77 469
Анотація до книги "Відлюбилося"
Поки вона, ніяковіючи, ховала почуття у серці, він ховався в її обіймах. Тікав до неї на велосипеді та сміявся, їдучи назустріч вітру. Що він міг їй дати крім свого серця та горщику з ромашками? Він жартував про все, але ніколи не жартував про свої почуття.
Інколи любов схожа на ромашки. Така ж проста і квітуча. Але що робити, коли сезон цвітіння закінчується? І квіти осипаються разом з надією і одним словом — відлюбилося. Чекати…бо там, глибоко під землею, завжди залишаються корінці, які обов'язково випустять нові стебла. Головне пам'ятати, що весна завжди повертається, і не забувати поливати ромашки.
Обкладинка Юлія Міхаліна
Інколи любов схожа на ромашки. Така ж проста і квітуча. Але що робити, коли сезон цвітіння закінчується? І квіти осипаються разом з надією і одним словом — відлюбилося. Чекати…бо там, глибоко під землею, завжди залишаються корінці, які обов'язково випустять нові стебла. Головне пам'ятати, що весна завжди повертається, і не забувати поливати ромашки.
Обкладинка Юлія Міхаліна
“Весела й зворушлива історія про перше кохання, втрату і віру в нове цвітіння почуттів.
Для тих, хто цінує щирість, романтику і символіку маленьких речей — як-от горщик з ромашками)) Рекомендую ❤️”
Зміст книги: 58 глав
370 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПочала читати історію, розуміючи, що головні герої Тимофій і Дарина... Тут бачу вплітається ще якась Карина! Вже злам системи пішов, далі пішла читати коментарі, і все ... я самоусуваюсь... Пробачте, я вже самоналаштувалась на одне, а виходить зовсім інше... Але в принципі, дякую автору за достойно написану книгу!!! ❤️❤️❤️❤️❤️
Вікторія Деміняца, І вам дякую за коментар:) сподіваюся, що книга все ж сподобається вам ♥️
Таки дочитала… Яке ж складне й непросте життя випало героям. Їхній шлях одне до одного був вистелений болем, втратами, важкими виборами… Серце особливо щемить за Антона. Дуже шкода його — він був добрий, люблячий, справжній. І за Даринку теж боляче. Вони просто хотіли бути поруч із тими, кого любили… Але доля розпорядилась жорстко. Їхнє життя вийшло коротким, хоч і наповненим коханням. Після всього прочитаного ще раз переконалась — життя непередбачуване. Ніколи не вгадаєш, куди тебе занесе, кого забере, а кого подарує знову. Але я щиро радію, що, попри все, в них усе склалося. Тепер у них спільні діти, майбутні внуки — продовження великої любові, вибореної крізь втрати. Дякую тобі за цю історію. Вона зворушила до глибини душі. Чесно — ще довго думатиму про неї. ❤️❤️
Вікторія Вецька, Дуже дякую, Вікусь, за такий відгук. Я дуже радію, коли хтось його пише:)
Так,Антона мені теж шкода, він дійсно був хорошим і щиро кохав, та й Дариночка теж. Але так ось склалося...
Але щаслива за Каріну з Тімохою, і за Лізку з Тьомою.
Дякую, що читаєш мене ❤️
Все тепер в мене з'явився новий страх, вмерти під час родів, знаючи мій худенький стан і те, що я не терпляча до болю, буде ще той треш
Інна Турянська, ❤️❤️❤️
Я не стримала сліз, починаючи з 34-го розділу. Так боляче було читати… Серце розривалося за Тімоху і Каринку. Їхній біль – такий справжній, такий глибокий. І ще… улюблений велик — поламали. Здавалося б, дрібниця, але це була остання крапля.
А Даринка… Якби вона справді любила, вона б відпустила. Але її любов — сліпа, егоїстична. Вона так засліплена власними почуттями, що навіть не помічає, як Тімоха гасне поруч із нею. Його нещастя кричить, але вона — глуха.
