Глава 29. Екскурсія по Небесах.

Світлана.

Абрі шукати не довелося, вона сама вже шукала мене. Привітно помахала, побачивши на іншому кінці коридору, прям, найкраща подружка.

- Лано! Привіт! Провідала вже чоловіка та друга? Переконалася, що ми їх не з'їли на вечерю?

- Так, Абрі.

- Тоді забирай Ара і поїдемо кататися. Покажу вам столицю. Щодо Бруквілла, то не ображайся, його випускати поки що не дозволяють.

Цікаво, вона не знає, які плани у світлих щодо молодшого цесаревича, чи вміло грає на публіку? Все ж маю поставити на те, що королівна щиро вірить у те, що говорить. Нам потрібна її допомога. Маю ризикнути.

- Абрі... Я хотіла б спочатку поговорити наодинці...

- Що за секрети?

- Дівочі секрети.

- Гаразд, ходімо, поговоримо, - радо посміхнулась королівна.

Ми завернули до моїх покоїв, де якраз прибиралась служниця. Я відпустила дівчину і перевірила, що вона дійсно пішла, а не підслуховує за дверима.

- Ти така підозріла стала, - докорила мені королівна-шпигунка.

- Справа в тому, що все таємне стає явним, - і я розповіла про підслухану вранці розмову двох невідомих.

У міру моєї розповіді, Абрі стала все похмурішою.

- Не може такого бути! - вигукнула вона, тільки-но я замовкла.

Я знизала плечима:

- Але я ж не вигадала все це. Який мені резон?

- Ні, звичайно... Невже за моєю спиною готують провернути таке?..  А саме так і виходить. Знають, що завжди виступала за розширення контактів з іншими світами, тож і замовчують свої плани. Я навіть здогадуюсь, хто це може бути... Один із радників, Зейкум, завжди ратував за повну ізоляцію Перших Небес. А другий... Теж хтось із радників, кого він намагається перетягнути на свій бік. Саме сьогодні оголошено позачергове засідання Ради, а мене не запросили. Батько звелів бути з гостями, організувати екскурсійну програму. Тепер я розумію, чому... Сьогодні все вирішиться! Зараз піду і поговорю з батьком!

Хвилин за п'ятнадцять королівна повернулася страшенно засмученою.

- Засідання вже розпочалося - і мене не пустили! Ти уявляєш? Мене!  Не пустили! Тепер я певна, що замислили недобре...

- Віллі треба врятувати.

Абрі кинула на мене швидкий погляд, в якому читалася якась ворожість. Але чому? Адже я нічого поганого їй не зробила!

- Твого чоловіка? Так, звичайно. Я не дозволю вбити бранця.

- Вбивство цесаревича – це стовідсоткова війна! Навіть не маючи ключа, темні щось вигадають. Наприклад, проходи можна просто підірвати. Насамперед слід повернути Віллі додому!

- У мене немає ключа від Пекла. Я віддала його батькові.

- Вигадай що-небудь!

- Поки триває засідання ради, я не можу побачити батька. Та й після цього ключа він мені не віддасть і навряд чи вдасться його викрасти... Світлий король - це тобі не темний цесар. Мій батько сам, ще королевичем, закінчував елітну школу таємних агентів, тому в усіх таких справах дуже обізнаний. Саме його «подвиги» і підштовхнули мене свого часу до втечі з дому... Отже, так. Зараз ти, я та Ар, як ні в чому не бувало, вирушаємо на екскурсію містом, щоб ніхто не запідозрив, що ми в курсі подій, які намічаються. Я відвезу вас до одного з проходів на Землю і відправлю додому, для переходу до Срединного Світу мені ключ непотрібен.  А потім уже подумаю, як врятувати Бруквілла. До речі, якщо не вдасться здобути ключ від Пекла, мені цесаревича вивести і до тебе на Землю відправити?

- Та хоч і на Землю, аби врятувати його життя!

- Добре. Ідемо за Аром.