Глава 24. Законна дружина та цесарівна.

Світлана.

Дворецький двері мені відчинив з поклоном, і я увійшла до величезної бальної зали, заповненої темними гостями. І тут пішла веселуха. Стою я на вході, немов та Попелюшка і дивлюся. Звичайно, всі жінки в розкішних дорогих сукнях, коштовностями виблискують, віялами обмахуються. А чоловіки в камзолах і таких штанцях, що обтягують усе, що треба. І ось усі вони дружно повертаються в мій бік. А молодший цесаревич із далекого кута з чарівною посмішкою вже поспішає мені назустріч, під ноги не дивлячись, на ноги всім наступаючи. Ну, це я так подумала, бо при його наближенні всі в різні боки розступаються. Красунчик Бруквілл Темний за руку мене бере, до народу обертається і швиденько так оголошує, поки ніхто його не зупинив:

- Дозвольте представити цю чарівну незнайомку: леді Лана Світла! - І вже ахи-охи здивовані пошепки покотилися по залі - як це можливо, щоб світла на балу у темних з'явилася? – І, з цього моменту, моя законна дружина та цесарівна! – продовжив Бруквілл.

І тиша. І мертві з косами стоять. Дехто з дам навіть скрикнув коротко, мов поранений птах, і в непритомність впав, не витримавши потрясіння. Світла тепер – темна цесарівна. Нате, викусіть!

Бруквілл повільним поглядом зал обвів і посміхнувся задоволено: шокувати публіку вийшло якнайкраще. Епатажний цесаревич здійснив черговий плювок у книгу законів та традицій. І дуже смачний такий плювок. Натовп розступився, утворивши широкий коридор, коли ми під ручку з цесаревичем рушили до його рідні. Віллі сяяв, ніби щойно виграв у лотерею мільйон, я грала шалено щасливу наречену.

- Мій батько, цісар Пекла Угрін Темний.Мій улюблений старший братик, цесаревич Слоумін Темний. Моя двоюрідна бабуся, леді Грителла... Упс. З бабусею ви вже знайомі. Отже, уявляю вам мою вже дружину, незрівнянну леді Лану Світлу. Рідня цесаревича ледве на ногах стояла, ніби з хреста знята.

Слід сказати, що леді Грителла Локербрухент трималася найкраще, струнка, велична... Хм, в молодості вона, мабуть, була дивовижною красунею. І знатною інтриганкою. Її обличчя навіть не здригнулося від звістки, що відправлена ​​в дар рабиня злетіла до статусу цесарівни. Мабуть, легка у бабки рука.

Батько та брат Бруквілла намагалися тримати обличчя, на людях все ж таки, гості з нашої групи очей не зводять, усім так цікаво. Але... Цесар спочатку пожовтів. Думаю, збирався збліднути, але через смагляву шкіру саме так вийшло. Потім став фіолетовим. Сподіваюся, це не задуха, а через те, що хотів почервоніти, але, знову-таки, завадила смаглява шкіра. Старший цесаревич просто пішов плямами. Але обоє мужньо намагалися скласти губи у привітні посмішки, що виходило, втім, не дуже.

- Ти що твориш, с-сину?! - прошипів цесар, наче змія.

– Я? Дбаю про продовження роду! А то старший братик із цим якось не поспішає.

- Вона ж с-світла!

- І що? Я – за мир та інтеграцію! Та привітайте ж нас, тату! Може, скоро дідусем будете!

Ось саме після цих слів цісар із жовтого став перетворюватися на фіолетового.

- Потім поговоримо...

- Я тебе вітаю, брате, - поплескав Бруквілла по плечу Слоумін. - Ти перевершив сам себе! Якщо збирався шокувати все Пекло, то тобі вдалося.

- Дякую, любий, хоч ти оцінив!

- Потім поговоримо... - повторив цісар. І тут в розмову втрутилась леді Локербрухент:

- Нащо ж відкладати? Я якраз планувала з вами серйозну розмову і наказала накрити нам стіл у ліловій кімнаті. Нехай гості розважаються, а ми поки що усамітнимось, привітаємо молодих.

І це «привітаємо» так зловісно прозвучало…

- М-м-м... Так, добре, - погодився цесар.

- Ти знаєш дорогу, любий племіннику, - леді Грі поклала руку на лікоть цесарю, і її чорні окуляри небезпечно блиснули.

Щось вже задумала, стара бестія…