Вікторія Вецька, Так...було прикро писати такі розділи( Тімоху дуже жаль насправді і Каріну теж...їй не менш боляче.
А Дарина так егоїстка, вона просто теж хоче бути щасливою, але чи довго буде...
Які вони щасливі обоє)), але все мені жаль Даринку, а Орисю ще більше((
Вікторія Вецька, Так, поки дуже щасливі) мені всіх жаль буде потім)
А тут в Тимофія війни з сестрою, прямо себе згадала, коли ми з сестрою так дуркували))
Вікторія Вецька, Так, тоже маю брата)) і ми з ним тоже інколи чувблися:)
Як же круто Тімоха виручив Каринку!)) І ця романтика, яку він влаштував для своїх "сестричок" — ну просто казка. Але от батьки — наче змовились. Таке враження, що вони на сто відсотків впевнені: їхні діти точно закохані саме в тих, кого їм здається. Наче їм усе відомо. А мені це так знайомо! Колись у мене була схожа ситуація — батьки мого друга дитинства були переконані, що між нами кохання. А ми просто добре проводили час разом — без жодних романтичних драм. Виросли, розійшлися, і кожен пішов своєю дорогою. До речі, з екзаменами нам, мабуть, пощастило більше. У нас викладачка просто викладала білети по порядку, і кожен брав той, що підготував. І ніхто навіть не парився — і підготуватись було нескладно, і списати за потреби — теж не проблема.))
Вікторія Вецька, Так батьки певні, принаймі мама Тіма точно думає, що його кохана то Даринка, а Даринка це в ній укріплює. Мама Дарини тоже знає про її почуття до Тімохи.
Так батьки інколи думають, що знають нас краще;) а з викладачкою вам пощастило
Відчуваю, що їх чекає в тому році, щось не дуже хороше, а якщо Тім буде з Дариною, а Карина з Антоном, хоча в поговорку я не вірю, бо на мені вона не спрацювала... Але знаючи авторку, яка любить трішки знущатися з героїв то цілком можливо...
Вікторія Вецька, Так...навіть не знаю) теж не вірю в погорки, але все буде як має бути...певно...
Так Тім і дійсно не такий безголовий, але цікаво, хто з дівчат першою зізнається йому в почуттях, а тут ще цей Антон, боюся, щоб поганого чого не сталося(( Але мені подобається читати цю книгу))
Вікторія Вецька, щось в голові трохи є в нього)) дякую, рада що подобається)
Веселе життя в Лідки, як не один Орест то другий))
Вікторія Вецька, Так, вона і сама весела:)
Відбивати непроханого кавалера жолудями, це було смішно і трохи по-дитячому, але в стилі Тімохи, але наступний розділ мене засмутив, так жаль Орисю, вона мені здалася такою хорошою, боюся уявити, що буде, коли матір помре((
Вікторія Вецька, Так, є таке...що йому ще залишалося:))
Так, буде боляче Тімосі...навіть дуже(
Баба Катя мені так мою бабусю нагадує — нас із сестрою теж постійно на город тягнула, а ми ховалися, як ті миші)) А от Тімоха… ну чому він досі не скаже Даринці, що бачить у ній тільки сестру? Невже не помічає, як вона в нього закохана? Так шкода це її перше кохання, та ще й невзаємне. Добре хоч, що не мовчить і ділиться своїми почуттями з Каріною, але ж Каріна подобається Антону! І тут вже не любовний трикутник, а повноцінний чотирикутник!
Вікторія Вецька, Мабуть,тому що Дарина не говорить йому про свої почуття, а він безголовий не здогадується...але скоро може й допетрає))) так якийсь чотирикутник виходить))
А бабусі певно у всіх схожі:)
Нічна романтика це було класно, люблю ромашечки)) Вони такі милі)), але якже нектаринка і Антон? Але момент з коровою мене здивував, я так зрозуміла на дворі десята вечора, а що корову ніхто не доїв, Тім має, а що тоді робила мама?
