для мене.
Я все таки, сподіваюсь, що буде 2 частина. Хоооочу 2 частини. Вимагаю)
Хто теж не проти, аби історія Еріки та Безіменного не закінчувалась - давайте не "встидайтеся" пишіть )). Вмотивуєм Сашеньку, на продовження ❤️
Маряна Велит, О, як я чудово розумію ці емоції) Я і сама до завершення цієї історії готувалася не один день) Навіть сльози на очах стояли, коли пальці набирали на клавіатурі слово: "кінець") Хоч в мене і була одна перевага — я знала, як саме закінчиться книга) Скажу відверто, в мене вже зародилася одна вельми цікава ідея, хоч до її реалізації ще далеченько) Поки не обіцятиму нічого, але й не виключаю, що з Безіменним та Ерікою ми ще колись побачимося) А може й в новій історії ще зустрінемо їх) Щиро дякую за віру, за підтримку 24/7, за те, що постійно підбадьорюєш мене та цікавишся моєю творчістю, мотивуєш та бажаєш стільки всього прекрасного) Я неймовірно це ціную і старатимуся, аби наступні історії теж тобі сподобалися)
Мені буде не вистачати наших героїв. Сподіваюся в майбутні книзі, яку ви плануєте вони будуть зявлатися хоч періодично. Дуже радію що вийде нова книга з іньшими героями. Так хочеться побачити як будуть розвиватися стосунки Олекси та Аріадни. До останього сподівалася що пан Степовий таки живий. І сподівання справдилися навіть більше ніж очікувала, тому що буде історія і про нього. Ну і як тут не згадати про нашого Іренея. Таємничого і такого харезматичного героя. Хочеться дізнатися про нього більше і про його минуле, і куди він подався як звільнився від примарного міста. Тож бажаю вам музи, мирного неба всім нам і з нетерпінням чекаю нової історії. Слава Україні!
Nadja Janush, Героям Слава! Дякую Вам з усього серця за такий чудовий та неймовірно теплий відгук) Я в кожному реченні відчуваю, як Вам сподобалися герої) Це справжнє щастя, коли читачі не хочуть прощатися з ними) Тепер я точно знаю, що не помилилася у рішенні написати окрему історію про наших героїв) Ми обов'язково дізнаємося, хто втрутиться в нове життя Іринея та переверне йому все догори дриґом) Як воно пану Степовому після пістолета тримати в руках кинджал вартових) Як між Аріадною та Олексою хтось темний пробіжить і декому доведеться добряче попотіти) І, звичайно ж, нова героїня та новий досить небезпечний ворог) Я безмежно вдячна Вам за такі приємні побажання, за постійний інтерес до моєї творчості, за те, що підтримуєте мене та коментуєте, і чекаєте нової історії)
Зараз минула 2-га година ночі як я дочитала цю приголомшливо, неймовірну, напружену, неймовірно емоційну, безперечно цікавенну історію. Як завжди поки не дочитала - не змогла заспокоїтися. Дякую автору за цей не побоюсь цього слова Шедевр! Натхнення вам невичерпного в наступних книгах! :-* І як же круто, коли книга закінчується саме так (без лишніх втрат нервових клітин читачів ;-* ) З превеликим задоволенням чекаю наступні книги вашого авторства ;-***
Марта Кравченко, Заради таких потужних відгуків хочеться писати ще і ще) Як би там не говорили, але зворотний зв'язок — це особливий зв'язок між автором і читачем, він дарує неабияку мотивацію і натхнення, багато натхнення) Та мені злетіти кортить, коли я читаю такі теплі та сильні слова) Я безмежно вдячна Вам за неймовірний коментар, за приділений час, за підтримку, за увагу до моєї творчості та за те, що проживаєте історії разом зі мною і нашими героями) Коли в мене опускаються руки, я справді перечитую коментарі) Вони швидко проганяють всі ті підступні сумніви, які часом лізуть, куди не треба) Ця історія для мене дуже особлива, тому я невимовно радію, що Вам вона також сподобалася) Старатимусь, щоб і наступні історії теж припали до душі) Ще раз дякую за чудові слова та побажання)
В цій главі мені подобається все: починаючи від розсудливості Алара і закінчуючи відвертістю Іринея, — все, окрім... окрім відчуття, що химеру ми більше не зустрінемо, або зустрінемо та зовсім ненадовго. Сподіваюся він отримав те, чого так пристрасно бажав! Таке відчуття, наче я назавжди прощаюся із улюбленим другом! Тепер трохи детальніше про те, що мені сподобалося... І це слабкість Еріки!!! Коли вона була не в змозі мовчки витримати біль... То було вау! Бо я дуже не люблю коли головні герої буквально всемогутні та шалено успішні, здатні з легкістю впоратися з будь-яким завданням, і все таке і тому подібне... Тому, дякую за не ідеальних, але таких справжніх і улюблених героїв!!! Крута глава!
