Глава 22. На бал.

Світлана.

Спала я, незважаючи на все, що накоїла, добре. А що я накоїла? Убезпечила себе. Тепер я не безправна рабиня, а наречена цесаревича. Щоправда, не думала, що весілля так скоро. Сподівалася, що в мене буде час розвідати все, дізнатися, де знаходиться прохід нагору, а потім уже вирішувати, чи повертатися на Землю, чи тут залишитися. Варіант-то непоганий. Якраз універ закінчила, збиралася шукати роботу. От і знайшла. Буду цесарівною. А що? Чим погано? Бруквілл гарний, вихований. Втім треба нареченого краще пізнати, та Артемку витягти. Хоча він, може, теж забажає залишитися темним лордом. Йому личить. Але прохід нам все одно потрібний, у гості сходити, батьків заспокоїти, друзів відвідати. Тільки ж не спитаєш у цесаревича в лоба: де прохід на Землю?

Це я встигла подумати, доки очі не розплющила. Тільки-но слуги помітили, що я прокинулась, як понеслося. Лулу дивилася на мене тепер як на живу богиню, та й інші бігали на задніх лапках, намагаючись догодити. А непогано бути нареченою цесаревича!

З Бруквіллом ми зустрілися за сніданком. Він був серйозний, налаштований по-діловому і відразу приступив до пояснень:

- Бал у Локербрухентів призначено на шістнадцять нуль-нуль за місцевим часом. Я вирушу спочатку один, ніхто не повинен нічого запідозрити раніше. Потім, коли гості будуть у зборі, мій вірний слуга привезе тебе. Ось запрошення. Тільки-но ти зайдеш, я оголошу, що ми стали парою, і ніхто вже не зможе нам перешкодити. Так що, Лано, снідай добре. Боюся, до балу ми вже не матимемо часу поїсти.

- А що ми будемо робити?

- Моя наречена має бути представлена ​​у найкращому вигляді. Тож за планом сьогодні у нас кравчиня, чоботар, косметолог, перукар та візажист.

- О, Віллі!

- Я подбаю про наш імідж, Лано.

Наступні кілька годин до балу перетворилися на скажену карусель. Я вже мало що розуміла і слухняно виконувала все, що мені скажуть. І страшенно втомилася. Бути цесарівною, виявляється, той ще мед. Я ще подумаю, може, краще втекти на землю та й годі?

Лише одна значна подія запала мені в пам’ять. В одному з магазинів, де ми підбирали жіночі дрібниці типу панчох та спідньої білизни, бюстгальтери в примірочну принесла дівчина, в якій я впізнала добре відому нам Абрі.

- Світла Лано, - зашепотіла вона на вухо, - візьми мене з собою! Я буду твоєю служницею!

Чесно кажучи, я не дуже довіряла цій особі, щоб тримати її постійно поряд із собою. Та вона нічого не зробила для того, щоб я їй довіряла. І тільки я хотіла це озвучити, як наступні слова Рудої змусили мене зупинитися:

- Лано, я знаю, де знаходиться прохід у вищі світи, і допоможу вам з Артемом вибратися з Пекла.

Гаразд, буду обережною, бо хто зна, чого можна від цієї колишньої розбійниці чекати. Але допомога у пошуку проходу мені, і справді, потрібна. І я кивнула згідно. Звісно, довго довелося доводити Бруквіллу, що мені потрібна служниця, і не з його людей, а саме ця.

Так, у клопотах, і наблизився час балу. Зате, глянувши в дзеркало, я навіть не впізнала себе. Справжня цесарівна! Довга сукня із перлового атласу, вставки з бордової органзи, шикарні мережива в стилі шантильї. Черевички, пошиті чоботарем на замовлення, виявились неймовірно зручними. Волосся диво-майстриня примудрилася скласти так, що воно були зібраним у високу зачіску з боків, але позаду шикарними локонами струменіло по спині. Волосся та груди прикрашали димчасті топази. Справжня красуня!

Віллі поїхав трохи раніше, а на мене очікувала розкішна карета та слуги, серед яких і Руда Абрі, бо я мала прибути на бал трохи пізніше.

Артем.

Прокинувся я наступного дня майже перед обідом. Все ж таки доза снодійного виявилася занадто сильною. Але почував себе вже набагато краще, навіть сам зміг підвестися. Зрозуміло, що насамперед я поспішив відвідати Свєтку. Яке було моє здивування, коли в її кімнаті нікого не було. Але ж стара стверджувала, що вона гаразд! Тільки тут до моєї голови, що й досі поболювала, дійшла думка, що не просто ж так моїй подрузі підсипали у питво снодійне. Щось стара інтриганка задумала. І, боюсь, що нічого доброго.

Я негайно кинувся до леді Локербрухент.

- Ар, ти зовсім забув про гарні манери? – Суворо зупинила вона мене, коли я без стуку увірвався в її покої.

- Леді Грі! Вибачте мені, але я прийшов дізнатися, де Світла Лана!

- Хлопчик! Нестриманий і невихований! Доведеться над тобою попрацювати.

- Я запитав про Світлу, леді Грі! Ви казали, що вона у повному порядку!

- Так і є.

- Але де вона?!

- Я... подарувала світлу молодшому цесаревичу, він збирає екзотичних дівчат для гарему.

- Що?! Для гарему? Та як ви могли, леді Грі? Адже я казав, що світла для мене дуже важлива! Я негайно вирушаю за Ланою...

- Стривай, онучку. По-перше, відібрати у цесаревича подарунок неможливо, ти розумієш. Хіба ти хочеш, щоби Локербрухенти стали ворогами правлячого дому? По-друге, для світлої це найкращий, найбезпечніший варіант. Вона буде під захистом цесаревича, ніхто не коситиметься на неї і не тицятиме пальцями. У нас вона не могла б залишитись, тримати у себе світлих – це моветон. Таке може собі дозволити лише цесаревич.