Глава 28. Плани міняються.

Артем.

А сніданок у світлих не дуже. Омлет, кава, булочка... Взагалі-то я звик до міцного сніданку. Кілька котлет хоча б підкинули або сосисок. Якщо вони тут вегетаріанці, то я довго не витримаю. От все начебто добре виглядає. Покої розкішні, тепло, але не жарко, слуги тобі прислужують. У Пеклі теж було непогано, але там мені доводилося видавати себе за іншого, і я боявся викриття. А тут можна просто насолоджуватися життям. Я виспався, прийняв душ, ум’яв сніданок, зрозумів, що не наївся... Коли служниця прийшла забрати посуд, попросив її принести щось калорійне й ситне. Здається, дівчина була здивована, але принесла мені... нову порцію гарячого омлету з кавою та булочкою. На жаль.

Я розправлявся з другим заходом сніданку, роздумуючи, де зараз Світлана та Бруквілл, і чому вони досі не з'явилися. Ах, так, вони ж тепер подружжя... І сьогодні у них шлюбна ніч. Хоча, найімовірніше, не перша... Не думаю, що цесаревич до офіційного оголошення дотримувався целібату зі своєю наложницею. Напевно, і сьогодні вони мали бурхливу ніч, от і сплять досі.

Думка про те, що Свєтка тепер одружена, чомусь боляче різала по серцю. Дивно. Напевно, це через те, що ми більше не зможемо з нею дружити, як раніше. Сімейне життя накладає свої зобов'язання. Та що ж так у грудях щемить? Потрібно прийняти вибір Світлани, як належне, і... привітати молодих, порадіти за них. От прийде дівчина за тарілками, попрошу провести до їхніх покоїв... Потрібно щось вирішувати... Якщо хочуть, то нехай залишаються у світлих, а я... а мене нехай відправлять додому, на Землю...

Почулися кроки. Якщо служниця – попрохаю ще одну порцію…

Двері відчинилися, але увійшла не служниця, а Свєтка. Одна.