Вікторія Вецька, Нектаринка і Антон...так шкода їх...поправді не пам'ятаю яка година, а чому мама це не зроби...далі можливо буде ясно))
Чомусь мені здається, що Тімоха з Дариною спілкується задля розваги, мені навіть жаль трохи Даринку, вона його кохає, а він шибай голова. Можливо, і справді не судилося бути разом))
Вікторія Вецька, Вона його так, але він її ні. Він ж їй не зізнавався в коханні)) так вона йому подобається, але кохання до неї в нього нема, він 'її сприймає радше як подругу чи сестру)
Як же швидко Тімоха з Дарини, на Карину перескочив. Поки він мені здається легковажним хлопчиськом, але дівчатка милі і хороші))
Вікторія Вецька, Щось є схоже :)
Ох же ця неорганічна хімія прямо й сама згадала студентські роки, тільки нам пощастило, що в нас викладачка не змусувала нас дослідити проводити)) Дуже класна студентська атмосфера)) Але зустріч Тімохи з Каріною, така весела, класна))
Вікторія Вецька, Так, неорганічну хімію теж не любила)
А це знову я! Розділ 5 — просто кайф: веселий, живий, аж уявила, як вони ту шоколадку витирали)) А фінальна фраза взагалі в десятку: "ти там на молодиків у білих халатах поглядай, але й про мене не забувай" — і смішно, і в риму, ще й з настроєм)))
Вікторія Вецька, Дякую, Вікусю) Так, Тімоха завжди на позитиві)
Почала читати твою книжечку, початок такий милий і веселий, добавлю до бібліотеки і буду насолоджуватися))
Вікторія Вецька, Дякую, Вікусю) Сподіваюся тобі сподобається)
Дочитала)) ох, оце так життя у обох...дуже важкий видався шлях одне до одного, через втрати та біль...(( через смерті близьких людей...(( дуже жаль Антона, що його спіткала така доля, хороший він був, як людина, люблячий. І за нього і за Даринку болить душа, вони лише хотіли бути з тими, кого люблять, але життя видалося недовгим, хоча й з коханим...а взагалі така думка майнула після читання, що Тімоха та Каріна були спочатку створені одне для одного і що вони повинні були бути разом з початку, адже вони все одно прийшли одне до одного через роки...але тоді б не було їх дітей і ще однієї історії кохання...тому навіть не знаю...
Але життя таке непередбачуване, в ньому може статися все, і тут не завжди прорахуєш обставини...
Але я рада, що вони зійшлися одне з одним,як і їхні діти...радіє душа за них...нехай будуть щасливими)) а я від усієї душі вдячна за таку чудову книгу)) тепер можу продовжити "Адаптацію", теж дуже заінтригувала)!
Eva Lukyanova, Дякую, Єво, за те, що дочитала. Так маєш рацію думаю) щодо цих чотирьох осіб. Дарина і Антон були теж хороші, вважаю, але на жаль так склалося життя. Ще раз дякую ❤
44-50. Ох, оце так життя повернуло, ну хто б міг подумати! Я знала, що Тімоха та Каріна зустрінуться знову,але навіть не могла припустити яким чином! А тут...ох, життя — то неймовірна річ! Оце так сюрприз! Це ж треба через стільки років, але почуття нікуди не ділися. Тімоха яким був, таким і залишився )) і дійсно, не надто життя змінює людей, просто робить більш мудрішим, але...для справжнього кохання часу взагалі не існує...Все більше розумію, наскільки ж неправильно іти проти свого серця. Не буде щастя, коли без кохання, а заради дітей- то теж не варіант, адже діти виростуть і підуть у своє власне життя, а от хто поруч буде в старості ..Мені здається, що для цього тільки кохання повинно бути, бо без нього все буде не так. Серце не обманеш...
Eva Lukyanova, Так, життя дало їм другий шанс))
38- 44.1 Ох, скільки ж всього сталося...просто немає слів. Ох, як життя може складатися неправильно..все неправильно, немов сама доля проти таких от неправильних вчинків...