Олександра Пашкова, Щиро дякую, люба моя) Та глава якось по-особливому писалася, напевно, мій емоційний стан допоміг мені створити її саме такою) І тут я згодна на всі сто відсотків, я теж люблю, коли головні герої відчувають все та проходять випробування, не як роботи якісь чи герої всесвіту Marvel, а по-справжньому, аби й ми ті емоції відчули) Ну, тепер я вже сміливо можу говорити про певні таємниці, які намагалася не розкривати) Хоча як же кортіло хоч трошки натякнути) Хоча б малесенький натяк) В цій книзі ми, звичайно, прощаємося з Іринеєм, зате буде інша) О, він отримає набагато більше, ніж хотів, і навіть те, що не хотів) Сподіваюся, ця новина тобі сподобалася)
Оооо!! Нічого собі!!! Оооо!! Рута! Іриней!! Ну як на нього сердитися?!?!! Ох!!
Олена Когут, О, так) Я теж не можу на нього сердитися) Особливо, коли уявляю деякі миті з нової книги) Іриней — особливий герой)
Доброго дня. А коли буде наступне продовження?
Олександра Чернобай, =. (((
На момент «Чуєш? Тобі ж той...» я думала в мене обличчя трісне від шаленої посмішки. Ото Еріка підкосила чиюсь самовпевненість. І сміх і гріх. Буревій, а не жінка! І що ж такого вона встигла «підхопити», що місто її тепер не відпускає? В мене два припущення: або то через секс із полоненою версією Алара, або щось сталося під час спроби викликати дух Івана. Або... може бути купа таких «або», бо наша авторка дуже непередбачена. От хто очікував, що отой коментар про «Ой, залишу я "когось" "десь") Ой, залишу)» буде стосуватися її, а не його?! Або і її і його. Ну, ви зрозуміли. О, а ще колись Саша просила щоб ми не забули про бажання Іринея мати змогу покинути примарне місто... Може то я і зарано про це згадала, але... Сподіваюся Рудий зробить обережний «кусь» *цьомки*
Олександра Пашкова, Зате схованка є) Я теж регочу, аж гай шумить)))
З нетерпінням чекаю :-) *
Марта Кравченко, ❤️❤️❤️❤️
Ну і як це розцінювати, за що ж вибачився Іриней? Що з іжею вона щось з'їла? Ооо!! Капець! І рішення знайшов!
Олена Когут, Оленочко, Ви майже вгадали) Іриней все затіяв не просто так, особливо з порадою про перетворення) Хоча, в чомусь його можна зрозуміти) Незабаром розкриємо і цю таємницю)
Ой щось мені не подобається теперішній хід подій. І не подобається вибачення Іринея... Щось він темнить. Тільки б він не був у змові з Заріцьким..
Марта Кравченко, Відверто скажу, не просто так Вам не подобається те, що відбувається) Щось таки наш хитрун Іриней вчинить) І для Еріки — то буде непросте випробування) А от наскільки підступний його задум і чи можна Іринея зрозуміти, вже завтра дізнаємося)
Погоджуюся,Алар парубок на всі сто,стосунки між закоханими це майже завжди складно,але в цьому і полягає істина,чекаю продовження,
Людмила, А між такими двома впертюхами, як наші головні герої — то складно в кубі) Вони пройшли непростий шлях до порозуміння та багато випробувань, хоча ще не всі закінчилися) Але тепер однозначно стали ближчими) Ще трішки і вже скоро довгоочікуване закінчення)
Мій стотисячний коментар про Алараа:)) ( але нашого Безіменного не буває забагато, тільки- замало). Він в моїй уяві дуже подібний до Марлона Брандо *тут має бути емоджі з сердечками замість очей* ( викраду ідею в дівчинки унизу).
Ну нарешті вони помирилися з Ерікою. Дещо милі , наче дітки.
