Розділ 42

До берегового пагорба вони не дійшли колоною. Колона померла за двадцять хвилин після виходу з першого вузла, коли над північчю спалахнули одразу три білі спалахи, а зв’язок із вузлом Назара обірвався на півслові. Спершу всі ще намагалися тримати порядок: ноші з тілом Самуеля, двоє поранених, пристрій Ради у Кофі й Мартена, уламки дрона в аварійній тканині, люди по боках, короткі команди, мокрі білі стрічки на рукавах. Потім із лісу праворуч ударили два малі дрони, і порядок став тим, чим зазвичай стає порядок під вогнем: доброю ідеєю, яка не встигла договорити.

Перший промінь пройшов над головами і зрізав верхівки кущів. Другий ударив у землю перед ношами — не зачепив людей, але земля спухла, виплюнула сірі волокна, і ті поповзли до ніг, наче сам острів отримав наказ хапати. Рауль, який ніс бік Самуеля, вилаявся і копнув перше волокно так люто, ніби це була вся галактична бюрократія разом. Волокно обвило йому черевик. Назар Мельник вистрілив у нього маркувальним — не щоб убити, а щоб підсвітити, — і Фіджі одним різаком зрізав петлю майже біля підошви.

— Ноші не кидати! — крикнув Ітан.

— А хто пропонував?! — гаркнув Рауль, і в цю мить по ньому вже неможливо було сказати, незалежний він, учасник, автономний чи просто людина, якій випала брудна робота тримати мертвого за край.

Другий дрон спустився нижче. Гаспар вистрілив у нього тричі поспіль і тричі промахнувся, після чого заволав:

— Це не рахується! Він рухався підло!

— Це дрон! — крикнув француз.

— Тим паче міг би бути шляхетнішим!

Француз влучив. Дрон хитнувся. Мартен, попри пристрій Ради під пахвою, встиг підняти зброю і додати ще один імпульс. Дрон врізався в гілля, вибухнув маленьким білим спалахом, і ліс на секунду став схожий на фотографію, зроблену дуже злим богом.

Але третій удар прийшов не згори.

Із низини попереду вийшла сіра постать.

Не виконавець у повному сенсі — нижча, тонша, з гладким обличчям без виразу і довгими руками, як у механізму, якому надали форми живої істоти тільки тому, що так зручніше тримати інструмент. За ним рухалися ще двоє. У них не було зброї, схожої на людську. На передпліччях у них розкривалися пласкі пластини, і з цих пластин ішло світло, від якого трава лягала, а люди відчували, як тіло згадує кайдани, хоча кайдани вже мовчали.

— Виконавці, — сказав Сінгапурець десь позаду, і голос у нього зірвався вперше за весь час. — Вони вийшли самі.

Сірі не говорили. Вони просто підняли руки.

Перший промінь ударив по канадцю, який тягнув пораненого. Канадець упав, поранений покотився в багнюку. Другий промінь пішов до Кофі й Мартена — до пристрою Ради. Тут уже не лишалося сумнівів: вони прийшли не обмежувати активність. Вони прийшли забрати те, що дозволяло землянам говорити нагору.

— Пристрій! — крикнув Ітан.

Кофі кинувся ліворуч, Мартен праворуч, але блок був один, і на секунду вони ледь не розірвали ремінь. Промінь пройшов між ними, ударив у камінь, і камінь став сірим та мертвим. Мартен упав. Пристрій вилетів у нього з рук, ковзнув по багнюці до відкритої смуги.

Сергій опинився найближче.

Він міг відступити. Міг сховатися. Міг пірнути за дерево, як зробила б будь-яка жива людина, побачивши, як сірий виконавець піднімає руку. Натомість він рвонув до пристрою, схопив його на бігу й жбурнув назад — навіть не Ітанові, а Назарові, бо Назар стояв стійкіше і не був під прямим променем.

— Лови, Україно!

Назар упіймав блок обома руками і тут же пішов за дерево. Сірий виконавець повернув голову до Сергія.

— Назад! — крикнув Ітан.

Сергій не пішов назад. Він вистрілив у сірого майже впритул. Подавляючий режим ударив у груди виконавця і майже нічого не зробив, крім тремтіння по гладкому корпусу. Другий постріл — маркувальний — освітив сірого синьою сіткою. І тільки після цього кілька людей зрозуміли: підсвічене місце на грудях не було бронею. Там була щілина, тонка вертикальна лінія, майже непомітна.

— У щілину! — крикнув Мартен. — У груди, в лінію!

Рауль вистрілив першим. Влучив. Француз другим. Кенієць третім. Сірий виконавець смикнувся, але й далі піднімав руку. Сергій кинувся на нього вже не стріляючи, а всім тілом, як людина, що вирішила сперечатися з технологією на рівні печери. Він врізався в сірого, збив його з напрямку променя, і промінь пішов убік — туди, де секунду тому лежав Мартен.

Другий виконавець ударив Сергія збоку.

Не променем. Рукою. Просто рукою — тонкою, сірою, надто швидкою. Сергій відлетів до дерева, вдарився спиною, упав на коліно, але підвівся. З рота в нього пішла кров. Він усміхнувся — страшно, без веселощів.

— Оце тепер нормально, — сказав він.

І знову пішов уперед.

Усе стало дуже швидким. Ітан стріляв по підсвіченій щілині першого виконавця. Назар з-за дерева бив короткими точними імпульсами. Фіджієць і Матео витягали пораненого із зони волокон. Гаспар, нарешті переставши коментувати власну влучність, поцілив у дрон, який ішов над сірими. Кофі піднімав Мартена. Арун намагався дістатися до канадця. Сірі йшли вперед, наче мали не тіло, а рішення.

Перший виконавець упав, коли йому в груди одночасно влучили Назар і Рауль. Він не помер — якщо це слово взагалі підходило, — а склався всередину себе, як мокра металева парасоля, і перестав рухатися. Другий одразу змінив напрямок. Тепер він ішов до Назара. До пристрою.

Сергій це побачив.

Він був найближче до сірого, але вже майже не тримався на ногах. Ітан бачив, як він хитнувся, як ліва рука повисла неприродно, як кров крапає з підборіддя на робу. І все одно Сергій устиг стати між виконавцем і деревом, за яким Назар тримав блок Ради.

— Гей, сірий! — прохрипів він. — Сюди.

Виконавець повернувся до нього.

— Сергію, відійди! — крикнув Ітан.

— Сам відійди, старшино!

Це була його остання нормальна фраза.

Сергій скинув зброю вгору, але не вистрілив. Натомість він перемкнув режим. Ітан побачив червону смужку і зрозумів раніше, ніж устиг крикнути. Сергій зняв блокування. Коли? Як? Можливо, ще раніше, під час бігу, коли всі думали про дрони. Можливо, зараз пристрій дозволив аварійний режим після пошкодження. Неважливо. Червоне світло спалахнуло на його зброї, і всі довкола на секунду зрозуміли одне: Сергій усе-таки зробив те, чого вони боялися. Тільки не проти людини.