РОЗДІЛ 14. ВТРАЧЕНИЙ ПОРЯТУНОК

Наступного ранку Злата вирішила розставити всі крапки над «i». Вона чекала на Шейха у холі першого поверху, склавши руки на грудях. Коли Тимур повільно спустився сходами у своєму бездоганному темному костюмі, вона рішуче зробила крок йому назустріч.

— Тимуре, нам треба поговорити, — прохолодно мовила вона. — Я погодилася дбати про Ясмін, але я не збираюся кидати свою студію — це моя праця і моє життя. Я планувала поєднувати це.

Тимур зупинився на останній сходинці, подивився на неї згори вниз своїм важким, темним поглядом, у якому не було й краплі здивування.

— Поєднувати не вдасться, Злато, — спокійно й невідворотно відповів він. — Ясмін потребує повноцінної уваги. Але я пропоную тобі розумний компроміс: ти візьмеш відпустку на два місяці, поки не розпочнеться навчальний рік і дівчинка не піде до школи. За цей час вона адаптується, звикне до нового дому і до тебе. А восени, коли вона ходитиме на заняття, ти спокійно повернешся до своєї роботи.

Злата замислилася. Два місяці — це великий термін, але пропозиція звучала логічно. Це давало їй надію, що золочена клітка не зачинилася назавжди, і восени вона знову поверне собі незалежність.

— Добре, — важко зітхнула вона. — Два місяці.

Того ж дня Злата поїхала до «Орхідеї», щоб переговорити з власницею студії, пані Оленою. Вона сподівалася на розуміння, адже пропрацювала тут не один рік і вклала в цей магазин усю душу.

— Олено Вікторівно, мені терміново потрібна перерва на два місяці, — з надією в голосі мовила Злата, стискаючи долоні. — Так склалися обставини. З вересня я повернуся і працюватиму з подвійною віддачею.

Власниця студії зітхнула, нахилившись над робочим столом, і подивилася на дівчину з щирим жалем, але й непохитною твердістю.

— Златочка, ти ж знаєш, як я тебе ціную... Ти найкраща флористка в місті. Але зараз самий розпал сезону: весілля, випускні, дні народження! Я не можу тримати місце порожнім два місяці й втрачати замовлення. Якщо ти йдеш зараз — я змушена знайти тобі повноцінну заміну. А повертатися восени... вибач, але дві флористки мені будуть просто не по кишені.

Ці слова пролунали як вирок. Злата вийшла зі студії на вулицю, відчуваючи, як земля тікає з-під ніг. Її єдиний острівець свободи, її улюблена робота, яка тримала її на плаву навіть у найважчі часи, просто зникла. Тепер вона залишилася без роботи, без власного доходу і повністю залежна від волі Асланова.

Повертаючись до маєтку, Злата дивилася у вікно автомобіля, а всередині закипала гірка тривога. Зараз вона потрібна як няня для Ясмін. Вона віддасть дівчинці ці два місяці, віддасть усю свою теплоту.

Але що буде восени? Коли дівчинка піде до школи і більше не потребуватиме її щохвилинної опіки? Хто вона тоді в цьому домі — без роботи, без грошей і з боргом, який продовжує висіти над її головою? І головне — чи відпустить її Шейх, коли гра в виховательку закінчиться?