Глава 25

Прокинулася з відчуттям суботи і того, що треба прибрати квартиру, приготувати їжу, бо домовленість залишилася в силі, і мав прийти Святослав, а потім зайнятися плануванням наступного робочого тижня. І то шо він мене не порадує було вже зрозуміло. Ну, і грець з ним. Підхопилася і зайнялася прибирання, пранням, біганням в магазин за продуктами, усім тим, чим ми жінки так «любимо» займатися на вихідні. Я справилася до обіду, навіть встигла доварити борщ, запекти м'ясо і засунути простесенький пиріг в духовку, коли пролунав дзвінок в двері. Святослав прийшов хвилина у хвилину.

- Доброго дня! - чинно привітався він.

Светрик той же, джинси, сумка, а от таких сумних кругів під очима вже немає. Прогрес.

- Привіт!  Мий руки пішли обідати.

Святослав заніс сумку в кімнату і пішов мити руки. А я насипала і йому, і собі борщ, покосилася на свою миску, та я вже скоро в одяг свій перестану влазити.

- Розповідай, як пройшов твій  робочий день.

- Здається, нормально. Денис Олексійович сказав, що бере мене на роботу.

- А як сама робота? Ще хвилюєшся, що не справишся, чи все нормально?

- Запитайте мене про це через тиждень. - пробурчав він.

- Домовилися.

- А чим це пахне? - повів він носом.

- Чорт! Пиріг!

Кинулася я рятувати свою випічку, руку звісно обпекла, зашипіла змією кинула деко на стіл, засунула руку під холодну воду. Підняла голову Святослав стояв біля мене з трошки наляканою фізіономією.

- Що зробили? Ви що зробили?

- Ей, не лякайся. Все добре. Трохи руку обпекла всього то. Зараз он пиріг дістану і будемо чай пити. Пиріг може і на красунчик, але має бути їстівний. 

- У вас є чим руку помастити, - косився він на почервонілий слід на руці. - Чи сходити купити щось?

- Є все. - зітхнула я від такої несподіваної опіки і пішла за спреєм, як на мене то, і так би пройшло, але ж ні сидить переживає.

   До вечора дожили ми спокійно. Я займалася своєю роботою, Святослав лабораторними. У домі панувала ідилія, до настирного дзвінка в двері. З відчуттям і кого то ще принесло, пішла відкривати. Тільки відкрила двері, як на руки мені майже впав Міх, як торт просочений алкоголем. Зловила, підтягнула і приперла до стінки.

-  Ого, а що це ти такий навалений? - пробурмотіла я.

- Пив. - зробив він спробу розвести руками, наче то і так було незрозуміло, що пив, а не садівництвом займався.

- Ясно, як божий день. А з якого приводу ти такий знеможений в ноль?

- Че…- облизав він губи, - через тебе. - виговорив і навіть ткнув в мене пальцем.

- Дарино Олександрівно? - запитливо почулося з боку.

- Все нормально. - кивнула Святославу я.

- Мені піти? - видав Святослав, розглядаючи Міха.

- Паскудниця…ти і сюди хлопчика привела..- видихну мені на вухо Міх і спробував мене поцілувати.

- Так, друже, стій спокійно.

- Може ми з тобою займемося більш приємнішим а?  - шепотів Міх мені на вухо. - Гарячим таким сексом? -  вовтузився губами по моїй щоці.

- Радість моя, який секс,  тобі он зараз білий друг розпочне співати, обійми мене, обійми. - як могла проспівала з пісні Океану Ельзи. - Мовчи нещастя. Пішли на кухню. - потягла я його за собою і посадила на стілець, роздумуючи, що йому дати випити. Звісно, він вхопив мене за стегна, ляснула йому по рукам. Організм Міха був відомий, алкоголь він переносив тяжко. Повернулася до тумбочки, згадавши чудовий рецепт, як можна полегшити стан Міха. Налила йому в склянку води.

- А ти солоденький. - за моєму спиною почула я шарудіння, повернулася, коли Міх саме зажимав Святослава.

- Міх, …ять, - вилаялася я.

І кинулася відтягувати його від Святослава.

- Святославе, спокійно.

Міха кинула на стілець і всунула в руку йому склянку з водою, змусивши його випити.

- Міх не буйний. Так просто має одну прибиту звичку, коли п’яний  всіх любить, байдуже від статі, віку і т.д.. Тому не бий його, будь ласка.  Його приставання далеко не заходять.  Все нормально. Він зазвичай дозволяє собі пити тільки в компанії друзів, які про цю особливість знають. Потім його штормить і ще день випадає з його життя.  - та щось нормально не було у Святослава, той стояв притулившись до стінки, його кулаки час від часу стискалися, а погляд нервово перебігав з мене на Міха.  Налила ще одну склянку води і змусила Міха і її випити.

- Так, 50 відтінків синього, і де ж ти так налакався?

- З Вадимом. - мотнув він головою. - Ти йому мозок зірвала, коли він побачив як, - він зобразив поцілунок, - з його братом. - договорив він.

І подумки я дуже брудно вилаялася.

- І де Вадим?

- О, він люто ненавидить свого брата. Ну, я набрав Луку і той його забрав або додому, або прикопати десь. Ну, це як у них там далі піде. Так, ти тепер з Лукою?  І у вас такий роман, що бідний Вадим не знає, як йому далі жити. 

Налила ще одну склянку води і сунула її Міху в руки.

 - Мене зараз знудить. - видихнув він.

Підняла і провела до білого брата.

- Святославе, а зроби, будь ласка, чай. - попросила я.

 Напружено кивнув і пішов на кухню. Міха жорстко нудило, від білого брата я його відірвала, коли він вже був геть обезсилений.

- Жити будеш. Давай потихенько зараз вмиємося, я тебе чимось смачненьким напою і спатки.

- А ти все таки жорстока, але переспати з тобою було б цікаво.

- Ясно, алкоголь ще гуляє по крові.

- І губи в тебе такі класні…

- Тебе щойно нудило, навіть не думай. - спинила я його потяг.