Глава 10

Не пройшло й трьох хвилин, як у відповідь на смс Діані, пролунав телефонний дзвінок.

- Привіт. Так я в місті до завтра, - Петро здогадався по голосу Діани, що на новосіллі подруги їй не дуже весело, тому запропонував зустрітися. 

Діана відповіла, що передзвонить за кілька хвилин і скаже точно, але Петро був впевнений, що дівчина погодиться. Він зробив кави та став біля вікна, задивившись на сміттєвий контейнер в краю двору, в очікуванні дзвінка. Інших хоч чимось цікавих об'єктів для спостереження, в полі зору не було. 

Та однієї впевненості виявилося замало. Діана передзвонила, щоб повідомити про інші плани подруги про які та заздалегідь не попереджала, а тепер образиться якщо Діана поїде від неї.  

Не встиг Петро вигадати, чим зайняти вечір, як знову зателефонувала Діана, та запросила Петра до них. Точніше переказала йому запрошення подруги з чоловіком.

- Виявилося, що подружжя переїхало не у тісну квартиру багатоповерхівки, а у двоповерховий маєток на Оболонський набережній. Петра добре знав той район, бо частенько там прогулювався вздовж Дніпра з друзями.

Господарем будинку виявився приємний чоловік років сорока, на ім'я Фелікс. Ідеально рівно підстрижене волосся вкривала легка сивина, а борода здавалася намальованою, через бездоганну роботу барбера. Дружина Фелікса, аж ніяк не нагадувала колишню мешканку села. І мова йде не про якісь стереотипні ознаки, а дійсно, дивлячись на неї складалося враження, що Оксана народилася й виросла якщо не в пансіоні шляхетних дівчат, то в родині якоїсь нафталінової інтелігенції так точно. Мала блідий відтінок шкіри, надмірну, на думку Петра, худобу та уповільнену реакцію.

Розкішний будинок, яз ззовні так і зсередини, стояв майже на розі, де набережна повертає під прямим кутом. Навпроти гольф-клубу на воді погойдувалося декілька яхт. 

- Якщо ніхто не проти, пропоную вечірню прогулянку Дніпром на яхті, - запропонував Фелікс таким буденним манером, неначе кликав випити по келеху пива в барі.

- На вітрильній? - зацікавлено спитав Петро.

- Дизель, триста кінських сил, - помітив реакцію гостя Фелікс.

- А максимальна швидкість?

- Двадцять п'ять вузлів! Але я зазвичай більш як двадцять не даю.

- Не слабо! 

- Впевнений, що всі отримають задоволення, - побачивши в Петрові однодумця, Фелікс помітно повеселішав.

У Діани ж аж очі загорілися. Чи то від несподіваної пригоди, яка от от мала відбутися, чи через присутність Петра. Лише Оксана флегматично кліпала очима. 

Через десять хвилин всі четверо підіймалися на борт, а ще через п'ять вже прогрівався двигун. Фелікс щось поклацав, покрутив і з усіх боків залунала музика. 

- Зараз дочекаємося нашого рульового і вирушаємо, - повідомив Фелікс. - А поки що ходімо до столу. Ми ж на відпочинок зібралися, чи як?

- А на скільки місць яхта? - поцікавився Петро, роблячи ковток джину з грейпфрутовим фрешем. 

- Максимально десять. Але більш менш комфортно в шістьох. Зараз взагалі ідеально. Дві каюти по двоє те що треба. 

В цей момент на палубу застрибнув зі швартовочним кінцем худорлявий хлопчина у білих шортах та білій майці. На очі був насунутий такий же білий картуз. 

- Доброго вечора, пані та панове! - вигукнув він до компанії. - Володимирович, куди підемо?

- Вітаю, Максе! А давай на твій розсуд. Петро, Діано ви як налаштовані? Може до ранку? - він підморгнув Петру. 

- Хочу, хочу до ранку! - заверещала від захвату Діана.

Оксана на це лише закотила очі. Вона взагалі мало говорила. 

- Що з нею? - непомітно шепнув на вухо Діані Петро.

- Не звертай уваги. То звичний стан Ксюхи.

Макс вів яхту малим ходом за течією вниз. По правому борту спочатку тягнулася набережна, аж поки не пірнули під міст. Далі цікавіше було роздивлятися Труханів острів по лівій стороні. Коли вийшли за межі Києва і розпочали другу пляшку, то Фелікс зауважив, що вони з Петром й досі не познайомилися до пуття. Але вже перейшли на ти.

- Я чув ти в Діанчиному селі ресторан зібрався будувати?

- Я бачу плітки не лише в селі ходять по під хати.

- Ризикована вигадка, проте я б і сам, мабуть, щось подібне хотів. А будувати як плануєш?

- Завтра зустрінусь з представниками декількох компаній і оберу, - знизав плечима Петро.

- Пропоную сьогодні з одним переговорити, - Фелікс підняв келех і зробив жест ніби цокається.

- Сьогодні? - підвів брови догори Петро. 

- Та навіть зараз, - Фелікс вже відверто тішився від здивування гостя.

- Ааа, - розплився в посмішці Петро, нарешті второпавши, що господар яхти має на увазі себе. - То ти власник будівельної компанії?

- Не тільки. Ми ще виробляємо будівельні суміші, залізобетоні конструкції, різноманітну арматуру та листовий прокат. 

- А швейний цех? - вигукнула мовчазна Оксана.

- Так, вибач. І головний наш сімейний бізнес - цех з пошиття жіночої білизни, - якмога серйозніше додав Фелікс.

- Авторського дизайну! - знову поправила чоловіка Оксана.

- Так, сонечко. Авторського дизайну, - заспокоїв її Фелікс і повернувся до розмови з Петром. - Тому з радістю пропоную до розгляду свою фірму. 

- А яка спеціалізація будівництва у вашої фірми? Багатоповерхівки?

- Котеджі, дачі, таунхауси.

- Напевно ми на цьому завершимо розгляд фірм-кандидатів і одразу перейдемо до обговорення цінової політики.

- Це вже з менеджерами порахуєте. З мене тридцять відсотків знижка, з тебе консультація з просування інтернет-магазину Оксани. Мені вже відомо про твої таланти в цій галузі, - випередив Фелікс питання Петра. - Так що? По руках?

Вони потисли один одному долоні, випили й Фелікс підійшов до Макса та щось сказав. Той посміхнувся і кивнув.

Музика змінилася ритмічнішою і залунала значно гучніше ніж до цього, а яхта почала прискорюватися. Невдовзі вся компанія неначе летіла все далі й далі від берега та від острова. Діана аж примружилась від задоволення. Петро сидів поряд і також ловив ротом краплі вечірнього Дніпра, що долітали до них. Чи то джин подіяв, чи красоти вечірнього Дніпра, але так захотілося обійняти Діану, що Петро не втримався та обережно обхопив її лівою рукою. Дівчина підняла голову, подивилась на Петра і немов подумки махнувши рукою, вляглася на плече.