Глава 29. Екскурсія по Небесах.

Світлана.

Абрі шукати не довелося, вона сама вже шукала мене. Привітно помахала, побачивши на іншому кінці коридору, ти дивись, нібито найкраща подружка.

- Лано! Привіт! Провідала вже чоловіка та друга? Переконалася, що ми їх не з'їли на вечерю?

- Так, Абрі.

- Тоді забирай Ара і поїдемо кататися. Покажу вам столицю. Щодо Бруквілла, то не ображайся, його випускати поки що не дозволяють.

Цікаво, вона не знає, які плани у світлих щодо молодшого цесаревича, чи вміло грає на публіку? Все ж маю поставити на те, що королівна щиро вірить у те, що говорить. Нам потрібна її допомога. Маю ризикнути.

- Абрі... Я хотіла б спочатку поговорити наодинці...

- Що за секрети?

- Дівочі секрети.

- Гаразд, ходімо, поговоримо, - радо посміхнулась королівна.

Ми завернули до моїх покоїв, де якраз прибиралась служниця. Я відпустила дівчину і перевірила, що вона дійсно пішла, а не підслуховує за дверима.

- Ти така підозріла стала, - докорила мені королівна-шпигунка.

- Справа в тому, що все таємне стає явним, - і я розповіла про підслухану вранці розмову двох невідомих.

У міру моєї розповіді, Абрі стала все похмурішою.

- Не може такого бути! - вигукнула вона, тільки-но я замовкла.

Я знизала плечима:

- Але я ж не вигадала все це. Який мені резон?

- Ні, звичайно... Невже за моєю спиною готують провернути таке?..  А саме так і виходить. Знають, що завжди виступала за розширення контактів з іншими світами, тож і замовчують свої плани. Я навіть здогадуюсь, хто це може бути... Один із радників, Зейкум, завжди ратував за повну ізоляцію Перших Небес. А другий... Теж хтось із радників, кого він намагається перетягнути на свій бік. Саме сьогодні оголошено позачергове засідання Ради, а мене не запросили. Батько звелів бути з гостями, організувати екскурсійну програму. Тепер я розумію, чому... Сьогодні все вирішиться! Зараз піду і поговорю з батьком!

Хвилин за п'ятнадцять королівна повернулася страшенно засмученою.

- Засідання вже розпочалося - і мене не пустили! Ти уявляєш? Мене!  Не пустили! Тепер я певна, що замислили недобре...

- Віллі треба врятувати.

Абрі кинула на мене швидкий погляд, в якому читалася якась ворожість. Але чому? Адже я нічого поганого їй не зробила!

- Твого чоловіка? Так, звичайно. Я не дозволю вбити бранця.

- Вбивство цесаревича – це стовідсоткова війна! Навіть не маючи ключа, темні щось вигадають. Наприклад, проходи можна просто підірвати. Насамперед слід повернути Віллі додому!

- У мене немає ключа від Пекла. Я віддала його батькові.

- Вигадай що-небудь!

- Поки триває засідання ради, я не можу побачити батька. Та й після цього ключа він мені не віддасть і навряд чи вдасться його викрасти... Світлий король - це тобі не темний цесар. Мій батько сам, ще королевичем, закінчував елітну школу таємних агентів, тому в усіх таких справах дуже обізнаний. Саме його «подвиги» і підштовхнули мене свого часу до втечі з дому... Отже, так. Зараз ти, я та Ар, як ні в чому не бувало, вирушаємо на екскурсію містом, щоб ніхто не запідозрив, що ми в курсі подій, які намічаються. Я відвезу вас до одного з проходів на Землю і відправлю додому, для переходу до Срединного Світу мені ключ непотрібен.  А потім уже подумаю, як врятувати Бруквілла. До речі, якщо не вдасться здобути ключ від Пекла, мені цесаревича вивести і до тебе на Землю відправити?

- Та хоч і на Землю, аби врятувати його життя!

- Добре. Ідемо за Аром.

Ми забрали Артема і спустилися у двір, де на нас чекала шикарна карета, запряжена четвіркою коней. Біла, звичайно ж, із золотим хитромудрим візерунком і вензелями на дверцятах, що, очевидно, вказували на приналежність королівській родині.

- На центральну площу, - скомандувала королівна кучеру, щойно ми вмостилися на м'яких зручних сидіннях.

Карета рушила, і ми виїхали за ворота. Місто було... білокам'яне. Чудо архітектурного мистецтва, що поєднало в собі все найкраще з різних віків та цивілізацій. Просторі вулиці. «Метро», поїзди якого виринали з густих білих хмар і знов заринали у них. Летючі платформи. Величні будівлі, прикрашені колонами, арками, балюстрадами, пілястрами, фризами, барельєфами та горельєфами. Часто зустрічалися підтримуючі склепіння атланти та каріатиди. А на перехрестях вулиць обов'язково були встановлені постаменти зі скульптурними композиціями на біблійні чи міфічні сюжети. Карети та окремі вершники зустрічалися рідко. Мабуть, тут, як і в Пеклі, коней використовувала для пересування тільки знать.

У міру просування Абрі розповідала нам про ту чи іншу будівлю, про значення скульптур, що зустрічалися на шляху. На площі ми вийшли, щоб оглянути пам'ятники. Тут будівлі були просто шикарні. Центральний банк. Департамент зв'язків. Департамент освіти. Департамент розподілу. Торгові центри. Ресторани. Салони. Лазні. У центрі площі розташовувався величезний басейн із фонтанами, а навколо нього по колу розмістилися дванадцять скульптурних композицій. Королівна розповідала про кожну, але я не вникала у подробиці. Хоча одна запам'яталася добре: Адам і Єва, що сяяли первісною красою та свіжістю, схилилися над наливним яблучком, не помічаючи, що перебувають у кільцях гігантського змія, який з цікавістю спостерігає за ними. А змій чудово виглядає, відливає на сонці платиновою лускою.