Розділ 21

Вимогу щодо середовища переписували тричі, і щоразу вона ставала довшою, злішою й дедалі більше скидалася на документ, який могли скласти тільки люди, яким учора повідомили, що вони мають воювати одне з одним до одного вцілілого, а сьогодні вони вирішили почати спротив із претензії до якості лісу. Спершу Мартен намагався втримати все в інженерній логіці: вода, ґрунт, рослинність, укриття, рельєф, кліматичні параметри, сталі природні цикли, наявність біологічно різноманітного середовища. Потім Сінгапурець додав юридичні формули: «мінімально допустима відповідність», «природно-історична сумісність», «процедурна передчасність», «неможливість коректного делегатного відбору в штучно збідненому середовищі». Українець вніс пункт про те, що гола рівнина дає невиправдану перевагу тим, хто краще підготовлений до відкритої місцевості, і обмежує делегатів, чиї країни сформовані лісами, горами, болотами, містами, джунглями, островами, пустелями, узбережжями й узагалі будь-чим, крім курного кам’яного столу під чужим сонцем. Француз запропонував додати, що відсутність нормальної їжі, крім зеленої маси й сірих брикетів, викривлює психіку делегатів і перетворює відбір на змагання шлунків, але Сінгапурець сухо сказав, що це краще залишити для наступної вимоги, бо добрий документ має бити в одну стіну, а не в усі вікна одразу. Гаспар із Чилі, який спершу слухав із виглядом людини, що не вірить у можливість сперечатися з галактичною бюрократією через чагарник, несподівано запропонував включити пункт про природні джерела води й водні перешкоди, придатні для переходу, бо якщо вже вони вимагають Землю, то хай вимагають таку Землю, де можна хоча б послизнутися по-людськи.

До ранку текст займав п’ять сірих пластин, видряпаних з обох боків так щільно, що вони стали схожі на знайдені археологами таблички цивілізації, яка загинула від юридичної впертості. Кілька людей переписували ключові пункти на запасні пластини, бо ніхто не довіряв ні сірим, ні випадковості, ні власним рукам. Ітан, коли побачив готовий варіант, спершу подумав, що це божевілля. Потім подумав, що в їхньому становищі божевілля — це намагатися виглядати розумно перед тими, хто називає масову бійню делегатним відбором. Після цього документ почав здаватися майже поміркованим.

— Потрібен представник, який зачитає, — сказав Мартен.

— Сінгапур, — одразу відповів Гаспар. — Він уміє говорити так, що навіть камінь починає сумніватися у своїй правовій позиції.

Сінгапурець підняв погляд від пластин.

— Я зачитаю юридичну частину. Але почати має Ітан. Він старшина. Це має звучати не як забаганка юриста, а як позиція групи.

— Групи? — перепитав француз. — Чи всієї партії процедурно непридатних майбутніх трупів?

— Не вживай їхніх слів, — тихо сказав Арун.

Француз подивився на нього, хотів відповісти, але не став. Після вчорашнього повідомлення багато хто почав ловити себе на тому, що повторює мову сірих. «Партія». «Активність». «Ураження». «Відбір». «Процедура». Ці слова зручно лягали в рот, як чужі інструменти в руку. І від цього ставало не по собі. Земляни могли опиратися Статуту, але Статут уже просочувався в їхнє мовлення. А мовлення, як розумів Ітан, часто здає позиції раніше за тіло.

Сергій на підготовку вимоги майже не приходив. Він з’являвся на краю кола, слухав, іноді кидав короткі практичні зауваження і зникав. Один раз сказав, що якщо їм справді зроблять ліс, треба заздалегідь думати про охорону табору, бо в лісі люди зникають легше, ніж на голому камені. Це було розумно. Надто розумно. Ітан дедалі частіше помічав, що Сергій майже не сперечається з планом, але кожен пункт автоматично приміряє до майбутнього конфлікту: ліс — укриття; вода — ресурс; рельєф — перевага; група — ядро союзу; правило — спосіб обійти іншого. Учора він першим показав, як зрадити навчального союзника «за правилами». Сьогодні мовчав, і це мовчання працювало на нього краще за жарти: люди самі починали питати, що він думає. Сергій не поспішав відповідати. Людина, яка не роздає свою думку безкоштовно, швидко здається глибшою, ніж є.

Сірі прилетіли ближче до полудня, і на той час табір уже стояв готовий: не строєм, але зібрано, з Ітаном, Сінгапурцем, Мартеном, українцем, естонцем, кенієцем, Аруном і ще кількома попереду. У багатьох у руках були пластини. Не зброя, звісно. Навіть смішно було б вважати подряпану пластину зброєю. Але після вчорашнього дня все, що могло затримати процедуру, ставало зброєю. Сірий диск сів, люк відчинився, вийшли троє виконавців. Вони не привезли ні імітаторів, ні жилетів, ні харчових контейнерів. Тільки невеликий циліндр — мабуть, для запису або зв’язку. Або просто для того, щоб нагадати: у них завжди є предмет із призначенням, яке землянам спершу не пояснять.

Головний сірий зупинився біля трапа.

— Мобілізовані делегати зобов’язані розпочати період підготовки до розміщення на нейтральній території, — промовив він.

— До початку періоду, — голосно сказав Ітан, — мобілізовані делегати подають процедурну вимогу щодо невідповідності поточного середовища мінімально допустимим параметрам цивілізації вихідного походження.

Фраза вийшла сухою, важкою і майже не ітанівською. Він почув у ній Сінгапурця, Мартена, українця, власну злість і ще щось нове: колективний голос. Не красивий, не єдиний, але вже не просто його особисте заперечення.

Сірий повернув голову.

— Вимога може бути викладена.

Це було так несподівано, що кілька людей у натовпі перезирнулися. Ітан майже чекав: «вимога не передбачена». Але сірий сказав «може бути викладена». Значить, у Статуті десь була щілина. Або бодай місце, куди можна встромити палець.

Сінгапурець ступив уперед і почав читати. Він читав довго. Дуже довго. Так довго, що вже за десять хвилин Гаспар сів просто на землю й сказав, що якщо сірі витримають увесь текст, значить, у них точно немає душі, бо жива душа давно попросила б перерву. Сінгапурець не збився. Він говорив про біосферну насиченість Землі, про різноманіття ландшафтів, про те, що людська поведінка, тактика, фізична витривалість, психологічний стан і сама можливість «природно-історично сумісної» протидії формувалися не в стерильній кам’яній порожнечі, а в складному середовищі з водою, рослинністю, тваринним світом, зміною мікроклімату, укриттями, шумами, запахами, перешкодами, видимістю і непередбачуваністю. Він говорив, що поточна рівнина створює штучно спрощені умови, які не відповідають жодному репрезентативному земному середовищу, крім, можливо, дуже обмежених пустельних і вулканічних зон, та й ті на Землі все одно мають екосистеми, сліди води, температуру, вітрові режими й живу складову. Він говорив, що початок делегатного відбору в такому середовищі порушить процедурну чистоту результату, бо переможця буде визначено не в умовах, сумісних із цивілізацією Землі, а в умовах, штучно звужених виконавцями.