Відлюбилося

Розділ 44.1 Пробач за те, що не кохав

   Тимофій зворушливо глянув на дружину.  Дарина виглядала втомлено, але все ж ледь посміхалася. Її губи щось шепотіли. Може то були зізнання в коханні, а може благання про те, щоб він вибачив її. Вона дивилася на нього і була щасливою. Ні про що не жаліла. За період не довгого спільного життя Тимофій так і не сказав їй, що кохає її. Лиш одного разу на вінчанні коли в нього запитали чи по любові він одружується він сказав, що так. Але в очі їй не дивився. Тімоха багато жартував, але брехати він не любив ніколи. Дарина знала, що подобається своєму чоловіку, але знала й те, що він досі кохає ту іншу. 

І ось зараз він, нарешті, виглядав щасливим. Тримаючи на руках їх спільну дитину. 

— Тімоха, я так кохаю тебе, — сказала Даринка дивлячись йому просто в очі, які не могли відірватися від їх спільної дитини.

— Дариночка, дякую тобі, — сказав Тімоха цілуючи її в губи. — Люблю тебе, моя дорогенька, — ніжно всміхнувся до неї. 

— Дай, ще бабусі подивитися, — обурилися Галина тримаючи доньку за руку. — Викапана Дариночка, — сказала заглядаючи в маленьке личко, — Воно й добре, бо ти Тимофійку, тільки з язиком файним вродився. Хоч ображайся на мене, а хоч ні, — сміялася жінка.

    Тімоха мовчки підтис губи, то певно в нього доля така жити в оточенні таких от вольових жінок. Але з Галиною й не збирався сперечатися, бо Дарина і справді була дуже вродливою. І він розумів це. 

— Дариночко, ти…— почав говорити Тимофій, але з острахом віддав дитину Галині і став говорити: — Щось не так, з моєю дружиною, щось не так! — почав кричати, бачачи, що Дарина погано реагує. — Дариночко, — припав він до дружини. — Мила моя! У неї кровотеча. Треба…

   Але його вже ніхто не слухав. Дитину забрали, а їх всіх виштовхали з палати. 

— Тімоха пробач мені, пробач мені….— шепотіла Дарина, але він вже того не чув. Чув лиш серце, що налякано тріпотіло в грудях. Птахом рвалося назовні. Воно не хотіло знову розбиватися. Воно не хотіло знову втрачати. 

— Тимофій, що з моєю донькою?! — з страхом в очах питала Галина. — Кажи! — струсила вона його за плечі, але той мовчав і сам сподівався на диво. Мовчки закладав пальці в кучеряву голову.  По його очах жінка зрозуміла, що справи кепські. 

   Через кілька хвилин з палати почулося протяжне пікання. Тимофій знав, що означає цей звук. З відчаєм сперся на стіну. Повільно стікав по ній додолу. Нижче і нижче. Здавалося, що він вже не підніметься ніколи. Зрештою з палати вийшов акушер-гінеколог і сказав стандартну фразу для таких випадків:

— Мені дуже шкода, але Дарина Єременко померла. 

   Втрата…знову втрата. Здавалося хіба можна забрати в нього більше? Батько, мати, кохана дівчина, тепер дружина. За що життя таке немилосердне до нього? Чого вчепилися в нього пазурами і знову вириває з нього серце. З корінням, з спогадами, з мріями. Тепер Тімоха остаточно помер. Нема його! Тут, на підлозі сидить лиш Тимофій Єременко, самотній чоловік, що втратив всіх кого любив. Від Тімохи немає і сліду. Тут лиш його тінь, лиш спогад про нього.

    Поки з коридору доносилися крики матері, з палати доносилися крики щойно народженої дитини. Галина щось кричала, що це вона винна, але Тімоха не слухав нічого. Вуха прорізував крик його сина. Він знову залишився один. Знову з розбитим серцем і розбитим життям. Господи, що він тепер робитиме? Що ж він тепер робитиме?

   Тепер коли рани лиш загоїлися, з'явилися нові. Глибокі. Як же йому тепер? Не хоче він більше кохати! Ніколи. Став обережно притримуючись за стіну. В очах все ще стояв образ усміхненої Дарини, та зайшовши в палату побачив її обличчя, що більше не посміхалося. Було все ще красивим, але блідим і непорушним. Взяв її руку, на якій все ж була обручка. Він все-таки купив їй її. Невеличку, без діамантів, без свого серця, проте з теплом і любов'ю, яку все ж до неї відчував. 

— Мила вибач мені, — шепотів опускаючи свою голову їй на груди, — Вибач, що не кохав всім серцем. Вибач, але обіцяю, що кохатиму всім серцем нашого сина. Обіцяю тобі. 

   Потім взяв на руки дитину. Поняття не мав як справлятиметься без дружини. Але є Олька, є ще бабуся, є ще мама Дарини. Вони справляться. Він справиться. Жарти в минулому. Тепер почалося серйозне життя для Тимофія Єременко. 

###

Сьогодні знову трохи болісно, хоча чому трохи....таки добряче боляче. Дякую всім, хто продовжує читати. Не забудьте тикнути на зірочку, це найкраща подяка для автора, а також підписатися, якщо вам цікаво дивитися як виглядають герої в блогах). Як думаєте справиться Тімоха з ось цим чи таки зламається?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше