— Ні, Тимуре. Нікуди я тебе не проведу, — суворо відрізав Влад. — Вона лежить під крапельницею із загрозою! Будь-який стрес прямо зараз може коштувати їй та вашій дитині життя!
Ці слова прозвучали як важкий удар у груди.
Спесивість і владність Асланова вмить випарувалися. Людина, перед якою тремтіли бізнес-партнери та вороги, повільно опустила руки. Шейх зблід, а в його темних очах спалахнув такий глухий, пекучий розпач, якого ніхто й ніколи не бачив.
— Ти правий... Ти в усьому правий, — ледь чутно мовив Асланов, обхопивши голову руками. — Я сам її знищив. Своїми власними руками... Я був сліпим дурнем, який піддався люті й ударив по найдорожчому, що в мене було. Я присягаюся життям: я виблагаю прощення. Навіть якщо мені доведеться впасти перед нею на коліна...