8 173
Анотація до книги "#хто верхи?"
Успішному рекламщику набридає офісне життя настільки, що він погоджується на пропозицію давньго друга приїхати до нього в село - розвіятися. Заразом допомогти з залученням клієнтів до його екоферми, заради якої той колись теж покинув місто. Ще дорогою в село головний герой знайомиться з рудою красунею, яка переверне його життя з ніг на голову. Чи навпаки :)
Зміст книги: 34 глави
Останнє оновлення: 2 дн. тому
63 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! Цілком спонтанна історія в якій незмінний лише загальний настрій. Якщо вона вам прийшлася до вподоби, і ви хотіли б отримувати сповіщення про вихід наступних глав - реєструйтеся на Букнет та натискайте "Відстежувати автора". Якщо додасте книгу в бібліотеку і залишите вподобайку та зірочки це допоможе книзі стати популярнішою і я отримаю більше зворотнього зв'язку від читачів. Також буду вдячний за коментарі, відгуки чи критику.
Вітаю)) Дякую за чудову проду. Я навіть не знаю, хто гірш на городі: коні чи коли забреде череда корів. А ви колись пасли череду?)) Ото були часи))) Сподіваюсь дід Архип не приб'є їх))
Олеся Мрійниця, Зараз передивлюся :) Дякую!
Доброго ранку)) Ой, щось цікавеньке намічається і не одна дивина вашого читача мабуть дивуватиме)) Ви володієте чудовим умінням викладати думки, речення такі правильні і така вміла подача)) Талант! А ще ви умієте розбудити ностальгію і за це вам окремо спасибі. Для мене що зараз, що у дитинстві ковалівство - це як магія, а коваль - я не знаю чи ще вони є, мабуть є, але не багато їх лишилося, на жаль. Одним словом колись була я у коваля з дядьком, все як ви описали, навіть фартух! Ой, дякую! У мене на увесь день тепер буде гарний настрій)))
Діанка з'явилася у сюжеті і її залицяння - ото вже почнеться. Бачу, Авторе, вирішили замутити їм л.трикутника, щоб не розслаблялися))) Клас! Еміліан - цікава особистість, мабуть брат Юлії Володимирівни))) Але на фоні табору і брат поскакав у ліс, де табір))) Охохо))) Чекаю продовження. Ви класний автор, вами зачитуюся. Бережіть себе. Гарного дня і щоб вистачало часу на творчість. Легкого пера!)))
Згадала))) добре що ті нерадиві квартиранти знайшлися)) Бо я вже думала, що з ними...ну... того... всьо)))
Олеся Мрійниця, Дякую за рекомендацію!!!!
Вітаю:) Як гарно підібрані слова. Які порівняння! Гарно)) Приємно заходити до вас у гості і читати цю чудову історію)) У моменті я вже почала хвилюватись, щоб Петро часрм з Діанкою не згрішив))
Що ж там за секрет розповість вогняна красуня?))
Дякую! Натхнення вам, Авторе!
Бережіть себе
Олеся Мрійниця, Вітаю! Завжди радий вам :) Дякую за побажання!
О, я також мала досвід падіння з коня((( Не зовсім приємно, але мені пощастило, що сталося усе посеред поля, а не у горах...
І до річки мене кінь також спрямував))) Пощастило, що річка не надто глибока, бо гірські ріки холодні.
Дуже гарно усе описуєте!
Відчутно, що знайомі з кінською справою та любите цих тварин))) Хоча, як їх можна не любити?)))
Alesia, Дійсно, їх неможливо не любити!:) Про падіння ще буде, але вже про більш серйозніші.
Написано настільки ясно, яскраво та соковито, що герої за два розділи стали не просто близькими, а друзями/родичами )))
Згадала свій перший досвід їзди на коні. Розумні створіння, усе відчувають та розуміють.
Alesia, Дякую за відгук! Дуже приємно читати, що вам сподобалося і вдалося хоч трохи передати атмосферу :)
Дякую Олесі Мрійниці за рекомендацію твору)))
Почала читати і захопилася )))
Хто не їздив у переповненому автобусі - життя не бачив )))
Ці незабутні емоції та відчуття з нами залишаються на все життя)
Дякую, Юліє, цікаво та з гумором))) Якраз те, що зараз усім нам треба)))
Alesia, І я їй дякую за рекомендації:))) І вам дякую за відгуки! Основною метою було створення історії, яка б могла відволікти трохи від напруженості поточної ситуації в країні і світі.
Вітаю)) Петра, яким би шляхом він не йшов, як магнітом тягне до Юлі))) Доля мабуть у нього така за задумом Автора)) Коли Петро чесав Буревія згадалось мені, як я кілька разів була свідком того, як уперше осідлали коня)) Це така для мене тоді була процесія, дивитися страшно, коли вони не хочуть, щоб на них їздили і намагаються скинути вершника, стають на диби)) А ще не люблять хто на підпитку. За кіньми гледіти - це ціла наука. А ви в цім ділі - професіонал і ваша історія тому доказ. Як класно все розписано і головне з гумором)) Дякую за чудове продовження.
доречі)) дуже гарна обкладинка до книги. прислухається до вас Міджорні))
Легкого пера!
Юлій Череп, З цим і у мене трішки біда)) Одвічне питання))) Бажаю, щоб вистачало часу на творчість і все важливе встигалося і поменше зовнішніх подразників, що постійно відволікають)))
Вітаю з новинкою)) бажаю успіхів книзі)
Познайомилася з чоловіком на верховій їзді))
Пропоную дружити сторінками)
Юлій Череп, ❤️
Вітаю)) З першого абзацу другого розділу дуже видно, що ви у кінній справі на "ти". Не пройшла безслідно ваша діяльність і любов до цієї справи. Тримати вісім коней - у наш час це подвиг. Як ви колись висловились "просто кінний клуб")) Гарно, дуже гарно все так розписано. Подобається)) ще й "відьма" у селі є))) Що ж там за пропозиція чекає на Петра?))
Дякую. Легкого пера!
Олеся Мрійниця, Вітаю! Дякую вам, як завжди за такі змістовні коментарі:) Так, кінний клуб то вже мабуть невід'ємна частина мене :)
Вітаю! Удачі твору і автору!
S Batura, Вітаю! Дякую!
Вітаю з новинкою!
Kalli de Narro, Дякую! :)
Вітаю)) Оце так потішили новинкою)) Мабуть дістали із архіву, щоб не вкривалася пікселями пилу)) Дуже початок сподобався, все так по-нашому, по-українському. Новоукраїнок ніби багатенько у країні)) Одну, коли навчалася, то проїжджала)) Цікаво, що за штучка Юля)) Ще й бійка, охохо. Хоч би у когось не було око синє)))
Юлій Череп, Легкого пера!)) Чекаю продовження))
Вау! Чекатиму на продовження!) З новинкою!)
Еліза Донцова, Дякую! :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати