Глава 20

Через вир думок та емоцій поспати Юлі так і не вдалося. Довелося рятуватися міцною кавою та пробіжкою до річки. Перше, що помітила вона на березі, це білий позашляховик по самий дах у глині та землі й Петра який спритно закопував зроблену ними колію на пляжі.

Юля сповільнила біг і непомітно підійшла до машини Петра, так щоб він не побачив її за нею. 

- О, привіт! Ти теж прийшла допомогти? А чого без інструменту? - почула Юля за спиною шквал питань і озирнулася. До неї наближалися Діана, Ксюша та Дем'ян. Всі тримали в руках якийсь інвентар. Діана лопату, Ксюша граблі, а Дем'ян відра наповнені усілякими дрібницями типу рукавичок, секаторів та пляшок з питною водою. 

- Привіт. Та от якраз хотіла дізнатися яка саме допомога потрібна і що брати, - Юля удала, що саме так все й було.

- Отакої, а ви що не разом приїхали? - здивовано запитала Ксюша.

- Я пізно сьогодні прокинулася.

Дем'ян легенько штовхнув Ксюшу і щось прошепотів їй на вухо. Дівчина прикрила рота долонею аби не розсміятися вголос і заспокоївшись перевела тему.

- Це добре! Значить маєш сили на плідну працю, - весело продовжила вона. Діана ж зиркнула на подругу похмуро. Веселощів Ксенії вона не розділяла.

- Панство вітаю! - пролунав від річки бадьорий голос Петра. 

Уся компанія спустилася до води. Обійняли свого товариша і заходилися допомагати. Юля теж вимушена була приєднатися. І не через те, що хтось там про неї погано подумає, а через те що одразу помітила як на Петра дивиться Діана. Хоча Юля й злякалася вечірніх розмов Петра щодо їх спільного майбутнього, та поступатися місцем іншій зовсім не збиралася. Тому мило посміхнувшись підійшла до спантеличено Петра і поцілувала в щоку.

Робота закипіла з новою силою. Діана найзавзятіше намагалася допомагати Петру, аж доки він обережно не попрохав її не заважати рівняти лопатою ґрунт. 

- Це взагалі не жіноча справа, - не витримав таки Петро. - Дівчата, сходіть скупайтеся в річці, ляжте позасмагайте, а ми з Дем'яном закінчимо і залюбки приєднаємося до вас. Правда Дем'яне?

- Беззаперечно, - миттю погодився той.

Спільними зусиллями хлопці таки вмовили дівчат йти відпочивати та довірити їм самим закінчити неймовірно делікатну роботу з перекидання землі та піску. 

Не пройшло і години, як з доброустроєм сільського пляжу було покінчено. На цю честь Петро з Дем'яном урочисто та синхронно встромили лопати в пісок. Оскільки одна з них була совковою то довго не втрималася і впала до води запускаючи  немов катапульта в бік  дівчат, які засмагали, грудки мокрого піску. Над берегом пролунав вереск. Всі троє повскакували на ноги й заходилися обтрушуватися неначе на них прилетів курячий послід. 

- Дівчата вибачайте, зараз ми це виправимо, - і Петро з Дем'яном, переморгнувшись, побігли у воду звідки рясно окропили трійцю бризками води. 

- Ну все, тримайтеся, - Юля зробила войовничий вираз обличчя і стала схожою на справжню амазонку. Вона першою побігла в атаку на кривдників плануючи добряче залити їх бризками, але Петро випередив підступний план Юлі й зробивши кілька кроків на зустріч схопив у обійми. Потім вдав ніби оступився і не відпускаючи дівчини занурився під воду.

- Ти псих, - кричала Юля крізь сміх і воду яка текла з волосся. 

Петро нічого не відповів, а затулив їй рота поцілунком. Дем'ян з Ксенією пройнялися їх прикладом і вся четвірка оговталася лише від невдоволеного голосу Діани.

- Ви нормальні взагалі? Мені довго на вас тут дивитися? 

- А ти не дивись, - відірвалася від Дем'яна Ксюша.

- Вибач, - не дав продовжитися розмові Петро, - А знаєте що я подумав? 

- Звичайно. В тебе ж на лобі зазвичай біжить стрічка з текстовим варіантом думок, - вже більш м'яко сказала Діана. - Що?

- Влаштуймо масові гуляння прямо тут на березі. З шашликами, пивом, музикою і багаттям. З дитинства сумую за таким відпочинком.

Всі перезирнулися і не зговорюючись замахали головами. Порозуміння знову було налагоджено і компанія вляглася на березі обговорюючи деталі майбутнього культурного заходу.

Задумав це Петро не просто так. Він мав на меті таким чином починати ще більше привертати увагу до місцевості аби на момент завершення будівництва ресторанного комплексу мати стабільний приплив клієнтів.

З самісінького ранку будівельники займалися закладкою основи споруд та вивезенням залишків ґрунту після риття котловану під ставок. Далі діло було ла командою ландшафтних дизайнерів. Вони мали звести в єдину екосистему водойми, альпінарій та повисаджувати дерева. Петро вирішив що на цьому етапі достатньо буде на вечір навідатися на ділянку, а стирчати там йому чи Діані весь день. 

- А засмажмо кабана на вертелі! Я бачила у кіно, чи в мультику якомусь, - запропонувала Ксенія.

- Ну в тебе й апетит, з вигляду й не скажеш, - посміхнувся Петро переводячи погляд на маленьку Ксюшу, яка скоріше нагадувала школярку.

- Приймається, ще які хто має пропозиції? - перейняла ініціативу Діана.

- Балію пуншу треба зробити тоді, - додала Юля і всі повернули голови на неї. - Ні ну а що? - дівчина знизала плечима і закліпала очима вираз яких більше пасував викладачу курсів плетіння бісером або художньої вишивки.

- Треба тоді якісь розваги організувати, - зауважила Діана. 

- О, це якраз саме цікаве. Я теж про це думав, - ще більше оживився Петро. - Маєш якісь конкретні варіанти?

- Та хіба мало? До речі післязавтра Купальська ніч. Може організуємо все в традиційному стилі? З ячмінною кашею, варениками з вишнею, квасом та трав'яним чаєм? Розведемо багаття через яке всі стрибатимуть, а всі охочі дівчата зможуть сплести собі вінок та запустити по воді.

- А це для чого? - поцікавився Дем'ян?

- Хіба ти не знаєш? - здивувалася Ксюша. - Це ж така ворожба. Незаміжні дівчата кидають у річку власноруч сплетені вінки та спостерігають за ними. Якщо вінок потонув, то вважається, що не бачити дівчині заміжжя ще рік, а якщо поплив, то можна сподіватися на одруження найближчим часом.