Але я була рада, що Тімоха і Каріна нарешті поцілувалися..хоч і за таких неправильних обставин, але ж поцілувалися!! І це було по справжньому...жаль тільки що вона так і не обернулась, коли він прибіг..хоча можливо тоді було б важче....
А от подружнє життя...ну кохання і любов — зовсім різні речі. Дуже багато таких сімей, де є любов, але кохання ні...але то зовсім не те...так не повинно бути, бо тоді несправжнє все. Але Дарину жаль...вона хоч побула щасливою до пологів..дуже жаль, що так сталося, наче це якась плата ..дуже важко..І знову Тім нещасний...ох...тяжко за нього, такі нелегкі випробування. Як же я сподіваюся, що щастя ще посміхнеться йому! Він дуже його заслуговує...(
P.s: щиро дякую за рекомендацію... було б в мене 100 підписників, теж би порекомендувала твою книгу)) Вона справді чудова — така життєва....і позитивна і болюча в одночас..як же мені вона імпонує..)
Eva Lukyanova, Так...на жаль любов це не завжди кохання. Думаю і вКаріни до Антона є теплі почуття, як і в Тіма до Дариночки, але це не те(( Бо справжнє кохання нічим не замінити і не бути без нього по справжньому щасливим))
34-37. Ох, як же ж боляче! Я наче сама відчула розпач Тімохи і Каріни...(( дуже важкі глави... боротьба з собою, своїми почуттями, йти всупереч собі...це дуже важко, не заздрю Тімохі...( йому довелося прийняти важке рішення, але що це принесе? Даріна й справді виявилась підступною стервою, адже реально всіх задурила і змусила Орисю повірити. Але ж це було неправдою..!! День, коли він мав все розповісти матері, став останнім її днем. Так і померла, навіть не здогаючись, що прокляла свого ж сина...((Але ж це так жорстко вийшло і не розумно...Вирішила за нього його долю, зробила таким нещасним. (( Бідний Тімоха, він не заслужив таких випробувань...(((жаль його...І що буде з цього горе шлюбу? не думаю, що щось хороше (( тільки мучити одне одного будуть,відчуваю...(!(Бідна Каріна... теж її жаль, адже вона й гадки не має, що там сталося і чому він так вчинив ..якби вона знала...ех
Eva Lukyanova, Так( Дариночко виявилася трішки підступною і хитрою. Але ціна її щастя, якщо то щастям модна назвати, звісно, занадто висока для всіх.
30-33. Такі багаті на емоції глави)) Спочатку я сміялася з Тімохи та Олі та їхніми жартами одне над одним. Це справді було смішно, хоча й жалко бідного Тіма з тим животом. З Каріною такі чудові моменти...в них любов) Ліду трохи жаль, видно сумує за Ваською і намагається забути його з допомогою Ореста.. цікаво, чи повернеться до нього? Даринка в своєму репертуарі,а от Орисю дуже жаль. Що ж з нею буде і як бідний Тімоха це переживе..( Може потім сам буде її слова згадувати про кохання,яке приходить з часом... але це не про них з Дариною, здається . ( Ех...що ж буде далі...
Eva Lukyanova, Так Тімоха з сестрою ще не знають,що їх чекає скоро(. Але це знає Дарина)
Так Тімоха і Каріна точно закоханні в один в одного і дуже сильно)
27-29..Чесно, мені дуже подобається і Дарина і Антон. Вони справді хороші і заслуговують на кохання, але все ж таки, вони мають хибну думку, що тримаючись за невзаємне кохання, можна бути щасливими. Оце святкування Нового року окремо одне від одного не знаю, чи зробило їх щасливими. Адже дивились обоє на своїх коханих і розуміли, що їх думки зайняті іншими. Але продовжують триматися і вірити,що щось буде...
