198 240
“Кохання на межі світів”
Анотація до книги "Прайм-тайм для нечисті"
Справжній журналіст і перевертня зупинить, і в клуб інкубів, що горить, увірветься, ікла вампірам обламає — і страх, і совість десь загубить. Бо інакше — в цьому світі монстрів — не вижити.
Але що робити, коли закохалася в монстра? Бігти, не озираючись? Чи ризикнути — і дати цьому коханню шанс?
Істинна пара? Та ну! Я в таке не граю!
Але що робити, коли закохалася в монстра? Бігти, не озираючись? Чи ризикнути — і дати цьому коханню шанс?
Істинна пара? Та ну! Я в таке не граю!
Зміст книги: 31 глава
276 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛюбов, скандали, нечисть — усе, як ми любимо!
Ласкаво прошу в «Прайм-тайм для нечисті» — тут журналістка-непосида випадково вплутується в справи тих, кого краще не турбувати… Особливо, якщо вони привабливі, небезпечні й трохи… не зовсім люди)
Тут пахне не лише кавою з мікрофоном, а ще фліртом, таємницями і гріхами, які так і просяться в прямий ефір.
Якщо ви любите:
– дотепну героїню з хронічною слабкістю до харизматичних негідників,
– флірт у стилі: "я тобі не вірю, але доторкнись ще раз",
– і сюжет, який пахне кавою, загрозою та хімією в повітрі —
тисніть серденько, додавайте в бібліотеку та підписуйтесь, бо найгарячіше ще попереду))
Я вас вже обожнюю) Дякую, що ви зі мною!
Чи заживе Аня нарешті спокійним життям. Щось в неї ніяк нескладається те нормально.
Оля Стецина, Пані Олю, ну Ви ж знаєте — як тільки Аня заживе спокійно, авторці доведеться шукати нову жертву сюжету)
Та обіцяю: колись вона точно виспиться, без вибухів, монстрів і чоловіків з минулого… (але не в цій книзі).
Надзвичайно захоплююче. Дякую
Антоніна Вербовенко, Пані Антоніно, дякую Вам!
Якщо серце калатає, а чай охолов — значить, я не дарма втратила кілька годин сну на цей розділ)
Ну от...тільки розслабилась і зібралась насолодитись їхнім возз'єднанням...і тут на тобі!!!((( Звідки взявся Демко і куди дівся Громченко?! ((( Це якась інша реальність?!
Елена, Пані Олено, та Ви справжній детектив!
Я б сказала — це реальність “авторки, яка не дає читачам відпочити”))
Доброго дня. Ваші книги супер! Знаєте про що я шкодую що я читаю скоріше ніж Ви викладаєте оновлення!! Ось так прочитаєш главу вранці, і цілий день думаєш як складеться далі доля героїв!
Вам легкого пера, і натхнення на написання нових шедеврів!
Марина Дашковська, Пані Марино, от Ви зараз описали класичну читацьку карму — я пишу з кавою, Ви читаєте з прискоренням світла))
Дякую Вам щиро! Постараюся викладати швидше, ніж Ви встигаєте доливати чай)
Наші страхи нас же і гублять.
Наташа Ледян Ка, Абсолютно вірно, пані Наталю.
Та наші герої потроху вчаться не тікати від страхів, а запрошувати їх на розмову за келихом вина)
Як емоційно!!! По декілька разів перечитувала кожну фразу діалогу, щоб відчути цю атмосферу, що була між ними!!!)))
Елена, ну все — я зворушена❤️ Якщо ви перечитували кілька разів, значить, хімія між героями спрацювала на всі сто!
Я тепер офіційно передам їм Ваші компліменти — хай не зазнаються, але порадіють))
Непроста розмова! Але багато питань ще не закриті)) Дякую за проду (ʃƪ＾3＾）
Таня Олійник, О, це тільки розминка, пані Таню. Дякую, що читаєте й терпите моїх драматичних персонажів ❤️
Того тигра ще з місяць або кілька тижнів помучити можна було ато дуже легко відбувся ну подумаєш на коліна встав тай усе.
Оля Стецина, Пані Олю, ви — серйозний стратег!)) Запишу: “мучити тигра довше, коліна не зараховувати”))
Мало Віруня помучила тигра.
Наташа Ледян Ка, Пані Наталю, бачу, вам до вподоби програма “Покарай свого героя deluxe”. Не хвилюйтеся, у нас ще абонемент на страждання не вичерпано!)) Але з іншими героями)
Оце страсті киплять. Головне щоб Аня нездавалась подовше помучила бо є за що.
Оля Стецина, Пані Олю, я вже підозрюю, що ви — член клубу “Не прощай, поки він не звариться у власному соку”!))
Аааааа!!! Малоооо!!!(((
Елена, То я спеціально — щоб серце калатало й пальці самі тягнулися до кнопки “продовження”! Обіцяю, далі буде гарячіше)
чудовий твір. захоплює
Наталія Комар, Дякую, Наталю.
Рада, що історія захоплює — я саме так і задумувала: щоб читачка забувала про чай, час і все на світі)
Невже він її нарешті знайшов??? Як же довго я цього чекала))) Дуже чекаю на їхню розмову! Невже він вирішив питання зі шлюбом? Бо Аня точно не буде на 2 плані))
Таня Олійник, Аня точно не з тих, хто мириться з “другим планом”. Розмова буде — така, що і небо, і шлюбні контракти дрижати почнуть)
Ага ...дуууууже хочеться відвести душу!!! І заодно комусь підбити око....для профілактики!!!)))
Елена, Ахах, підбити око — це свята справа для профілактики)
А ще краще — зробити так, щоб герой сам себе морально по лобі дав! Не хвилюйтесь, отримає по заслузі.
О... нарешті козлик з'явився. Сподіваюся, що із чолобитною???!!!
Фатіма Фемелі, Оце й побачимо. Бо пробачення в моїх героїнь треба заслужити кров’ю, потом і приниженням)
Дякую вам за проду
Аня Осадчук, І вам дякую, Аню.
Саме такі коментарі заряджають мене енергією краще за каву — от і пишу далі, поки муза не втекла)
Дякую за поезію Стуса, а вам за цікаві твори.
Галина Комарницька, Дякую, Галино.
Стус — то завжди сила й правда слова. А якщо мої історії хоч трохи торкають так само — значить, пишу не дарма)
Як добре, що у Ані є Віра, а у Віри є Аня.
Наташа Ледян Ка, От і я так думаю, Наташо.
Бо коли дві душі спілкуються без слів — то вже не просто дружба, то маленький всесвіт.)
Ааа, - Козееел, я так і знала!) Легкого вам пера, Авторко!
Lyudmila Kovalchuk, Ха-ха, Людмило, ви зчитали його ще до того, як він відкрив рота!))
Дякую! Перо гостре, натхнення не підводить — тримаєм курс на фінал.
Цікаво, як Анна наочно доводила, що Грааль?
Оксана Задунайська, :)
Переворот це добре але і часу треба багато щоб всі переступили через правила якими живуть віками.
Оля Стецина, Абсолютно!
Але знаєте, Олю, переворот починається саме тоді, коли одна вперта жінка каже: «А чому ні?»)
Якщо є такий вислів"подвійний гівнюк", то це саме про Чижа, він сто процентів зрозумів, що Віра його істинна, і просто знущався з неї, а зараз так просто винос даху. Хотілось, щоб Віра просто ніколи не простила такого мудака. І взагалі верховна відьма дуже мудра жінка, істотам потрібні зміни, бо щось хлопчики загрались, їм таке щастя привалило, а вони як дурні, на правила зважають.
Наташа Ледян Ка, “Подвійний гівнюк” — офіційно беру у свій авторський словник, бо точніше й не скажеш!)
Дякую, що відчуваєте історію так точно — ви мені як барометр здорового глузду серед цього фентезійного безладу ❤️
Блін то якийсь капець і як тепер дочекатись проди?
