Глава 24

 Тиждень, як і життя пролетів непомітно. І знову п’ятниця. Втома відчувалася, і я з мрією подумала про відпустку. Про те, що от візьму спланую і проведу її з користю. Прямо надихнулася моїми рішучими планами. Прийшли навіть думки почати вивчати італійську мову. Тут як кажуть, головне не час, головне зусилля. Приблизна в такому райдужному настрої я і вийшла до Луки, який чекав мене під роботою. Лука стояв притулившись до автомобіля і з милою хлопчачою усмішкою зустрічав мене. У джинсах і футболці він виглядав молодшим, з сонячними очками на лобі – хвацько, а ще я вперше його бачила чисто голеним, певний інтерес до цього в мені прокинувся.

- Привіт! - посміхнулася я.

- Привіт! -  відповів він жадібно розглядаючи мене. Якимось плавним рухом наблизився до мене, положивши руку мені на шию притяг до себе і поцілував, відразу ж відійшовши в сторону  і відкрив переді мною двері.  Все ще ошелешена таким негаданим поцілунком я сіла в машину.

- Вибач, я про це мріяв. - покосившись на мене відказав він.

- Мрія то в цілому класна. - розсміялася я, чим зняла напруження, яке виникло між нами від миті зустріч.

- То не сердишся за поцілунок?

- Ні, але ти зміг мене здивувати.

- Чому? Ти не чекала, що мені захочеться тебе поцілувати?

- Десь в кінці зустрічі. Ти проводжаєш мене до під’їзду і на прощання цілуєш.

- Йосип драний я, здається, зіпсував так класно тобою продуманий план. - з нервовими веселощами виговорив він.

- Та якесь наслання просто. - у тон йому жартівливо відповіла я.- Тепер мене переслідує п’янка свіжість мандаринки, грейпфрута і ще, здається, аромат кедра. Мою уяву полонив ти такий харизматичний та динамічний, а поцілунок з присмаком ментолу хочеться повторити.

Я бачила, як він міцніше затис кермо в руках і різко з’їхав на обочину, зупинив машину. Потягнувся до мене, його гарячі руки лягли на моє лице. Я на хвилину задихнулася, коли його вимогливі губи геть не ніжно накинулися на мої,  коли він пропхав свій язик мені в рот і по господарські  почав там хазяйнувати, не забуваючи попутно ловити мої губи своїми нетерплячими губами. Я застогнала прямо йому в рот, він сіпнувся та я включилася в цю гру вустами. Наші губи знову зчепилися, гралися, доганяли один одного, дражнили. Я зловила його стогін, що десь всередині мене пройшовся гарячою лінією. І тільки рев клаксону повернув нас до реальності. Обоє відсунулися один від одного і продовжували важко дихати приголомшено дивилися один на одного. У себе все ніяк не виходило прийти моє серце гулко калатало, губи пекли, а почуття перебували в хаосі.

- О, чорт! - виштовхав слова з горла Лука.

Ми сиділи мовчки. Я все ще намагалася повернути себе в оцю таку реальність, а Лука судячи по судорожному диханню відновити свій спокій.

 - Зараз в мене перестануть труситися руки і трохи ..ммм…заспокоїться організм, і ми поїдемо.  - пробурмотів Лука.

Чітко уявивши, що у нього там має заспокоїтися я дико розсміялася.

- Їй бо, як діти.

- Так, оце мене змело.

Потер він руками обличчя, потім підняв голову і заглянув мені в очі, я навіть здогадуюсь, що він міг там побачити затуманений погляд з відблисками дня, що проходив, бо такий же погляд, я бачила у нього.  Він облизав свої губи, я ж опустила очі додолу, розуміючи, що від такої картинки ще не скоро позбавлюсь. 

- Так! Концерт. - проговорив він, ще раз важко видихнув і завів машину.

- А ти шанувальник даного стилю? – проявила я цікавість, бо мовчання було ще занадто тягучим, у ньому ховалися ще свіжі спогади поцілунку.

- Ні, якщо вже зовсім чесно я просто більше не придумав, куди тебе можна зводити, а так як мені завжди було цікаво, що виконують в такому стилі, от я і…- з милою посмішкою зізнався  він, і я посміхнулася на його слова.

- Ну, що ж тоді йдемо слухати музику в стилі фьюжн-фанк-регі.

- Але, якщо буде геть нестерпно, то ми підемо. - з самим серйозним виразом обличчя, повернувшись до мене відказав він.

Здається, у когось тут гарний настрій. Здається, я вперше бачу Луку в гарному настрою. І всю дорогу до клубу, і розмови про погоду, і політичну ситуацію в країні я його розглядала. Виявляється, коли він посміхається і не хмуриться, то  він просто навіть нічого так. Та, кого я обманюю, він привабливий і з ним просто хочеться бути. Особливо, коли він не побивається через віроломну дружину.

- Я замовив столик. І взагалі зрозумів, що давно не був на концерті.

- Я на концерти ходжу, от як тільки зрозуміла, що життя така коротка річ так відразу відкрила собі і світ хорошої музики, і світ хорошого кіно, і світ хорошої книжки. Але цей стиль я, певно, пропустила.  Лука посміхався, його живий погляд з ледь хтивим блиском не відпускав.

      У залі було досить шумно, тому він присунувся до мене якомога ближче і розмова виглядала, як інтимний шепіт, його голос був м’який і ніжний від чого час-від-часу по моїй шкірі пробігав табун мурах.

    Як не дивно, час ми провели класно. Музика не була така жахлива, як залякував Лука. Лука був милий, уважний і багато сміявся. Таким я його ще не бачила. Він мене увесь час дивував, і це було приємно. Мій погляд час-від-часу повертався на його губи. Я бачила, як тремтіли його губи перед тим, як розтягнутися в посмішці і це було так мило, і  хвилююче. Після концерту Лука відвіз мене додому.

І я засинала з посмішкою на губах,  непристойно класним настроєм і думками про Луку.