А Аріадна виявляється теж хитруля. Ти поглянь, яка)).
Маряна Велит, О, яке вишукане бачення Алара) Марлон Брандо — дуже гарний чоловік) Цілком погоджуюсь, що Безіменного багато не буває) Не дивно, що Еріка не встояла) І наша вартова — теж молодчинка, швидко збагнула, де треба трішки схитрувати)
Їм би обом подарувати якісь психологічні гайди по типу «Синдром Атланта, або як довіряти оточуючим», чи «Делегуй, їж, розслабляйся». Бо від такого тиску і збожеволіти можна. Все б нічого, але кожен тисне сам на себе. Ой, як мені це знайомо, я б залюбки дозволила досвідченому психологу вилікувати в мене таку вавку. Ось Іриней — той, хто пізнав дзен. Складнощі, не складнощі — все однаково вирішується діями або часом, а якщо ні — не варто і рипатися. Таке в мене склалося враження... Цікаво, як там Олекса заспокоює нашу вибухову вартову?!)
Олександра Пашкова, О, купа, купа таких емоджі) А за Еріку я аж зітхнула з полегшенням, бо вже чекала на світлини помідорів, які мають летіти в мене) Дякую за привітання, моя натхненнице) Я навіть не звернула уваги, що це вже дійсно ювілейна глава)
Вони такі обережні один до одного та, нарешті, відверті і, знову нарешті, дозволили собі бути жадібними у своїх бажаннях. Аж курити закортіло після такої глави, хоч я і не маю такої звички. А ще, якщо чесно, я подумала, що Еріка завагітніє і дитина стане могутньою прив'язкою Алара до світу людей. То було б і добре і погано, бо діти не повинні з'являтися заради мети. Фух. Аріадна та ще лисиця, чим не пара рудому вовку?!;)
Дякую за продовження. Піду хоч тістечко з'їм... замість цигарки ;)
Олександра Пашкова, Зізнаюся, я коли через час перечитала цю главу, теж про цигарку подумала) Та ще й кубинську) Але теж пішла полювати на тістечка) Насправді мені багато написали про дитинку, але поки я таких задумів на героїв не бачу) Хоча вже майже фінішна пряма) Так хочеться сказати більше, проте не можу, бо порушу великий сюрприз)
Про Аріадну й Олексу — настільки влучно, що я тепер використовуватиму твоє порівняння з посиланням на тебе) Супер!) Дякую, люба, за такі чудові коментарі)
Ну й Аріадна!!! Отакої розмови Безіменного та Еріки я чекала від початку цієї історії!!! Ооо!! То тааака милота!! Ох) мітка))))
Олена Когут, Напевно свою ювілейну главу я переписувала найбільше раз) Все переймалася, наскільки палка розмова між Ерікою та Аларом має бути) Тішуся, що сподобалася) А мітка дійсно зникла, тільки тепер з'явилося нове випробування для головної героїні)
Ну й Аріадна!!! Отакої розмови Безіменного та Еріки я чекала від початку цієї історії!!! Ооо!! То тааака милота!! Ох) мітка))))
Охх і Алар. Оххх і наш чуттєвий чоловік, який доводить, що вміє віддано, відчайдушно кохати. Мені летить, що він керується не розумом, а серцем, хоч іноді хочеться дати йому стусана ))) ❤️
А Іриней, виявляється, напрочуд хитрий жууук!
Погоджуюсь з коментарем нижче)) з тими баранами інакше ніяк))
Ти ж не залишиш Алара у примарному місті?!!
Маряна Велит, Алар — суперечливий герой, і в цьому його особливий шарм) Мені теж подобається, що він часто йде за почуттями, хоча досить розумний чоловік) Зате це говорить про силу його почуттів) Я гадаю, відповідь на останнє запитання, ти зрозумієш після бурхливого примирення головних героїв)
Оо!! Іриней)) оплески!! З такими баранами лиш так))
Олена Когут, Погоджуюсь на всі сто відсотків) Але я б йому радила на очі головним героям вранці не траплятися)))
Чого це він розлютився? Я гадала, він зрадіє, мовляв, Еріка так виявляє почуття, не хоче розлучатися і робить все, щоб не втратити його назавжди. А він лютує... Ну ок, тепер з'являється питання, а чи самостійно він відрікся від дару? Чи з власної волі? Може там сумна та болюча історія, а дівчата йому сіллю рани натерли?! Іриней такий... мені здається, що йому справи немає до тих дівчат, то, потіха, так..., розігнати нудьгу. Чи любив він колись по-справжньому? Думаю, що ні. Або, почекайте ... хм, тепер думаю, що таки любив. Любив, втратив цю людину, зачерствів і прикрив свій біль запорошеним образом безтурботного гульвіси, немов у плащ загорнув свої смутки. Що на рахунок Івана, точніше його душі, ох, як би лише Заріцький не був причетний до цього... Може у Макса не одна така каменюка була..?!
