Розділ 21

Минувши спершу хату, біля якої ще сьогодні вранці сиділа й гірко плакала, вона порівнялася з будинком Сергія. Біля його хвіртки тепер стояла нова червона машина. Не затримуючись і навіть не зменшуючи кроку, Аліса пішла далі по дорозі.

Пройшовши вказаний маршрут, вона дійшла до межі села. Тут, за крайньою хатою, вже починалося звичайне поле без жодних ознак куди йти далі. Тільки витоптана стежка в траві. Завмерши, Аліса засумнівалася, чи не загубилася знову. Аж раптом за нею на велосипедах їхали по дорозі троє дівчат і один хлопець. Не звертаючи на неї уваги, вони активно про щось теревенили:

— І от Сергій хоч і обіцяв, а так і не приїхав! — поскаржилася одна із дівчат, у якої була заплетена чорна коса.

— І справді... навіть Павло був певен до останнього, що той прийде. — відмовила їй дівчина із світлим каре.

— Та бачили, що біля його двору зовсім нова машина стоїть? — доєдналася третя із дівчат, шатенка, їй поспішила відповісти:

— То, напевно, один зі старших братів приїхав. Я чула, що хтось бачив, як з машини виходила якась білява незнайомка...

Вони враз замовкли, коли під'їхали до місця, де стояла Аліса. Єдиний хлопчина із компанії приязно відреагував на незнайомку й, пригальмувавши, мовив:

— Привіт. Ти, як я зрозумів, онука баби Наташі?

— Угу, — коротко відказала дівчина.

— То чого тут стала? — брюнетка із заплетеною на плече косою скептично оглянула її з ніг до голови.

— Не будь такою, Галю, може, вона знову втекла з хати, — сказала світло-русява дівчина з коротким волоссям, і всі дружно захихотіли.

На це брюнетка криво посміхнулася й мовила, проїжджаючи повз новеньку:

— Тоді давайте їй не заважати. Хай блукає, ми її рятувати, як це робив Сергій, не будемо. Ну що, поїхали далі до ставка, а то я вже розплавлюся під цим сонцем, якщо ще постою.

І дівчата слухняно поїхали далі. Хлопчина винувато знизив плечі й теж поїхав наздоганяти інших.

— бабуся була права, що тут багато моїх однолітків. Та з ними я точно не знайду спільної мови, що там говорити про дружбу — і пішла їхнім слідом, бо не мала звички змінювати свої плани через інших.

Невдовзі вона побачила велику водойму круглої форми. Довкола росли тополі й верби, під якими зручно було відпочивати, а під крутим берегом де-не-де вигнався рогіз із очеретом, де сиділи качки з гусьми. Аліса невдоволено поморщилася, коли побачила, як качки плюхалися головою під воду й піднімали плями багнюки довкола себе, дістаючи звідти щось, що задоволено пережовували в дзьобах.

На березі, куди явно колись завезли пісок, уже роздяглися підлітки й весело плюскалися у воді. Аліса вирішила їм не заважати та й зайвий раз не перетинатися: вибрала собі дерево неподалік, розстелила покривало й вмостилася зручніше.

Поки з боку ставка лунали регіт та викрики, Аліса намагалася ігнорувати їх і зосередитися на книжці, хоч їй погано це вдавалося, бо перечитувала один і той самий абзац уже вп'яте. Аж раптом її слух уловив розмову двох дівчат, які вийшли на берег уже обтиратися.

— Так що, ти, Галю, так усе й залишиш?

— Ти про що? — дівчина дістала з рюкзака рушник і почала промокати свої густі чорні коси.

— Ну, я чула, що Сергій віз ту з міста на велосипеді...

— І що з того? — її явно дратувала ця розмова.

— Та те, що ти нікому з місцевих такого не залишала без покарання! А тут мовчиш і навіть не хочеш говорити про це.

Брюнетка враз жбурнула мокрий рушник на рюкзак і впилася злим поглядом у подругу:

— А що я з цим можу зробити, Мілано?! Що зрозуміє немісцева, якщо я до неї прийду й розповім, що Сергій — мій і ніхто не може до нього наближатися на відстань витягнутої руки?! Що та дурепа, яка вмудрилася за два дні двічі загубитися, зрозуміє? Та й я не переживаю, бо, по-перше, Сергію такі не подобаються, а по-друге, вона скоро поїде звідси.

До них уже приєдналися решта, і, почувши це, хлопчина здивовано спитав:

— А звідки інформація, що та новенька поїде скоро?

— А навіщо шукати таку інформацію? — вона вперла руку в бік, а іншою почала махати в такт своїм словам. — Тут і так усе зрозуміло! Такі фіфи, які навіть не вітаються через надмірне ставлення до села, не витримають і двох днів.

— Ви не переживаєте, що вона почує? — стиха мовила одна з дівчат.

— І що, як почує? — глянула Галя. — Хоча поглянь, її тут немає.

— Може, сіла в затінку під деревами?

— Боже, хто прийде в таку спеку до ставка й не буде купатися? Катю, припини верзти дурню. І давайте вже їхати, а то мені ще організовувати все...

— Ти так і не відмовилася від ідеї влаштувати дискотеку? — запитала Мілана, натягуючи шорти на вологе тіло.

— Ну це ж наш восьмий випускний! Наступного року невідомо, чи щось вийде, тому я від такої можливості не відмовлюся ніколи!

— А що, будеш кликати Матвія? — єдиний хлопець вирішив уколоти.

Дівчата враз завмерли й почали стривожено дивитися на Галю, але та лише закрутила косу, яку заплітала весь цей час:

— Навіщо кликати того, хто й так з'явиться?

— Але ж він із іншого села. Ти впевнена, що це гарна ідея — нічого з цим не робити? — Катя нервово перебирала край сукні, яка неприємно прилипала до вологої шкіри.

— Це не моя провина, що Сергій тягне з тим, щоб почати зі мною зустрічатися. Не жінка повинна відганяти кавалерів, а її чоловік!

— Думаю, навіть Сергій би офігів від почутого, — захихотів хлопець.

— Грицько тому ти й не Сергій, щоб коментувати! — огризнулася брюнетка. — Усе, поїхали, а то нам голову знімуть, якщо не встигнемо по поратися до повернення батьків із роботи.

Невдовзі Аліса знову залишилася сама. Тепер їй ніхто не заважав читати — окрім власних думок, які крутилися довкола розмови, випадковим свідком якої вона щойно стала.