Жорстоке покарання від батьків, вилучений телефон і примусове «заслання» в село, саме так починаються мої «ідеальні» літні канікули. Я планувала закритися в собі й ненавидіти цей світ. Але в мій сценарій безцеремонно втрутився Сергій. Місцевий «лицар», який упевнений, що знає про життя все.
Ми — вибухова суміш, якої це село ще не бачило. Але що більше ми бісимо одне одного, то виразніше я розумію: він єдиний, хто бачить мене справжню.
Але що робити, коли єдина людина, поруч із якою хочеться зняти захисний панцир, це той, кого ти присягалася ігнорувати?
І коли все так кардинально змінилося? Звичайне літнє заслання перетворилося на суцільне переживання й страх, що канікули от-от добіжать кінця? І тепер я знаю напевно: найважчим буде не повернутися додому, а не залишити тут своє серце.