Олександра Пашкова, Тут просто був певний нюанс, про який ніхто, окрім вартових, не знав і я раніше про це не говорила) Алар сам вирішив покинути своє призначення і вперто не бажає до нього повертатися) Навіть ціною свободи) Він буде шукати інші шляхи, але не поступиться) Чоловік насправді й не дуже хотів бути вартовим, а чого став, дізнаємося в наступній главі) Ох, боюся ту главу, бо вона буде... сміливою)
Іриней - точно ще не закохувався і це мені для чогось потрібно) Він справді, на перший погляд, як безтурботний гульвіса, але насправді - це досить глибокий герой)
Щодо душі Івана мовчу, поки нічого не можу говорити)
Іриней, не промах, виявляється:))
Ще той ловелас міжвимірний:))
Але все одно не поділяю захвату інших дівчат:))
Алар- то є моє кохання! ❤️
Іноді навіть вгадую те, що він хоче сказати!)
Не можу дочекатися)
Маряна Велит, Мені важко визначитися між Іринеєм та Аларом, бо обох я їх створила та обох люблю) Просто Алара ми вже добре знаємо, а про того нам не все відомо) Зате Алар - нам точно рідніший) Щоразу радію, коли читаю про симпатію до когось з них, значить, вдалося зробити їх цікавими)
Оо!! Цей Іриней !! То любов!!)))) Настільки він багатогранний!! Оо!! Абма!))) А ще яке свято і гості на ньому! Мурашки бігають! Читаєш і уявляєш і ніби там перебуваєш. Іван переродився?!? Ну хоч цим Еріка буде спокійною, чи може він і не вмер?!?!
Олена Когут, Сама поступово закохуюсь в Іринея) Радію та тішуся, що вдалося створити такого цікавого героя, а ще змалювати свято та мешканців примарного міста) Дякую за Ваші емоції, Оленочко) А от щодо пана Степового - ані пару з вуст)
Ця глава відкриває маленькі двері і дарує несміливу надію. Надію на прощення, підтримку та взаєморозуміння, любов та світле майбутнє. Тепер чекатиму на новий день і нову зустріч) Дякую за продовження. Твої діалоги — моя любов!
Олександра Пашкова, О, ти навіть і не уявляєш, куди ця глава насправді відчиняє двері, але зрозумієш вже ближче під фінал) А поки не можу й слова зайвого бовкнути, бо одразу про все здогадаєшся) Якщо вже не здогадалась) Щиро дякую, що підтримуєш та завжди чекаєш оновлень, як я чекаю твоїх коментарів, бо вони - теж моя любов)
Дякую за продовження :-* завжди з нетерпінням чекаю його. Дуууже подобається ця книга. І завжди таке відчуття з чудовими книгами, щоб вони не закінчувалися а продовжували приносити радість з кожною своєю сторінкою. Натхнення вам люба авторко :-***
Марта Кравченко, Мені, мабуть, бракуватиме слів, аби змалювати Вам, як приємно читати такий чудовий теплий коментар) Всі мої музи одразу танцюють навколо мене) З усього серця дякую Вам за такі неймовірні слова і побажання) Радію і тішуся, що історія Вам подобається та приносить радість)
Олександро,з захопленням ставлюсь до вашої творчості,описуєте все так нібито все це існує насправді, дуже багато подій ,постійно в напрузі та переживаннях за героїв, з нетерпінням чекаємо продовження,
Людмила, Який неймовірно приємний відгук) Радію і тішуся, що вдається зацікавити та занурити до всіх подій, що відбуваються в цій історії) Для мене така потужна підтримка - неабияка важлива) Я безмежно вдячна за такі теплі слова та увагу до моєї творчості)
Доречі, авторам надходять повідомлення, коли читачі редагують свої відгуки? Сподіваюся що ні, бо інакше... я вже уявила, як впродовж півгодини після мого відгуку, кожні дві хвилини приходить нове сповіщення XD
Олександра Пашкова, Ні, нічого не надходить) Не переймайся та ділися своїми думками, бо я їх завжди дуже чекаю)))
А тепер треба розібратися у тому, що ми тільки-но дізналися.
По-перше, ім'я Заріцького. Раніше ж не згадувалося, чи я просто забула? До речі, я завжди уявляла його із зовнішністю Миколая Баскова. Такого собі старіючого молодчика з пагубним тяжінням до пластичних операцій XD В такого жодних акторських навичок не вистачить, щоб
запудрити мізки потужній відьмі. Таке враження, що і там без магії не обійшлося?! А хоча, якщо згадати наскільки дівоче серце ласе на покидьків, то все-таки в нього були деякі шанси. По-друге, про нащадків Пелагії. Маю припущення, що тепер дістатися загадки можна не лише через відьму із примарного міста. А, якщо все ж сама Дарина не допоможе, то скоріше за все вона має важелі впливу на пра-пра-пра.... бабцю, так?! Спіймала себе на думці, що почуваюся слідчим, який намагається знайти відповіді раніше, ніж авторка нам їх розкриє. Та я всеодно майже ніколи не вгадую. Доречі, Олександра, а Іриней то красунчик! Що правда я уявляла з чорним волоссям та м'язистою шиєю. Але я вже переналаштувала все по новим даним і тепер він в мене схожий на тендітного Тімоті Шаламе, тільки русявого ;D
Олександра Пашкова, Ім'я Заріцького вперше лунає в 10 главі, коли пан Степовий розповідає про нього Еріці) Ех, наш пан Степовий... Заріцький - нарцис, це стовідсотково, але не зовсім Басков, бо я б не змогла про нього писати, мене одразу нудити починає) Хоча увагу своєму зовнішньому вигляду він приділяє чималу) Хтозна, чим він підкорив серце Дарини, іноді жінкам подобається таке, що й на вуха не насунеш) Може відьма з дивними нахилами) Чогось я тільки зараз про це подумала) Дарина точно намагатиметься вплинути на рішення Пелагії, але чи вийде в неї, побачимо в наступних главах) До речі, детектив з тебе вийде тямущий і талановитий, бо Тімоті Шаламе - це ж ідеальне влучання) Зазвичай, я не орієнтуюся на зірок, але тут - це просто те, що треба)
Ооо!! Нічо собі сюрприз із каменю!! Вавв!!
Олена Когут, От ми нарешті й дізнаємося, навіщо нам всі три відьми) Про це Дарина і розповість) Але в цій главі трохи більше емоцій та почуттів, ніж інформації) Хтось знову погиркається, а хтось - навпаки знайде спільну мову)
Гадаю, що зв'язок із Колом долі не єдиний, який може витягти Безименного з примарного міста... ще й не найпотужніший. Та за для цього треба бути чесним. Але кожного разу, коли Алар таким був, йому робили боляче. Так і до здобуття нового рефлексу недалеко: правда=біль. Як у собак зі світлом та слиною. При цьому почув він її чи сказав — не важливо. І ще про зв'язки... Іринею, виходить, теж такий потрібен?! Якщо це насправді єдина можливість позбутися кайданів. Але чи може він його придбати? Що до Еріки. Вона і сильна і слабка водночас. Її слабкість в її щирості і людяності, а сила — у розумі та характері. Ох і важко їй прийдеться в день свята. Сподіваюся Іриней стримає своє слово. Та ми пам'ятаємо, що в примарному місці немає доброго або злого, лише нейтральне. Тому, здається, вона і для химери — спокуса...