А воно справді буде, відчуваю..(( адже мало Каріні та Тимофію ще щастя залишилось ...(( Але ж такі вони милі разом..... Як він допоміг ту економіку здати,а яка в нього харизма, що так вчительку підкорив. )) ну дає...і ці його приколи постійні з Каріною...як він її розігрує...це дуже мило спострерігати)) Сподіваюся, вони все таки будуть потім щасливими, бо щось переживаю...
Eva Lukyanova, Так) погоджуюся...триматися за невзаєме кохання не варто, але що Каріна, що Тимофій дуже лояльні з людьми які їх люблять. Думаю вони все ж близькі з людьми, яких вважають своїми друзями, і може навіть симпатичні їм, тому не хочуть їх втрачати і робити боляче.
Так...їм не довго лишилося щастя
24-26. Ех, якось все неправильно йде в них, аж сумно. Даринка хоч і бачить, що не любить він її, але відступати не хоче. Ще й закохалася ще більше, а Тімоха все одно не розуміє...А такі дівчата до речі справді існують. Думають, що можуть за двох любити...але чи надовго таке? Жити і знати, що до тебе відношення тільки як до сестри...Каріну розумію, там справді є до кого ревнувати, так само, як і до Антона. Це якесь знущання одне над одним- зустрічати Новий рік не разом, розуміючи, що поруч буде хтось, хто може кохану людину потім забрати. Ох же ж ці подруги та друзі! Через них думаю і будуть перешкоди в цих двох..(( Орисі вже недовго залишилось...(( бідний Тімоха. Батька втратив, ще й маму...навіть не уявляю, як він це переживе..((
Eva Lukyanova, Так все трохи заплутано і складно(. Але скоро буде переломний момент для всіх
21-23. Ох, який же Тімоха наполегливий! Ну хіба у Каріни можуть бути ще якісь варіанти? Навіть дивно, як вона при такій закоханості ще дистанцію тримає, хоча в неї це погано виходить! Напевне, вона боїться, що Тімоха несерйозний, ну і бабій. Але він стільки старається, що вже не прийняти його— прям мати сталеву витримку! Каріна добре йому нерви помотала, ще й з тим Антоном))До речі, Ліда просто неймовірна! Це ж треба яка жива та кумедна героїня, це ж треба до чого додуматися)) З першим Орестом їй, звичайно, не пощастило, а от другий наче непоганий)) не завжди ж на красенів западати. Іноді вони бувають одружені та ще й бабії...) Орисю так жаль, просто немає слів. Відчуваю, що скоро в Тіми буде важке випробування в житті...(( навіть не уявляю, як він це витримає...але поки не хочу про це думати...( Він взагалі такий милий, заробив їй на подарунок, і зробив це від щирого серця. Але ще є той Антон, який ніяк не відпускає Каріну .. Цікаво, вона наважиться колись порвати з ним стосунки, чи ні? Бо дуже жаль Тімоху. Обирав найкращі квіти, і то, букет Антона переплюнув..( Ех, так цікаво, що буде далі
Eva Lukyanova, Думаю Карінка дуже соромиться, але насправді їй дуже подобається Тімоха)), а Тимофію Каріна. Антон добрий товариш, думаю вона не хоче його ображати і втрачати. Ліда живчик, всіх строїть))
Дочитала до 20-го розділу. Стільки подій! Взагалі і Тимофій і Каріна мають по людині, які кохають їх, але самі вони не можуть відповісти взаємністю. Звичайно, це сумно. Жаль і Антона і Дарину, але обоє вони ступили на цей шлях свідомо. Обоє розуміють, що їх у відповідь не кохають, але думать, що можуть кохати за двох. Однак якщо спочатку почуттів немає, то і ймовірності, що далі вони з'являться, теж немає. Можливо,колись і усвідомлять... Моменти з жолудями були веселі, а Тімоха вів себе також винахідливо і в своїй манері) розумію дедалі більше, чому він так дівчат приваблює...) А от в 20 розділі мені вже починає бути зрозуміло, що буде далі...але сподіваюся, що цього все ж таки не станеться, але чого не зробиш, щоб порадувати вмираючу близьку людину... Тепер ще більше цікаво, що буде далі...)
