Літній дощ

Розділ 44

Вони неквапливо йшли в бік центру міста, говорячи про все і ні про що одночасно. Настрій в обох був чудовий. В передчутті чогось нового й незвичайне, те, що ще не було ні в одної, ні в другої дівчини.

Коли підійшли ближче, з відчинених дверей клубу вже лунала гучна музика. При вхідній арці висіла велика купа надувних кульок.

— Дивися, такого я ще в нашому селі не бачила, — усміхнулася Леся.

— Що, надувних кульок? — хохотнула Аліса з її реакції.

— Та ні! Щоб так старатися випендритися перед іншими! У нас уже й весілля так помпезно не святкують, як випускний восьмого класу, — жартома промовила шатенка.

Та її усмішка швидко зів'яла, коли вона помітила біля входу компанію місцевих хлопців. Помітивши це, сіроока теж занепокоїлася від такої різкої зміни емоцій подруги:

— Щось не так?

— Та не звертай уваги... — помітивши, що Аліса нервує, додала Леся. — Якщо почнуть чіплятися ті, що стоять при вході, просто ігноруй їх. А особливо якщо почнуть ставити дурні запитання: навіть не слухай.
І, не даючи подрузі часу на нові хвилювання, Леся швидко рушила до клубу.
Нічого не зрозумівши, Аліса рушила слідом за нею до входу. Хлопці, які явно були старшими за них, голосно засміялися від якогось жарту. Один із них кинув недопалок і в ту ж мить побачив Лесю.

— О, соплячка... — крикнув він.

Леся прискорила кроки, але її швидко наздогнали й стали перед нею:

— Ти що, глуха стала?

— Що ти від мене хочеш? — врізалася у нього поглядом. Хоч вона була помітно нижчою за нього, та її це не лякало.

— А чого огризаєшся і не вітаєшся зі старшими?

— Бо не бачу в цьому потреби. І взагалі, Сашку, хіба ти не застарий для таких дискотек? — і дівчина обійшла вже його, щоб пройти повз.

Брюнет криво посміхнувся і, схопивши міцно своєю рукою, притиснув її лікоть, притягуючи до себе. Від цього дотику дівчині одразу стало боляче й дискомфортно. Аліса не знала взагалі, як на це все реагувати, нервово поглядала то на цих двох, то на групу хлопців, які замовкли й дивилися на сварку.

— Ти дивися... Зовсім дрібнота втратила повагу до старшого покоління!

— Відпусти мене! — досі без жодного страху в очах повторила вона.

— А то що? Побіжиш до своїх братів жалітися?

— Мені не потрібно нікуди й ні до кого бігти. Так як ти зараз мене відпустиш.

— А ти не оборзіла, мала? — Аліса вже хотіла втрутитися, та її випередив хлопець, який відірвався від компанії. Схопив його за плече, різко потягнув до себе:

— Саш, припини. Ми тут по іншій справі.

— Той що! Той сопляк із сусіднього села так і не їде! А мені, Костю, вже нудно, а ця соплячка ще й брикається… — та хлопець більш суворо повторив:

— Я сказав: припини й відпусти дівчат! — той невдоволено цикнув та все-таки підкорився, відпустив руку Лесі й кинув услід:

— Наступного разу знатимеш, із ким краще вітатися, якщо не хочеш лишніх проблем!

Леся швидко перехопила Алісу за руку, пропустила її вперед і, показавши кривднику непристойний жест, сховалася за дверима клубу.

— Ну що за поганка... — сплюнув Сашко.

— Та ти ж знаєш, чия вона донька? Краще не наривайся, якщо хочеш, щоб твоїй сім'ї город зорали, бо ходитимеш, як у старі добрі часи, з конем у плузі всю територію оратимеш!

— Та пішов ти...

Їхню розмову перервав гуркіт моторів. До клубу під'їхали п'ятеро чужинців. Напруга в повітрі різко зросла: місцеві одразу вирівнялися, покидали недокурені сигарети й рушили назустріч гостям. І ось брюнет перший зліз зі свого мотоцикла, відразу побачив старшаків та весело промовив:

— Давно не бачилися, Костяне, — Матвій не злякався старших, бо вже знав, чого очікувати, коли їхав сюди. — А де Сергій? Чи той... стукач ваш?

Відповів йому вже й без того розлючений Сашко:

— Заткни свій поганий рот! Ти, шушваль, чого приперся в наше село? Останнім часом до наших дівчат залицяєшся нагло. І взагалі буваєш в нашому селі як у себе додому, а?!

— А коли це вийшов такий закон, що іншим не можна до вас заїжджати? — нагло підняв підборіддя Матвій.

Він чекав, поки хтось із противників першим піде в атаку, тоді їх не звинуватять у нападі, а в захисті буде набагато менше покарання. Хлопці вже вишикувалися стінка на стінку, готові кинутися одне на одного, як раптом на ґанок вийшов дорослий чоловік.

Він спокійно окинув поглядом вибухонебезпечну атмосферу, дістав із кишені самокрутку, запалив її і зробив одну важку затяжку.

— Хлопці, ви ж знаєте, що я сьогодні відповідаю за місцевий порядок?

Усі незадоволено зашуміли, але Костя вирішив узяти ситуацію під контроль, аби прикрити своїх:

— Дядьку Іване, ми ж нічого такого... Тільки говоримо. Вчимо молодь розуму.

— Ага, бачу я... — дорослий випустив дим і затягнувся знову. — Тільки Марина з мене шкуру зніме, якщо під час святкування хтось поб'ється. Тому робіть це деінде. Бажано — через дві години. Тоді тут усе закінчиться, з мене зніметься відповідальність, а ви чудіть у своє задоволення.

— Та ми й не планували влаштовувати це тут і зараз, — посміхнувся Матвій. — Правда ж? У нас є інше домовлене місце. І якраз через дві години.

— От і добре! — докуривши, чоловік кинув недопалок у клумбу й рушив назад до клубу. Сашко відразу тикнув Матвію в груди та суворо промовив:

— Зустрінемося за дві години за клубом. А якщо доти торкнешся когось із наших, я особисто тобі розквашу обличчя, — та брюнет тільки розтягнувся у посмішці та спокійно підтвердив:

— Та без проблем! — Костя поглянув на цих двох, вирішив поки увагу своїх хлопців на інше направити.

— Ходімо краще в магазин, купимо собі чогось для настрою...

Проходячи повз хлопців із сусіднього села, місцеві демонстрували зверхність: хтось показово провів пальцем по шиї, а хтось і плюнув під їхні ноги.

Коли Матвій зі своїми залишився сам, він дістав телефон і набрав старших хлопців зі свого села:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше