РОЗДІЛ 9. МЕЖА

Решта вечора минула в напруженій, але зовнішньо стриманій атмосфері. Злата трималася з бездоганною коректністю: вона усміхалася гостям, підтримувала розмову і намагалася не звертати уваги на важкий, палючий погляд Тимура, який слідкував за кожним її рухом з іншого кінця залу. Маргарита більше до неї не підходила, обмежившись здаля крижаним, оцінюючим поглядом.

Натомість Ясмін раз у раз підбігала до неї.

— Злато, ти пообіцяла з'їсти зі мною шматочок святкового торта! — завзято тягнула її за руку дівчинка. — Тато каже, що мені не можна багато солодкого, але сьогодні ж можна, правда?

— Правда, імениннице, — тепло посміхалася Злата, намагаючись відволіктися від тривоги. — Але зовсім трішки, щоб у тебе залишилися сили на подарунки.

Проте за кожним їхнім рухом спостерігав Шейх. Коли прийом завершився і останні гості розійшлися, він особисто посадив Злату у свій автомобіль. Дорога до її орендованої квартири минула в абсолютній, щільній тиші. Вони не сказали один одному жодного слова, але повітря в салоні автомобіля наелектризувалося до краю.

Коли машина зупинилася біля будинку, Тимур мовчки вийшов з авто і рушив слідом за нею до ліфта, а згодом — до дверей квартири. Злата відімкнула замок і різко обернулася, намагаючись загородити йому прохід:

— Сюди заходити не обов'язково. Вечір закінчився.

— Вечір закінчиться тоді, коли вирішу я, пташко, — холодно й низько кинув він, легко відсунувши її плечем і ступаючи всередину.

Щойно за ним зачинилися двері, його висока, кремезна постать нависла над нею в напівтемряві коридору. Злата навіть писнути не встигла, як Тимур м'яким, але невідворотним рухом притиснув її спиною до прохолодної стіни.

Від нього пахло дорогим тютюном, терпким парфумом і нічним містом. Його темні, розширені від жадоби очі дивилися просто в її смарагдові зіниці. У ту мить у Злати перехопило дихання — поєднання його дикої, нестримної влади і небезпечного магнетизму викликало гостру хвилю паніки.

— Що ви робите? Пустіть мене! — видихнула вона, намагаючись впитися пальцями в його сорочку.

— Я ж казав, що ти гратимеш за моїми правилами, — його голос пролунав над самим її вухом, обпалюючи гарячим диханням. — Ти була незрівнянна сьогодні. Але твої погляди на мене... я хочу знати, про що думає моя пташка, коли дивиться на мене так.

— Я думаю про те, який ви самозакоханий тиран, — випалила Злата, хоча голос її тремтів від близького жаху. — Ви думаєте, що можете купити все і всіх? Артем продав мене, але не мою душу! Я — не річ!

— Ти — моя, — різко обірвав її Тимур, а його погляд небезпечно потемнів, коли він схилив голову до її губ.

Вона зрозміла, що він хоче її поцілувати, і все єство протестувало проти цього. Її пальці судорожно вп'ялися в тканину його сорочки — не то намагаючись відштовхнути, не то утримати у вирі цього безумства.

Але Тимур відчув те, як задерев'яніло її тіло від страху. У його власних грудях щось різко обірвалося. Він не хотів лякати її так відверто.

Шейх різко завмер за міліметр від її губ. Його палючий погляд ковзнув по її блідому, переляканому обличчю.

— Страшно? — хрипко кинув він, і в цьому питанні проскочила дивна гіркота.

Тимур не став наполягати. Він повільно відступив на крок, випускаючи її з невидимого полону, але його щелепи жорстко заходили від внутрішньої боротьби.

— Йди спати, пташко, — кинув він уже від дверей, різко відчинивши їх.

Він вийшов у темряву під'їзду, залишаючи по собі розлючене, важке мовчання і гучний гул її власного серця.

Якщо вам сподобалася моя творчість, ставте вподобайку, коментар і підписуйтесь. Для мене дуже цінна ваша увага і думка. Дякую!