Оля Стецина, Отут треба витримка, як у монаха під час посту)
Козел той Чиж, точно козел. Хоча це може врятувати життя Вірі та дитині від знищення на раді Істот, тільки на скільки часу??? Що ж якщо вона дійсно його істинна, то не дивно, що так швидко все закрутилося. Дякую за продовження!
Lyudmila Kovalchuk, О, Людмило, з вами не посперечаєшся — козел ще той.
Але іноді навіть такий екземпляр може ненароком зробити щось корисне. Дякую, що читаєте й відчуваєте історію так глибоко ❤️
Ось це так, новина за новиною... журналістки - що ще скажеш.
А Мишко, ну не очікувала, що він аж настільки ГАД, щоб не повірити про дитятко.
Натхнення
Светлана Фотина, Коли чоловік не вірить у слово жінки, то хай потім не дивується, якщо доля виставить йому рахунок з відсотками.
Дякую, Світлано, за натхнення! Воно мені зараз потрібне — як сіль у рану моїм героям))
Але якщо лікар Віри нетої орієнтації чому її заміж кликав.Здається що Вірі булоби краще з некоханим лікарем ніж з гівнюком рижим роду котячих але серце як змусити.
Оля Стецина, Орієнтація не завжди дорівнює рішенню, особливо коли в гру вступає обов’язок, імідж і страх осуду.
Серце Віри — то вже окрема війна. Бо воно, як завжди, вибрало найгірший варіант із можливих)
Ну якщо Вірунька отак одразу звлетіла, то може і вона істинна для Чижа, а він просто гівнюк
Наташа Ледян Ка, Ахаха, Наташо, от за це я вас люблю — чесно, прямо в яблучко)
Так, може, Віра й справді істинна для Чижа… але він такий “гівнюк”, що навіть доля просить в неї відпустку.
Але нічого, у моїх історіях навіть найзапекліші “гівнюки” або вчаться кохати, або отримують по заслузі. І часом — обидва варіанти водночас)
Зустрілись дві зраджені і зневірені подруги!!!((( Певно тепер разом втечуть.... А ті, хто їх не оцінив хай постраждають... бо коли втрачаєш, то починаєш більше цінувати!!!(((
Елена, Не хвилюйтеся — «хай постраждають» у моїх руках звучить як гарно спланована моральна розплата, а не халтурна розправа. І так, втрата загартовує — от тільки у нас героїні цього уроку навчилися добре.
Дякую за емоції — тримайтеся міцно, далі буде ще гостріше.)
Цікаво і захоплююче.Дякую
Антоніна Вербовенко, Дякую, Антоніно!
Я стараюся, щоб було саме так — цікаво й захопливо, але з перчинкою, щоб ніхто не розслаблявся)
і знову на"колючках", хто за дверима?
Леся Літвішко, Та ще як на колючках!))
Яка чутлива прода вийшла сама чуть нерозплакалась. Дякую.
Оля Стецина, Олю, дякую ❤️
Ця прода й мені далась непросто — коли писала, теж ковтала грудку в горлі.
Оце Данило "озвірів"!!!((( Добре, що у Ані є Алес...і допоміг...і підтримав!!!)))
Татія Суботіна, Хочеться і для нього трішки щастя! Він заслужив!!!)))
ось ми мабуть і підходимо до отого інтригуючого початку. чогось мені так здається. дуже цікаво що буде далі! дякую! натхнення вам
Анастасія Чернобров, О, відчуття вас не підводить.
Ми саме наближаємось до того моменту, де всі пазли складуться — і вибухне так, що герої самі не зрозуміють, звідки прилетіло))
Дякую за натхнення! Воно мені зараз потрібне, як кава зранку.
Отак ось, взяла і послала... до дружини.
Це ще гірше, ніж в піший еротичний тур.
Натхнення
Светлана Фотина, Ахах, точно!
Послати “до дружини” — це вже вищий рівень емоційного тролінгу.
Дякую за натхнення))
взагалі, то це стервозно, але ми такі і є. заведемо - і тікаємо.
Леся Літвішко, О так, стервозність — то не вада, а суперсила))
Ми ж не тікаємо — ми просто залишаємо після себе ефектний шлейф драматизму і розгублених чоловіків.