Eva Lukyanova, Так, ймовірно почуття не прийдуть, але схоже вони не хочуть відступати,))
Так далі будуть події, які вплинуть на усіх
Такі романтичні моменти між ними, а квіткове поле, ніч, ромашки — це взагалі мрія)) А ці моменти замішання дуже милі між ними, дістають до глибини душі..) Тимофій схоже, закохався по вуха, ще й молодець, просив викладача не питати її)) Дарина нарешті усвідомила, що втрачає надію, але що ж буде, коли рідні дізнаються, що він не до неї їздив...дуже цікаво, романтично, та ніжно, навіть настольгія по студентським рокам)
Eva Lukyanova, Так, Тімоха, здається пропав) та й Каріна теж)
Дарина певно розуміє, що він її не любить аб от ж здогадується...відчуває.
Жаль мені Даринку ( Хороша дівчина, ще й давно закохана, а цей Тимофій.. (( зла на нього. Той ще бабій, не жаліє її дівочу душу закохану, постійно дає привід розвивати почуття, при цьому фліртуючи з іншою. Щодо Каріни, то мені вона теж подобається, хоча й ще така наївна) Цікаво, як скоро Тимофій зрозуміє, що треба давати надії тільки одній?
P.s: Взагалі я вражена, як ви майстерно пишете книги в таких кардинально різних жанрах) мені обидві до вподоби ))
Eva Lukyanova, Так , Тимофій трохи не думає головою, що робить, так само як і не фільтрує, що чешить язиком:)) Дівчата обидві хороші і обом він подобається)) скоро Тимофій зрозуміє, що з Дариною варто притримати язик))
Дякую,Єво за коментар. Все ж сучасна проза мені йде набагато легше:))
Реакція Каріни на Тимофія — це щось з чимось) дуже нагадує мою юність) у мене було так само все)) Він ще так активно себе почав поводити...) Хоча всі хлопці спочатку, напевне заперечують свою закоханість, а потім...)) взагалі дуже цікаво розвивається історія...як у житті) це дуже підкуповує))
Eva Lukyanova, Дякую)) я теж була дуже сором'язливою, особливо з хлопцем який подобався))
Дочитала вже до 8 розділу. Такі дотепні діалоги. Постійно,коли читала, усміхалася...так все це життєво і близько ..)Тимофій такий дотепний герой, нагадав моє перше кохання...теж такий же веселий та легкий) зі всіма знайде спільну мову. Правда, жаль трохи Даринку. Розумію, що після знайомства з Каріною,нічого їй точно не світить...хоча й помітно було, що він не закоханий в неї точно ...а от з Каріною, відчуваю,на нього чекає зовсім інша історія! Цікаво, як буде розвиватися далі...)
Eva Lukyanova, Я люблю писати діплоги), а от описувати щось не дуже виходить))
До речі Тімоха це спогад і про моє кохання у студентські роки:))
Так, Дариночка йому подобається, але глибоких почуттів до неї у Тімохи немає(
Дякую, що залишаєш коментарі)
Почала читати ..така легка та позитивна історія)!.Іноді хочеться так відпочити і почитати щось легке та емоційне! Початок сподобався...«Бурячок» .. ну це ж так мило...)) але можу зрозуміти героїню...хлопець виглядає ще тим бабієм...)!. Цікаво, чи зміниться він впродовж історії...)
Eva Lukyanova, Дякую, Єво, що зазирнули))
Так хлопчина хороший, але трішки балабол)) от закохається щиро, тоді може й зміниться))
Дякую за коментар;)
Дякую за чудову емоційну книгу і бажаю натхнення
Nadya, І вам дякую❤
Дуже сподобалась історія. Легка,але із змістом. Дякую
Yuliya, І вам дякую за те, що залишили відгук ❤
Глибока історія про те, що не можна кидатися словами, називати постійно когось поганими словами (як наприклад, безголовим), про помилки у вихованні дітей, про необхідність взаємного вільного вибору.
