Розділ 14

Вийшовши надвір, хлопець важко зітхнув, переварюючи почуте. Саме тоді побачив, що батько тягнув кобилу, яка опиралася всім тілом і вперто не хотіла виходити з сараю.

— Та ти, скотино невдячна! Я тебе годую, а ти ось так?! — заверещав той і вже замахнувся, щоб ударити.

Сергій, не гаючи часу, підбіг, перехопив поводи й став між батьком і темно-коричневою кобилою.

— Киш з дороги! — визвірився на нього батько.

— Ти ж обіцяв не пити! — насупився блондин. Його настрій був уже надто зіпсований, щоб стримуватися.

— Учора особливий випадок! — смикнув на себе поводи, які вони тримали вдвох.

— Я знаю, тому й не сперечався. — штовхнув хлопець батька в груди й просто в очі запитав: — А сьогодні що? — відпустивши коня, явно п'яний батько хитнувся назад і сердито кинув:

— Похмелився, бо голова тріщала. А що, маю в тебе дозволу просити?

— Це ти не похмелився, а напився знову!

— Мені було погано! — поглянувши на сина, його п'яні карі очі знову побачили образ дружини. Від туги він махнув рукою на хлопця й пробурмотів: — Та нічого ти не зрозумієш.

Сергій мовчав. Він усе розумів, усім у сім'ї бракувало мами. Тільки от батько не звертав на це уваги й уперто думав, що боляче лише йому. У зелених очах хлопця лють змінилася важким, дорослим жалем.

— Добре. Годі говорити про те, що вже не зміниш. Іди проспися, я все зроблю сам.

— Впевнений? — перепитав той, наче дитина, яка випрошується в старшого.

— Тільки більше не пий. Бо розкажу старшим братам.

— Знову ти їм мене здаси...

— По-іншому ти не чуєш.

Батько махнув рукою й повільно поплентався до хати. Переконавшись, що загроза минула, Сергій повернувся до знервованої тварини:

— Тихо, тихо, Фортуно... Він уже пішов. Я не дам тобі нашкодити, як і інших захищу від нього. Він же нормальний, коли не п'яний, правда ж? Тож нам усім просто треба перетерпіти й зачекати. Поки він спатиме, нікому не зможе нашкодити: ні вам, ні моїм сестрам. — тварина миттю заспокоїлася, уткнувшись носом йому в плече. — Ходи до стійла. Леся відведе тебе на пасовисько, там і наберешся сил після нічної прогулянки.

Відвівши кобилу, він рушив до загороди зі свинями. Глянувши на свій улюблений велосипед, проковтнув важкий клубок, що враз набіг у горлі. Навколо його транспорту, який лежав у багні, перемішаному з соломою, рохкали свині, зовсім не очікуючи такого дивного подарунка. Витягнувши велосипед, він поніс його до колодязя, щоб під напором води змити все. Та коли почав мити, побачив, що на задньому колесі бракує кількох спиць.

— На такому краще не їхати, брате, бо колесо складеться, — мовила сестра, яка підкралася зі спини. Леся мала погану звичку з'являтися безшумно, і змінювати її вона не збиралася. Сергій нахмурився й відказав:

— Мені треба поспішати, я й так запізнююся.

— Тоді їдь на мотоциклі. Ось ключі. — вона протягнула руку в якій лежали ключі, та він їх не взяв.

— Молоко так не відвезеш.

— Тоді на машині! — вона вже дістала інші ключі з кишені, але зупинилася, почувши:

— Батько прокинеться — голову зніме.

— Не хвилюйся. Якщо він не помітить, то й кричати не буде. А він уже спить, я перевірила, тож можеш бути спокійним.

— Ні, ризикувати не хочу. Піду пішки. А молоко переробимо на сир. А зараз я пішов далі поратися. — його голос прозвучав незвично сухо. Від цього й Леся засумувала. Подумавши, як би підбадьорити Сергія, вона наздогнала його і весело промовила:

— Я все зроблю, йди у своїх справах. — на неї глянули зелені очі.

— Ти впевнена?

— Ага. Я вже достатньо доросла, щоб частину господарства сама доглядати. Тим паче, що в тебе часу не лишилося. Да і це лише на один день, а ти після цього будеш мені винний.

— Я сьогодні постараюся заробити побільше й куплю тобі те, що ти захочеш.

— Тоді купи мені новий MP3-плеєр! — склала долоні дівчина від захвату. Та брат не розділяв її емоцій. Глянув на неї й перепитав:

— В якій епосі ти живеш? Хіба телефона замало?

— Ти не тямиш у трендах! Усі ностальгують за двотисячними!

— А ти тут до чого? Коли вони були, мене ще й у проекті не було, а про тебе й поготів не думали. — склав руки в боки, не втративши нагоди пожартувати над сестрою.

— Неправда! Два хлопці підряд стимулювали маму народити хоч одну дівчинку. Тож у двотисячному я вже точно була в її планах! — вони обоє вже усміхалися, і брат із широкою посмішкою мовив:

— Добре-добре, куплю все, що захочеш.

Сергій вийшов і зачинив за собою хвіртку. Закинув на плече рюкзак і швидким кроком рушив до хати свого друга. Дістав бездротові навушники, ввімкнув улюблений плейлист, намагаючись відволіктися від подій цього ранку. У голові під драматичні мелодії сплив образ тієї новенької з міста, як вона серед ночі ховала букет квітів, що сором'язливо тримала за спиною. І ось його погляд зачепився за згорблену постать біля закинутої хати. Хотів пройти повз, але передумав, коли впізнав уже знайому темноволосу голову, сховану в колінах.

Глянув в телефон на годинник. Він уже давно запізнювався. Та оскільки йому ще не телефонували, вирішив, що час іще є. Поставив музику на паузу, заховав навушники в кейс і не кваплячись рушив до дівчини. Вона не помічала його присутності, було чути лише стримані схлипи.