Глава 30. На прийомі у короля.

Артем.

Оце тема! Мабуть, я тут затримаюсь. На прийомі у короля було просто шикарно! Стіл неперевершений! Поняття не маю про назви та склад страв, але смак чудовий! І ситно. Щоправда, на моє запитання сусідка відповіла, що вся їжа протеїнова, з добавками вітамінів, мінералів та смаковими, тобто створена штучно. Але яка різниця, якщо їсти її – суцільна насолода? Така гама смакових відчуттів... М-м-м-м... Я, вічний прихильник м'яса, зараз абсолютно задоволений, і навіть радий, що всякі там кролики та перепілки не постраждали.

Напої теж були вишукані. Не знаю, вина фруктові чи теж продукт науки і техніки, але ароматні, приємні на смак і від них у голові легке кружляння. Настрій піднімається, я посміхаюся, а все довкола здається таким милим.

Гостей на прийомі виявилося чимало. Це і радники з сім'ями, і родичі, і вся наближена до двору знать. Здорово потусити у такій компанії! Напевно, я ще подумаю, чи повертатися на Землю, чи тут залишитися. Думаю, батькам можна якось звістку послати або email, що живий-здоровий, непогано влаштувався на небесах.

Сусідка ліворуч каже... До речі, Сюзі - доволі симпатична дівчина, ввічлива, вихована, повна протилежність Свєтці. Та й усі гості високі, стрункі, гарні, навіть ті, дивлячись на яких розумієш, що вони вже не юні. Навіть у поважних радників не побачиш ні синців під очима, ні пивного черевця, ні сутулих спин. Бадьорі такі усі, обличчя задоволені, усміхнені. Король з королевою дуже прихильними до нас виявилися, прийняли привітно. Так, мабуть, варто тут затриматись. Світлана, правда, виглядає не дуже щасливою. Її посадили на протилежному боці столу, між двома молодими світлими чоловіками. Вони до неї, мабуть, підкочують, а вона дметься. Все вигадує якісь проблеми. Та розслабся ти і отримай задоволення! А, це ж Світуля страждає за своїм чоловіком, адже його на прийом не запросили, сидить під замком. Зрозуміло-зрозуміло...

– Що? Подати оту тарілочку? Зрозуміло, мила Сюзі! Ой, капнув на скатертину... Ух ти, все само собою очищається! Прямо на очах! Сюзі, я в захваті від вашого світу! А як щодо того, щоб увечері прогулятися під місяцем? Не проти?!

Чарівна світла дівчина! Сюзі мені подобається!

Світлана.

Все навколо здавалося мені якоюсь грою. Ці натягнуті посмішки, ця навмисна веселість. Адже всі чудово розуміють, що стосунки з темними зараз напружені до межі, ми сидимо на вулкані, який готовий будь-якої миті вибухнути. А всі вдають, що нічого не відбувається. Бенкет під час чуми.

Нас із Артемом представили в першу чергу королівському подружжю та королевичу Світломілу, потім радникам та іншій знаті. Всі вдають, що страшезно нам раді, але я знаю, чим все це тхне... Але теж вдаю, що все добре.

Артема посадили далеко від мене, він щосили фліртує зі світлою, у якої лялькове личко, порцелянова шкіра, здивовані блакитні очі і трохи відкритий маленький ротик. Здається, його не хвилює наше майбутнє, як і майбутнє трьох світів. Абрі, як королівна, сидить праворуч від батька-короля, ліворуч від нього, звісно, займає місце королева-мати, Світла Малиїна, а біля неї - м'якотілий королевич Світломіл, що несміливо посміхається. Не дивуюсь навіть, що він хрестиком вишиває. А мені й поговорити нема з ким. Не рахувати ж тих двох ловеласів, які сидять праворуч та ліворуч, і відчайдушно намагаються мені сподобатись. Чемно відмовляюся на всілякі пропозиції прогулятися ввечері під місяцем, побувати в парку відпочинку або познайомитися з місцевими термами. От і сиджу, нервово колупаючись у тарілці. Ні, не те щоб частування не сподобалося, все просто чудово, але не лізе вже.

Далі ще веселіше стало. Коли гості наситилися, було оголошено танці. Нарешті з'явилася можливість підвестися з-за столу, розім'яти кісточки і поговорити з Абрі.

Королівна нечутно виникла поруч, і це було добре, бо поки з тобою розмовляє особа королівської крові, решта не може підходити.

- Сусіда, що за столом сидів праворуч від тебе, - зашепотіла колишня шпигунка, прикриваючись віялом, - пророкують тобі в чоловіки.

- Це якого? - Почала я крутити головою, тому що не особливо розглядала своїх набридливих сусідів.

- Не крутись. Він сам прийде запрошувати тебе на танець.

- Я ваші танці не вмію танцювати.

- Та що там уміти? Щось на зразок ваших медляків.

- І кого ж мені пророкують?

- Він же поруч із тобою сидів!

- Думаєш, я всіх присутніх запам'ятовувала? Благо знаю, де король, а де королевич, і то добре.

- Лорд Клар Зейкум. Непоганий хлопець, симпатичний. Прийомний син того радника Зейкума, який за ізоляцію Небес. Сам він не зі світлих. У радника довго не було дітей, а потім він підібрав осиротілого хлопчика в одному зі світів, точно не знаю, мабуть, із Землі. Це було давно, ще до того, як лорд Зейкум став радником. Через це, незважаючи на високий статус, місцеві світлі панянки не рвуться за нього заміж. Тож ти, землянка, для юнака – найкраща партія! Король схвалив це рішення. І ти в багату знатну родину потрапиш, і нікого зі світлих леді не треба змушувати вийти заміж за лорда сумнівного походження.

- А нічого, що я одружена?

- Так Бруквілла збираються ліквідувати, як тільки витягнуть із нього все, що він знає.

- Значить, зважилися на такий крок?