Але особисто мені дуже не сподобався суржик, величесна кількість русизмів та помилок. І між іншим, хлопець, що народився пізніше за дівчину, не може бути на 4 курсі, коли вона на 1.
Юлія Вестор, Першокурсниця;)
Треба йти вам екзамен здавати))
Як гарно! Книга дозволила поринути у студентські роки, хоч у мене й не було навіть близько чогось подібного, та через це ми й читаємо)))
Amilazka, Дякую вам)
Книга як саме життя. Добра і смішна, а тоді сумна і болісна... І посміялась, і пораділа, і поплакала. Дякую
Natalia Prymak, Дуже дякую за відгук)❤
Дуже романтична і ніжна історія. Дякую.
Іра, Дуже дякую вам за коментар ❤
Я думаю , що у Антона шансів немає .У Каріни з Тімохою сильніші почуття ніж у Каріни до Антона ( Вони можуть бути тільки друзями )
Aelita, Ви праві шансів на таке кохання як в Каріни до Тімохи, на жаль ні, але все дружба і навіть симпатія в них можлива))
Дякую вам за коментар❤
Підписалася на вашу творчість))
Лариса Бондарчук, Дякую, взаємно;)
Вітаю, бажаю натхнення й успіхів! Хай вам все вдасться))
Лариса Бондарчук, Дякую, навзаєм))
Ваша історія дуже сподобалась, ви чудова Автор. Дякую.
Наталія Боярчук, Дуже дякую за ваш чудовий коментар❤
Радію, що історія сподобалася.
Вітаю із завершенням цієї історії, Інно! Вона прекрасна! ХЕ мило зігріло серце. З Новим роком! Скорішого МИРУ!
Ксенія Демиденко, Ксеніє, дякую!)
І вас з Новим Роком! І хай прийде вже мир і перемога❤
Іннуль, вітаю з завершенням!❤️ Ти молодчинка, гарна і життєва вийшла історія)) Дуже милі вони і добре, що нарешті щасливі)) Діти теж красунчики, привалили корову для повного щастя))
Юлія Міхаліна, Дякую, Юлічка❤
які вони все ж таки бубочки)) рада, що в них, попри все, що ти їм щедро підкинула, усе добре)) дякую за таку прекрасну, милу, романтичну історію)
Selene Evance, І це так)
Дякую ! Хоч і сумна історія кохання але разом з тим - ніжна , романтична та цікава! Дякую ,що книга безкоштовна ! Натхнення,Вам ,для написання нових , цікавих книг !❤️
Світлана Кухта, І вам мирної ночі ❤
У нашій області наразі тривоги немає.
Ще раз дякую, бережіть себе.
Вітаю, Інно, з завершенням! Мила та душевна історія! Рада за них, що все ж налагодилося і, як в тому мультику, щастя привалило))) Натхнення на нові книги та вдячних читачів!))
Анні Ксандр, Комусь щастя, комусь клопіт)))
Дякую, Інно)) навзаєм натхнення!)
Дітки знали, що дарувати))) Щоб потім онуків молочком поїти))) От, жуки!)))
Дякую, Інночко, за чудову історію! Дочитувала й усміхалась від вуха до вуха - добре, коли все так добре)))
Лара Роса, ;)
Каріна і Тимофій знову разом! Не відлюбилося. Якби Тимофій більше спілкувався з матір'ю, то помітив, що вона хвора і можливо б встиг розповісти про почуття до іншої дівчини і не довелось давати обіцянку одружитись на Дарині. Дарина, як і Антон, скористалися ситуацією, щоб бути з коханими.
Катя, Так ці двоє досі люблять один одного). Тимофій не даремно всю книгу носив імя безголового=).
Просто всі хотіли бути щасливими і з коханими людьми.
Дякую за те, що читали)
Ну хай буде їм щастя :)
Наталка Черешня, Нехай буде)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати