- Безсердечна. А це все через тебе.
- Всі біди взагалі через жінок. Бо понароджують дурнів. - знизала я плечима. - Так, голубе сизокрилий, полетіли на сідало спатки, а то скоро вже прокинеться бажання тебе убивати. Підхопила я його, він з радістю обійняв мене, вірніше повис на мені, двічі облизав моє вухо, щось типу цілував щоку. На ліжко я його струсила, він впав зірочкою. Вмостила його, Міх ще пробував хапати за руки, легенько луснула його по руках, накрила його пледом. Він пововтузився та досить швидко відрубився. Постояла над ним, наче все нормально спить. Вийшла. Святослав стояв біля вікна в кухні, так як я його і покинула.
- Я тепер не жилець, так як багато бачив?
Ошелешив він мене запитанням і головне з таким серйозним виглядом, що я просто вибухнула від сміху.