9 626
Анотація до книги "Пара невдах"
Весела історія про Артема та Світлану, які постійно потрапляють у всілякі колотнечі. У каналізаційний люк провалилися - у місті чортів опинилися, а далі пішло-поїхало!
Втомилася, захотілося написати легку, смішну книжку, щоб писалося (і читалося) із задоволенням, піднімало настрій. Самій цікаво, що вийде. Ви зі мною? Полетіли!
Кажуть, що чоловіки – з Марса, жінки – з Венери? Напевно, так і є, бо зрозуміти один одного надто складно. Чоловіки та жінки усе сприймають та оцінюють по-різному, часто зовсім протилежно. Але куди ж ти подінешся? Нам не можна один без одного!
Втомилася, захотілося написати легку, смішну книжку, щоб писалося (і читалося) із задоволенням, піднімало настрій. Самій цікаво, що вийде. Ви зі мною? Полетіли!
Кажуть, що чоловіки – з Марса, жінки – з Венери? Напевно, так і є, бо зрозуміти один одного надто складно. Чоловіки та жінки усе сприймають та оцінюють по-різному, часто зовсім протилежно. Але куди ж ти подінешся? Нам не можна один без одного!
Зміст книги: 80 глав
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯка ж підступна Абрі. Мабуть, і на Артема око поклала.
Ira, Та ще штучка!
Ці двоє невдах вже 30 розділів ходять один за одним, і не можуть визначитись хто кого любить. Хоч Артем падкий до дівчат, яка на нього глипне, за тою і в'ється. Лано, будь обачною, може воно тобі не треба?
Ira, Буває, що навіть себе важко зрозуміти, це саме той вмпадок. Бачать одне в одному друга дитинства, і не розуміють, що почуття вже давно перейшли на інший рівень.
ух і бабця, вона могла по зпаху запідозрити, шо вони не ті за кого видають, і травонути неугодних ?
оце в мене теж така історія була : колись далеких 12 років назад мене у свою сімю вводив мій чоловік.знайомство з батьками були на 40 день після діда (так собі свято правда?) ну посиділи, познайомилась аж до 5 коліна,та й поїхали, тут дзвонить мамка і каже, баба ж ще жива, як ви могли з нею не познайомитись, вертайтесь назад на вихідних. ну шо ж ми повернулись. як оказалось, бабця була сповнена життя так сильно, шо навіть без ноги і будучи сліпою кричала: як мої кури? , і шо буде з бур'яном на городі?, все кудись бігла.. родичі тільки тормизить встигали, так от приводять мене до неї.. а вона і каже: я не бачу , ну дай хоч пощупаю , так от пощупала і така вдиииих , я ж сіла і сижу, а вона... Саша ти куриш ,чи Наташа? ми такі ну шо ти бабуся (шоб не розстраювать) канешно Сашка куре , от приїхали знов , захожу, а вона носом шмих.. і каже "о внучка приїхала))))я тебе по запаху учула"
скінчилася історія тим шо я більше нирять не хотіла, а ідея так і не пройшла, брат знову й знову робив нові кораблі, а я зневірилась тагать той хлам на річку , і кажу , якшо та хрінь попливе я викину труси( найкращі )в річку взнак нашого спору, шо ця байдарка не буде плавати з тим стулом, так от яке було моє здивування коли вона попливла і не втонула!!! брат виграв спір, а я програла найкращі труси)))
Наталия Боченкова, Боже, як я сміялася над тими пригодами! Так, є що згадати вам із братом. Золоте дитинство!
хахаха, річка вонючка!) в нас тоже така є "жовта річка",колись по ній козаки плавали, а тепер корови через брод додому ідуть і наповнюють її мочой )так історія там де шампунь і гель не поміг) є в мене брат, і от в його дитинстві він був страшним винахідником все придумував, як з хламу зробити робочий агрегат, от найшов старий стул , головне шо він був увесь червоний і з м'яким сидінням , і вирішив на цьому " троні" плавати, як івасик рибку ловити, і це я кажу як було...отже були в нього кораблі Афіна, Амелія,вікторія , Катерина, так от на Амелії, був конструкт з пластикових пляшок в мішках , зв'язаних в оплот! ну брат жеш маленький був 12 років , ручки худенькі , і сам все зробив ми на тачці це все приперли , він своє крісло поставив , і поплив , мотузки розв'язались, і все еко катастрофа зроблена брат тягне саме цінне на берег - стул, а я дивлюсь як 150 пластикових пляшок за течією пішли , ну шо робить ? нирять звісно , так і вийшло шо через 2 час плавання в тій мочі з під коров , я вилізла і дві неділі реально сіркою смерділа,а ще чимсь кислим ,також мене посипало пятнами і прищами, еле вижила)
Неординарна історія! до речі, буду вдячна, якщо станемо авторами-друзями і ви б змогли оцінити і мої книги теж!)
Amilazka, Дякую!
Вже цікаво....
Кайла, Дякую! Сподіваюсь, пригоди героїв триматимуть увагу до кінця)
ого який початок хахахах, успіху з новою книгою чекатиму ))) хіхіхі, наче я з чоловіком після генделику ахахахаха, було і таке , а як танцювати ми не вмієм а він вирішив підкинути (по пьяеі)так з подратими мордами і колінами, але абсолютно я була щаслива , хахаха коханий мене наче принцесу на таран закинув уперед , а головне він був певен шо я впала на нього ,а не він на мене , хахахах насмішили!!! згадала і я юність ;)
Наталия Боченкова, Дякую! Дуже весело було читати коментар! Так, у книжки поволі переповзають реальні історії з життя власного чи з життя добрих знайомих, це не секрет. А що таке студентські (і не тільки студентські) роки - про це можна згадувати і згадувати))) І писати)))
Вітаю з новинкою!
Lana Deniz, Щиро дякую! Приємного читання!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати