РОЗДІЛ 12. ПОВОРОТ ПОДІЙ

Післяобіднє сонце заливало затишне приміщення квіткової студії «Орхідея» м'яким золотавим світлом. Злата була повністю поглинута роботою: вона вправно збирала весільний букет, спілкуючись із вибагливою клієнткою, яка вагалася між білосніжними півоніями та пастельними трояндами.

Дзвіночок над вхідними дверима дзеленькнув, і в студію увійшов Він.

Злата на мить завмерла, ледь не впустивши секатор. Шейх ступив через поріг у своєму класичному темному костюмі без краватки, випромінюючи таку потужну, владну ауру, що повітря в магазині миттєво згустилося. Клієнтка мимоволі обернулася й затамувала подих, але Шейх навіть не глянув на неї.

Він повільно відійшов до стелажа з екзотичними рослинами, склавши руки на грудях, і почав спостерігати. Його темні очі важко ковзали по обличчю Злати, по її витончених пальцях, що вправно перев'язували шовкову стрічку, по легкому пасму золотавого волосся, яке вибилося із зачіски. У цьому спостереженні відчувався холодний, розважливий погляд хижака, який точно знає, що здобич вже нікуди не втече.

Коли задоволена клієнтка нарешті розрахувалася й вийшла, Злата випростала плечі й обернулася до Шейха, сховавши занепокоєння за прохолодною маскою.

— Пане Асланов, якщо ви прийшли за квітковими композиціями для вашого готелю, то я уже надіслала новий прайс вашому менеджеру, — рівним голосом мовила вона.

— Квіти мене зараз не цікавлять, Злато, — перебив її Тимур, роблячи кілька впевнених кроків у її бік. Його низький баритон відбивався від скляних ваз. — Я прийшов по тебе.

— Що це означає? — вона злегка відступила за свій робочий стіл.

— Маргарита терміново виїхала за кордон і залишила Ясмін мені. Офіційно й назавжди, — Шейх зупинився навпроти, дивлячись на неї згори вниз. — Моя робота вимагає постійних роз'їздів та зустрічей. Доньці потрібна людина, якій вона довіряє і яка буде поруч. Я хочу, щоб ти стала нянею для Ясмін і переїхала до мого маєтку.

Злата від обурення аж повітря ротом ковтнула. Вона очікувала від нього будь-чого — нових вимог щодо боргу Артема, спроб тиску, але тільки не цього.

— Ви з глузду з'їхали?! — вигукнула вона, і смарагдові очі спалахнули люттю. — Я — флористка! У мене є власна робота, моє життя! Я не збираюся ставати вашою служницею й жити під одним дахом з людиною, яка вважає мене своєю власністю! Моя відповідь — ні.

— Ти ж розумієш, що твій опір нічого не змінить, пташко? — холодно усміхнувся Тимур, і в його очах промайнув темний вогник перемоги.

Не встигла Злата висловити йому все, що думає про його самовпевненість, як двері студії знову рвучко відчинилися. До приміщення вбігла Ясмін. Побачивши Злату, дівчинка засяяла від щастя й радо підбігла до неї, міцно обійнявши за талію.

— Злато! Як добре, що ми до тебе приїхали! — захоплено щебетала дівчинка, підвівши на неї свої великі, щирі очі. — А тато сказав, що в нього для мене є найкращий сюрприз у світі!

Злата розгублено застигла. Вона м'яко поклала долоні на плечі дитини, її лють миттєво розтанула під цим дитячим поривом чистої любові.

— Сюрприз?.. — тихо перепитала Злата, підвівши важкий погляд на Асланова.

Тимур хижо й задоволено примружився. Він зробив крок уперед, опустив руку на плече доньки й, подивившись просто в зелені очі Злати, мовив:

— Саме так, Ясмін. Я розмовляв зі Златою, і вона погодилася стати твоєю подружкою. Від сьогодні вона житиме з нами в маєтку й дбатиме про тебе.

— Справді?! — Ясмін аж підстрибнула від радості, міцніше притискаючись до Злати. — Це правда, Злато? Ти житимеш із нами? Ти будеш зі мною? Будь ласка, скажи що це так?

Злата опинилася в безвихідній пастці. Подивитися в ці сяючі від щастя очі десятирічної дівчинки, яка щойно пережила черговий відїзд матері, і сказати їй «ні»... Вона просто не мала на це душевних сил. Це було б занадто жорстоко.

Злата повільно перевела погляд на Асланова. Він стояв, схрестивши руки, і святкував свою абсолютну перемогу з тонкою, провокаційною посмішкою на губах.

— Так, Ясмін... — ледь чутно, але стримано відповіла Злата, присідаючи перед дівчинкою. — Я... я подбаю про тебе.

Всередині у Злати вибухнув справжній хаос почуттів. З одного боку, її розпирала дика лють на Тимура за цей підлий, розважливий шантаж дитячими емоціями. А з іншого... десь глибоко в душі, під куполом страху й образи, ворухнулося дивне, солодке тремтіння. Вона буде поруч із ним. Вона входить у його дім, у його найособистіший простір, де маски крижаного Шейха неодмінно почнуть спадати одна за одною.