РОЗДІЛ 1. ТИМУР

Повітря в кабінеті верхнього поверху «Aslan Grand Hotel» пахло дорогим тютюном, шкірою оббивки та ледве вловимим, гіркуватим ароматом східного агарового дерева. Тут, на десятому поверсі, гул міста перетворювався на беззвучну пульсацію вогнів за панорамним склом. Для решти міста Тимур Асланов був недосяжною фігурою із обкладинок фінансових глянців. Для своїх — людиною, чиє прізвисько вимовляли з острахом. Шейх.

Тимур повільно прокрутив між пальцями важку кришталеву склянку з віскі. Темні, майже вугільні очі, обрамлені густими віями, були прикуті до роздрукованого фінансового звіту за останній квартал. На смаглявому, висіченому з гострих кутів обличчі не відбивалося жодної емоції, але мовчання, що панувало в кімнаті, тиснуло на присутніх сильніше за відкриту погрозу.

Навпроти нього, ледве стримуючи тремор у руках, стояв головний аудитор компанії.

— Повтори, — голос Тимура лунав глухо, із притаманним йому оксамитовим хрипом, у якому виразно відчувалася сталева крига.

— Тимуре Руслановичу, — аудитор ковтнув сухий клубок. — Цифри виявлені в кошторисах на розширення VIP-крила та оформлення майбутньої галереї не збігаються. На перший погляд — дрібні похибки в розрахунках з постачальниками. Але якщо звести цифри за останні пів року... хтось системно виводить кошти. Сума вже перевалила за кілька мільйонів.

Тимур не здригнувся. Він неспішно підвівся з-за масивного столу з чорного горіха. Його висока, кремезна фігура в ідеально підігнаному темно-синьому костюмі заливала кабінет відчуттям абсолютної, придушливої сили. У його жилах текла гаряча східна кров, але розум завжди залишався холодним, як лезо зброї.

Він підійшов до панорамного вікна, дивлячись на нічне місто, яке належало йому.

— Хто має доступ до цих рахунків? — спитав він, не повертаючись.

— Операції підписувалися через фінансовий відділ головного готелю. Документи проходили через провідного менеджера... Артема Ковальова.

Тимур ледве помітно примружився. Хлопець вислужився пів року тому, отримував гарний відсоток, тримався тихо. Занадто тихо.

— Злиття коштів з моєї компанії — це не просто крадіжка, — Тимур повернувся, і його проникливий, хижий погляд впився в обличчя аудитора. — Це втрата страху. А коли люди втрачають страх переді мною, вони роблять фатальні помилки.

Він дістав із кишені телефон і натиснув кнопку швидкого набору.

— Богдан, — звернувся Тимур до начальника власної служби безпеки, як тільки той відповів. — У нас протічка у фінансовому блоці. Ковальов. Мені потрібні всі його контакти, рахунки, борги, коханки та кожен крок за останні двадцять чотири години. Тихо. Без галасу.

— Зрозумів, Шейху. Коли надати інформацію?

— До ранку, — відрізав Тимур і вимкнув зв'язок.

Він повернувся до столу, кинув телефон і знову поглянув на роздруківки. Хтось вирішив зіграти з ним у гру. Але в його справі та на його території ніхто не вигравав проти Шейха. Якщо цей Ковальов думав, що зможе сховати шило в мішку, він жорстоко помилявся. Тимур зітре його на порох, а разом із ним — кожного, хто брав участь у цій афері.

Він зробив ковток віскі, відчуваючи, як обпікає горло міцний напій. Усе життя було підпорядковане суворому контролю, бізнесу та турботі про доньку. У його світі не було місця слабкості, хаосу чи чужим помилкам.

Тієї ночі Тимур Асланов ще не знав, що маленький гвинтик у його величезній імперії не просто вкрав гроші, а приведе до його кабінету те, що переверне його холодний, розважливий світ догори дригом.