Сто дев’яносто три людини прокидаються на чужій планеті. Вони не солдати, не дослідники й не добровольці. У кожного за спиною — своя країна, свій прапор, своє життя, яке обірвали без пояснень.

Ті, хто їх забрав, називають це процедурою.

Холодною. Законною. Безжальною.

Спочатку здається, що головне — зрозуміти правила й вижити. Але дуже швидко стає ясно: найнебезпечніше тут не чужа планета і навіть не ті, хто спостерігає згори. Найнебезпечніше — те, на що людей можна перетворити, якщо досить довго рахувати їх окремо.

«Поки нас рахували по одному» — напружена наукова фантастика про перший контакт, страх, виживання і межу, за якою людина має вирішити, ким вона залишиться.