Олександра Пашкова, О, як би я хотіла все зараз розповісти, але доведеться дізнаватися поступово) Чи є в Іринея власний задум? Авжеж) Чи йому потрібна для цього Еріка? Прямо - ні, а опосередковано - а як же) Кому наша людяна Еріка не потрібна) Але значно більше Іринею, аби покинути примарне місто, справді потрібна прив'язка) Чи здобуде він її, або, може навіть вже здобув, побачимо) Безіменному дійсно брехати було б простіше, ніж говорити правду, але тут так не вийде та й він, напевно, цей урок вже точно засвоїв) Питання тепер в Еріці, ідеальний опис: "вона сильна й слабка водночас") Як чітко ти бачиш героїв, захоплююсь тобою)
От і я вже хочу просити вас про історію Іринея (ім'я цього персонажа таке з магією, бо сприймається якось ооо, а ще відгукується у півсвідомості)! Він просто аааа!!)) Ох, той Безіменний) що ж далі! Там все на емоціях вирішують наші герої) до уваги беруть лиш почуття серця) розум далеко ))
Олена Когут, Поки не хочу спойлерити, але щось особливе стосовно Іринея та ще декого я вже почала готувати) Безіменний - іноді гірше за дитину, але залишити Еріку беззахисною чи поряд з Іринеєм він теж не міг) Та останній підказав цікаву ідею, подивимося, чи вдасться її втілити Аріадні) Хоча на їхньому боці тепер ще одна нейтральна особа)
Мені дуже подобається описання навколишнього оточення. Все таке казкове, легке, м'яке та сяюче. Читаєш і тебе, наче у кокон, огортає відчуттям спокою та безпеки... І тут бамс по голові новиною... Або смерть, або «вільний» полонений. Це ж треба! А якщо зцілювати не миттєво? Нехай тиждень полежить, як у стаціонарі, поступово відновиться і тоді можна буде залишити примарне місто? Інакше декому доведеться поступитися принципами та використати коло долі в особистих інтересах. Воно ж допоможе? Або так, або втратити один одного. Є і гарні новини — тепер можна забути про хвилювання щодо почуттів до пана Степового, та переймань хто і що про це подумає. Бо на горизонті з'явилися нові, більш актуальні проблеми. І я навіть не уявляю як із них виплутатися. От грудасті тьолки зрадіють, якщо Алар і справді залишиться...
Олександра Пашкова, О, щиро дякую, я старалася якомога детальніше змалювати, яке примарне місто в моїй уяві) З нетерпінням чекала на коментарі, аби зрозуміти, чи вдалося) А тепер прочитала твій і полегшено зітхнула, радію і тішуся, що тобі сподобалося) А тепер до нашого ревнивого впертюха) Не вийде йому просто відлежатися, рана хоч і не пошкодила внутрішні органи, але все ж глибока настільки, щоб кров припиняти текти не збиралася) А там ще Іриней руку не туди покладе і, зрештою, не той вибір буде зроблено) Але він важливий для подальшого розвитку стосунків між героями чи навпаки повного їх знищення) Обнадійливо, правда?) Головне запам'ятай бажання Іринея, бо з нього все почалось, а що саме, скажу трохи згодом)
Не думаю що Еріка має почувати себе винною перед Безіменним. Це він використовував її почуття і зрадив їх. І це вона ще має сердитися на нього. А те що в неї виникла симпатія до пана Степового, хорошого хлопця, плюс такого харизматичного, немає нічого дивного. Можна сказати Алар її сам до нього підштовхнув коли розбив її серце. Але сподіваюся Еріка з Безіменним все ж таки будуть разом.
Nadja Janush, Еріка просто боїться самого почуття провини, бо воно все одно повністю не залишило її, на це потрібен час. А тут, коли Безіменний стікає кров'ю, вона зізнається у симпатії до іншого, їй неприємно, що йому боляче через неї, Еріка переймається, що відчуватиме провину й тут, хоча чоловік цілком у всьому винен сам. Та ще ж і Алар - ревнивець сотого левела, він чудово розуміє, що пан Степовий - набагато кращий за нього, Еріці з ним було б добре. Та вона ніяк не відпустить слідчого, хоче дух його викликати. Все це сприятиме тому, що Алар зробить поспішний вибір, але його наслідки матимуть неабияке значення для цієї пари))))
Яке цікаве примарне місто !! І його жителі!!! Ооо!! Скільки таємниць і краси!!! Руді!!!))))Оооо!! Питання для виживання - нічо собі!! І як так?!?! Оооо!!! Що ж оберуть?!?!?