В вас дійсно талант бо майже кожна глава закінчується якимось вибухом.
Оля Стецина, Дякую, Олю ❤️
Я стараюсь, щоб кожна глава закінчувалась не комою, а вибухом.
Бо де ще відпочити від буднів, як не на полі бою між любов’ю і здоровим глуздом?))
Може Данило почне ревнувати і одумається.
Оля Стецина, Може, й почне ревнувати… але в нього для цього цілий факультет упертості, диплом із відзнакою))
Хоча, як показує практика, ревнощі — найкращий детектор істинних почуттів.
Ех, якщо доведе до кінця, пошкодує....
Анна Кислова, О, отут ви як у воду дивитесь)
клин-клином? ну-ну
Леся Літвішко, Клин клином — то стратегія з ризиком для життя)
а дійсно, перевірено - робота рятує
Леся Літвішко, Ага, робота — найкращий антидепресант)
Чи правельно я думаю що можливо перевертень повезе Аню до менталіста. Ну він і сучий син щось трошки розчаровує якби дійсно любив і неможе поступитись обовязками то хочаби її відпустив невже неможе зрозіміти що для Ані таке життя мука.
Оля Стецина, Мислите в правильному напрямку, Олю.)
Данило й справді загруз у своїх “обов’язках”, але серце — то не військова дисципліна.
Він і сам не розуміє, що тримаючи її — втрачає. Аня вже не та, щоб мовчки мучитись.
ов-ва, а далі.
Ирина, буде завтра)
А це вже насилля!(((
Елена, не хвилюйтеся. Там немає насилля — лише сильні характери й загострені емоції.
Іноді герої поводяться, як грім із блискавкою: гучно, яскраво, але без руйнувань.
Тож можна читати спокійно — я своїх персонажів тримаю під контролем… ну, майже))
сюжет цікавий та інтригуючий особливо в моменти коли настають несподівані випадки для героїні.натхнення автору.
Gotsaniuk Viktoriya, Дуже дякую! Я якраз і намагаюся тримати героїню в стані «ой, знову щось сталося?!»
Бо коли все йде гладко — то або чарів бракує, або авторка не досипає. Натхнення прийняла, буду витискати з нього максимум!
а хто там?
Лена Бережна, відповідь вже в проді)
А Денис що гарем хоче щоб незлиплось йому одне місце. А Чиж походу попав по повній і щось мені здається що він невизнає дитини акщо Віра дійсно вагітна.
Оля Стецина, О, Данило той ще стратег) З його характером там не гарем, а круговорот карми в природі))
А Чиж... ох, він ще сам не знає, в яке болото вліз.
По Лінину душу прийшли. Вчасно вони зачистили усе;) а Вірочка то вже певно із вовченятами?) Хоч би їх разом із Рижиком не зачистили вже за це??..
Lyudmila Kovalchuk, Та саме так, по Лінину душу й прийшли. І добре, що дівчина не з тих, хто дозволяє себе тихо «зачищати».
А Віра... ну, скажімо так: спокою точно не буде. Бо коли в кадрі Віра і Чиж, то навіть доля тримає попкорн))
І хто ж у нас за дверима? Котяра, який зовсім не котяра, в парнокопитна тварина?! Тоді Ліна вчасно втекла!!!
Елена, О так. За тими дверима явно не той пухнастик, що муркоче на колінах! Парнокопитний, кажете? То ще м’яко сказано)
Ліна втекла вчасно — інтуїція в дівчини працює краще, ніж у половини магічних детекторів.
маю надію, у Ліни все буде добре. дуже вона мені симпатична
Анастасія Чернобров, ❤️❤️❤️ Дякую! Я теж тримаю за неї кулачки!)
що ж, Ліна права, вона хоче бути незалежною. Сама вирішувати свою долю.
Леся Літвішко, Абсолютно в точку.
Ліна — тип жінки, якій потрібна свобода, як іншим повітря.
І знаєте, я її за це обожнюю — бо саме такі героїні перевертають чужі світи догори дриґом)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати