Розділ 45

Пагорб відповів залпом, але цей залп уже не був колишнім безладним страхом. Люди стріляли все ще погано, все ще надто рано або надто пізно, усе ще руками, які тремтіли не від холоду, але тепер вони знали, куди дивитися. Дрони йшли не широкою хвилею, не по поранених, не по тілах під тканиною. Вони били в три місця: до чорного пристрою Ради, до Мартена, який тримав пластину збитого модуля, і до Сінгапурця, бо навіть сірі, схоже, нарешті зрозуміли: якщо поруч із опором є людина, здатна перетворити крик на доказ, краще прибрати її до наступної фрази.

Перший дрон прорвався зліва, над самим схилом. Рауль і Матео вистрілили майже одночасно. Один імпульс пішов вище, другий влучив у корпус, але дрон не впав. Він різко змінив кут, пройшов між камінням і випустив тонку сіру нитку, яка обвилася навколо руки Сінгапурця. Той навіть не встиг скрикнути. Нитка смикнула його вгору й убік, як рибальська волосінь — рибу, тільки на гачку тепер був юрист, і це виглядало настільки неправильно, що Гаспар на секунду розгубився.

— Гей! — заволав він. — Це наш зануда!

Француз ударив по нитці маркувальним режимом. Нитка спалахнула, але не порвалася. Сінгапурця протягло по мокрій траві, він ударився плечем об камінь, загубив пластину, але вільною рукою вчепився в корінь. Дрон тягнув його до лісу. Другий дрон уже йшов до Мартена. Третій — до пристрою Ради.

— Пристрій! — крикнув Кофі.

Кевін із Гренади схопив чорний блок і кинувся вниз до кам’яної ніші, але дрон над ним випустив промінь. Кевін упав на бік, блок вилетів у нього з рук і покотився схилом. Ітан кинувся за ним, але Рауль був ближче. Він пірнув під промінь, упіймав блок животом, як воротар, який ніколи не хотів захищати долю Землі, але його чомусь поставили саме туди.

— Тримаю! — заволав Рауль.

— Не кричи, краще тримай! — крикнув Матео, прикриваючи його вогнем.

Мартен тим часом, замість сховатися, схопив пластину модуля й притис її до грудей.

— Якщо це втратимо, вони скажуть, що нічого не було!

— Якщо тебе втратимо, пластина сама звіт не напише! — гаркнув Арун.

Дрон над Мартеном випустив нитку. Назар Мельник вистрілив у саму котушку під корпусом, і нитка зірвалася в повітрі, вдаривши по каменю. Фіджієць кинув у дрон мокру тканинну сітку. Сітка не втримала машину, але збила їй напрямок. Гаспар, досі злий через Сінгапурця, підняв погаслий маяк і жбурнув його так, як людина кидає не предмет, а особисту образу. Маяк ударив дрон збоку, відскочив, але на частку секунди заклинив його нижню пластину. Назар влучив другим пострілом. Дрон рухнув.

— Вимагаю визнати метання сміття бойовою дисципліною! — крикнув Гаспар.

— Після війни відкриєш академію сміттєвого бою! — відповів француз, усе ще намагаючись перерізати сіру нитку.

Сінгапурець тримався за корінь. Нитка тягнула його до лісу, і рука вже майже зісковзувала. Ітан кинув Раулю: «Пристрій не випускай!» — і побіг до нього. Але не встиг. Дрон різко піднявся, нитка натягнулася, корінь вирвало із землі, і Сінгапурця потягло в дерева.

— Живим! — крикнув Кофі. — Вони беруть його живим!

Це було гірше. Мертвого вже не повернеш. Живого можна забрати, допитувати, використовувати, обмінювати, стирати, вимикати, перетворювати на ще один пункт сірої процедури. Ітан зірвався за ним одразу. Назар — слідом. Фіджієць, Рауль, Матео й француз побігли майже одночасно. Гаспар подивився на пристрій Ради, на Мартена, на ліс, на Аруна і зробив обличчя людини, яка щойно зрозуміла, що героїзм знову розподілили неправильно.

— Я з ними! — крикнув він.

— Ти з пристроєм! — крикнув Арун.

— Ненавиджу зрілі рішення! — крикнув Гаспар і залишився.

Погоня пішла вниз через лісову кишеню, туди, де мокре каміння переходило в густе коріння. Дрон тягнув Сінгапурця не високо, а майже по землі: іноді піднімав над кущами, іноді роняв так, що той бився плечем і боком. Він не кричав. Тільки раз Ітан почув короткий придушений звук, і це було страшніше за крик. Француз біг попереду всіх — несподівано швидко, з обличчям, на якому вся колишня іронія вигоріла до чистої злості.

— Стій, консульська валізо! — заволав він до дрона. — Ти забув оформити вивезення зануди!

Назар вистрілив, але гілки збили імпульс. Рауль вилаявся й пішов праворуч, обходячи. Фіджієць перестрибнув корінь і майже без замаху кинув у дрон зв’язку ременів. Не влучив, зате змусив дрон піднятися вище. Це дало Сінгапурцю секунду: він ухопився за гілку другою рукою. Нитка натягнулася. Дрон здригнувся. Ітан вистрілив. Влучив у кріплення.

Нитка не порвалася. Але стала видимою повністю — від дрона до руки Сінгапурця: тонка, сіра, жива від напруги.

— Раулю! — крикнув Ітан.

Рауль зрозумів без пояснень. Він вискочив справа, вдарив по нитці різаком. Один раз — нічого. Другий — іскри. Третій — нитка луснула. Сінгапурець рухнув униз, просто на француза, і обоє покотилися в багнюку. Дрон різко пішов угору, але Назар і Матео ударили одночасно. Корпус спалахнув, машина врізалася в стовбур і повисла на гілках, сіпаючись.

— Добити! — крикнув Назар.

Фіджієць вистрілив знизу. Дрон згас.

Сінгапурець лежав на спині, брудний, із розбитою губою, рукав розірваний, на зап’ястку сірий опік від нитки. Француз лежав поруч, задихаючись.

— Ти важкий, — сказав француз.

— Це доказово неправильно, — прохрипів Сінгапурець.

— Чудово. Живий.

Ітан опустився поруч на коліно.

— Можеш іти?

— Можу скаржитися.

— Значить, можеш іти.

Але йти одразу не вийшло. Із лісу попереду піднялися дві постаті виконавців. Не ті великі, що били біля старого вузла. Ці були нижчі, швидші, майже безликі, з довгими пласкими руками. За ними завис маленький сірий модуль — імовірно, посадковий пункт або передавач. На мить усі зрозуміли: дрон не просто тягнув Сінгапурця в ліс. Він тягнув його до цих. До місця, де його мали забрати остаточно.

— Назад до пагорба! — сказав Ітан.