Олена Когут, Один занадто ревнивий колишній вартовий обере зовсім не те що треба) Але інший загадковий герой щось цікаве підкаже Еріці) Тільки як вона втілить задум, який їй намалювали, хтозна) Там ще й відьма на поступки не піде, але наступна глава принесе досить несподівану подію)
Не переймайся, Еріко, все гаразд! Ти нікого не зрадила. Не бачу нічого поганого в тому, щоб мати щирі почуття, особливо до Такого чоловіка. Соромно було б, якби ми раптом дізналися, що ти маніпулювала Іваном та використовувала його з холодним серцем та розумом. А так, з ким не буває?! Ще й Алар добряче грунт підготував... Тож хай тепер розгрібає :)
Олександра Пашкова, Ось! Ось же воно!) "Не повинен ніхто першому ліпшому розповідати про своє трагічне кохання та про подальші плани" - як мені важливо, аби було зрозуміло, що Алар не збирався нікого використовувати, а кричати про те, що він хоче, жінці, яку зовсім не знає, дійсно трохи дивно) Та ще ж і Еріка з її впертістю, від неї ще спробуй відчепись) А потім вчасно не розібрався у своїх почуттях, бо зізнатися, що вони минули до тієї, якої не стало, насправді складно, теж трохи на зраду схоже) Хоча, звісно, треба було вчасно зупинитися та все ж розповісти правду, за що тепер і отримує на горіхи) І напевно б ще довго отримував, але одна обставина, про яку нам повідомить відьма з примарного міста, змусить Еріку замислитися) Власне, ось і привіт моєму "небезпечному задуму") Ой, залишу я "когось" "десь") Ой, залишу)
То шоооо то серце обрало?!?!! Капець! Вона так і нічо толком не сказала!! Капець!!! В примарному місті може та відьма буде знайомою нашої лісової, га?!!
Олена Когут, Еріка трохи й сама заплуталась, вона дійсно мала теплі почуття до слідчого, але навряд все ж встигла в нього закохатись, тим паче серденько вже зайняте було) Але, якби їхня історія продовжилась - все б могло скластися) Ой, я тоді навіть не знаю, що б Алар і робив) А щодо відьми, Оленочко, Ви майже вгадали, для чогось лісова відьма їм точно знадобиться)
Навіть не сумнівалася, кого обере Безименний! От тільки не очікувала такої Настасії. Теперь гадаю, а чи кохала вона Алара взагалі?! Щось мені підказує, що ні. І, здається, та білява курва кожну хвилину свого життя брехала усім поспіль. М-да. От би і на долю Заріцького таку «красуню», щоб за дівочими примхами і думати забув про Коло долі. Та лише з однією умовою — щоб і вона тільки про свої вії та нігті переймалася. А взагалі-то ні, нехай смерть його забирає. Чим не наречена для того паскуди?! Ох, ну і не можу оминути увагою Іринея. Магнетичний! Чи може він зробити темну сторону людською стороною? Ну, типу, віддзеркалити себе ж? Ох і припав же цей чоловік мені до серця...
Олександра Пашкова, Ну, можу трошки проспойлерити, в цій главі ми дійсно побачимо, що Іринею не зовсім байдуже) Але не ідеалізуємо, в нього може бути насправді хитрий задум) Та й Еріка його цікавить не просто так) А те, що в нього рамок та умовностей нема - то стовідсоткове влучання) Він точно не живе стереотипами) Хм..., щодо бісексуала - досить цікава ідея, бо Іриней - яскравий та неординарний герой, він може вирізнятися і не лише зовнішністю) Хоча, зізнаюся, не впевнена, що мені вдасться майстерно змалювати кохання до чоловіка) А втім - хтозна, про це ми вже дізнаємося в новій історії) Це я тобі дякую за такі розгорнуті коментарі та постійну підтримку, я теж завжди з нетерпінням чекаю на них, а потім радію, як дитина, коли глава сподобалася)
Тільки надибала історію, за один день, на одному диханні прочитала, і, як завжди, на самому цікавому!
Ой, натхнення автору, щоб скоріш продовження прочитати))
Лара Роса, Щиро дякую))))
Не знаю як Еріку, а мене Алар не переконав такою жертвою щоб йому пробачити. Бо все ж таки в нього були сумніви і він вагався. Чи то може я надто сувора до цього героя. Ох і ж стерво та Настасія
Nadja Janush, О, як би мені Алар не подобався, але мене б він теж не переконав) А от сумніви викликав би точно, і у Еріки вони теж виникнуть) Настасія - дійсно справжнє стерво, бажання влади затулило всі інші її почуття, добре, що вона лише у підсвідомості чоловіка ожила) Та з таємницею Еріки теж все буде непросто)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати