Глава 3

– Твоя куртка в автівці, а знайшли тебе на узбіччі. Куди ти йшов?

– Що? – несподіване запитання збило його з пантелику. Але Еріка навмисно запитала те, на що чоловік ніяк не очікував, аби порушити його задуми.

– До лікарні йшов, щоб потім до тебе не йти. Та, як бачиш, довелося.

– Чому не викликав швидку, раз ти ще так довго не помирав?

– Я знаходився недалеко, швидка б довше їхала.

– Тебе знайшли через п’ять годин після смерті! Швидка точно б раніше привезла. Звідкіля автівка взялася?

Чоловік порухав всіма пальцями:

– Магія, люба!

– Що то були за люди, від яких ми тікали?

– Слухай, ти починаєш мене дратувати своїми запитаннями. Ти взагалі чула, що я тобі сказав? – він нахилився до неї та підступно повторив, – я збираюся зітерти твою пам'ять.

Але Еріку це не налякало, а тільки обурило ще більше:

– Чудово! Я допомогла тобі ожити, знайшла твоє тіло, а подяка ось така?

Чоловік несподівано зітхнув і відсунувся:

– Повір, якщо ти хочеш вижити, тобі краще позбутися спогадів за останню добу.

– А можна я сама обиратиму, що для мене краще?

– Дурна! Ти ж нічого не розумієш!

– Так в тому і справа! Може врешті-решт поясниш?!

Створіння спопеляло її очима, але Еріка нічим не поступалася йому. Якби можна було спалювати поглядом, від обох вже лишився б один попіл.

– Ти вже почав?

– Що почав?

– Стирати мою пам'ять?

– Ні, Еріко, це так не робиться.

– Звідки ти знаєш моє ім’я?

– На твоїй перепустці прочитав.

– Ти її побачив тоді, коли вже знав, як мене звати. Хто ти такий? Привид? Упир? Хто?

– Це й всі, про кого ти чула? – в його очах спалахнули сміхотливі вогники.

– Ну, зазвичай трупи після розтину в мене не оживають, тож потреби вивчати містичних істот якось не було. То хто ти? Хоч це розкажи.

– Чаклун. Годиться?

– Просто чаклун?

– Ні, не просто! Дістала ти мене!

– Це ти мене дістав! Чого ходиш навколо, розповідай, як є!

Така зухвалість у відповідь геть спантеличила його. Він не звик, щоб хтось на нього підвищував голос та ще й вимагав чогось.

– Хочеш все знати? Гаразд, але май на увазі, що рятувати я тебе не збираюся! – він невдоволено помотав головою і продовжив, – мене також вбив один з тих йолопів, які занапастили ваших охоронців. Вони вкрай небезпечні, бо вбивати їх навчають роками.

– Вони на когось працюють? Виконували чийсь наказ?

Чоловік примружив очі:

– Здогадлива. Так, є у нашому місті один досить впливовий і заможний «громадянин». Це його люди.

– Що йому потрібно? Тим паче в морзі?

– О! Потрібно йому багато – керувати всім світом.

– Так це не новина. Всі хочуть керувати світом.

Чаклун знову ненадовго зупинив на Еріці погляд.

– Ти що, чула про «Коло долі»?

– «Коло долі»?

– Зрозуміло, вже бачу, що не чула, – чоловік видихнув і поклав обидві руки на  кермо, – подейкують, що у кожної ери, як і у людини, є своє «Коло долі». Воно поступово рухається і всі проживають події, що визначені для цього конкретного періоду. До «Кола», мов ниточки, тягнуться долі кожного окремого створіння на землі, а відповідно й людей. На «Колі» вимальовуються стежки, аби кожний міг обрати, яким шляхом йому йти. Що обере – таку долю й проживе. – Чаклун на мить замислився, ніби згадуючи щось, але, побачивши зосереджений погляд Еріки, продовжив, – його оберігають вартові й потрапити до нього майже неможливо. Проте деякі люди, інакше як фанатиками, я їх назвати не можу, змогли заручитися підтримкою магічних сил і наблизитися до розгадки таємниці його знаходження.   

– Це хоч не послідовники тамплієрів, масонів, ілюмінатів, чи ще когось з таких?

Чоловік здивовано повів бровами, а Еріка ще дужче зарилася в його куртку:

– Так, я не лише, як ти вважаєш, «шматую» людей.

Чаклун ледь стримав усмішку та відповів:

– Ні. Хтось просто Дена Брауна начитався. – Таки не втримався і коротко зареготав від гнівного погляду жінки на його сарказм. – В цьому випадку все набагато складніше, Еріко, бо ідейність прадавніх таємних товариств можна якось зрозуміти, а тут – просто схиблені на владі люди. Зазвичай подібний нездоровий інтерес до «Кола долі» передається з покоління в покоління. В таких «шукачів» навіть спільні риси є: впливовість, заможність, неповага до закону, до того ж до будь-якого, людського чи магічного.

– Тож той «впливовий та заможний громадянин» бажає дізнатися щось про «Коло долі»?

– Не просто дізнатися, а потрапити до нього.