2 218
Анотація до книги "Світла сторінка"
Донецьк 2000х, вступна кампанія, студентство і життя людей та міста в часи, коли попередню війну майже забули, а наступну не уявляли навіть у страшному сні.
Зміст книги: 34 глави
Останнє оновлення: сьогодні
98 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГм, цікавезна історія про Стаханова та Ізотова...я якось їхніми долями і не цікавилася....
Шаграй Наталія, Дякую
"махай кайлом активніше" звучить простіше, аніж "вчися, плануй, думай" - ага ..
Це вже 2-й курс до кінця добігає? Ого, час летить! А ті суботники на поверху і я згадала. В мене, на горно-геологічному факультеті, в гуртожитку тільки верхній, 5-й поверх був жіночій. Але біля кожної кімнати звісно по хлопцю і не по одному, помічники типу) воду носять. Але на чоловічих поверхах дівчат не було, цінували дівчата себе) але відмічали ті суботники потім весело!
Оксана Усенко, Точно, 3-й! Починається саме цікаве, старші курси! У нас же технічні спеціальності - геологи, маркшейдери, розвідка корисних копалин, шахтобудівельники, то дівчат було мало, серед геодезистів більше, то і розподіл такий в гуртожитку хтось придумав. Вижити першокурсницям було непросто! Та і отакі буйні компанії залицяльників під дверима не рідкість. Сама таких розганяла )))
" в деяких кімнатах ті елементи не знайдеш і з ліхтариком за три дні" - ой та совість така
Оксана Усенко, Ахахаха, уявила
"будильником совісті та здорового глузду" - клас
Шаграй Наталія, Дякую:)
Цікава зі Стелли вийшла жертва "на живця" ...ну трішечки здали нерви - нервуватися
Шаграй Наталія, Ну з ким не буває:))
"ще б трохи і в Міранду почали б кидати тапцями, як в таргана" - посміхнуло
Шаграй Наталія, :))
Оооуууу! Суботники! Я їх ненавиділа і ненавиджу :)))) ( бо і на роботі наздогнали). Але ці колективні прибирання перетворювались у феєричні шоу і залишили по собі такі світлини, що є що згадати - ганьба дітям розказати :))))))
Катя Купрейчук, Аналогічно:)) Терпіти не могла ті суботники:) Вічно вони закінчувалися якимись "нагоняями". Або за недостню активність, або за всілякі казуси:)
А таки цікаво читати історію Донецька з погляду людину, що там жила...
Шаграй Наталія, Дякую
Повеселив ринок :)
Шаграй Наталія, Ринки вони такі:)
Миранда дійсно супер активна! Але коли ж як не в юності і не в молодості все встигати. Історія з ділянкою в центрі - це ж та ж ділянка, на якій і стоїть будинок і де живуть молодший син і Ліза з Олександром? І якщо не отримала гроші перша невістка, то чого ж вона добилась? Якоїсь малої суми тільки? Будинок же ж все рівно побудували?
Olena Novashok, Той. Нічого не отримала нічого не добилася. "Брат" її реально кинув,сказав " не вийшло нічого"
У Міранди якесь дуже насичене життя :)))
Шаграй Наталія, Старалася дитина:)
А я до Камяних могил так і не доїхала...
Olena Novashok, Ех...здається, з тієї "золотої сімки" природних чудес України не все тепер можна і побачити...
Гм...цікава поведінка у Влада...цікаво то він справді був незацікавлений чи просто злякався? Це таки іноді буває, коли поряд наче і є хлопці, а серце мовчить...
Шаграй Наталія, Гарне питання:)
Ех, щасливі часи студентства!!! Я не знала про україномовні групи в універах тоді, але я вже в описаний час була мамою і працювала. А от син пішов в україномовний клас і його і закінчив як україномовний, але світла сторінка закінчувалась, був вже 2014 рік…
Оксана Усенко, Я всім завжди кажу, що русня встигла, наступне покоління вже б не прийняло так рузький мир з весною. Це вже інші діти були.
Цікаво спостерігати, як відкривається палітра людських характерів...
Шаграй Наталія, дякую
Кльове меню гризні граніту науки ...насмішили
Шаграй Наталія, "Ви не любили граніт науки? Ви просто не уміли його готувати!:)
О, цікаво про практику в суді...
Велика дяка авторці за цікавезні екскурси в історію Донецької та Луганської областей. Прикро, що, живучи там, я так мало заглиблювалась в це. Тому щаслива, що дізнаюсь хоч тепер.
Oksana Polischuk, Відбитий сусід сторіччями мав на меті нас стерти. Досі не вийшло:) Попри всі докладені зусилля.
"суть події визначає не сама подія, а погляд на неї. Все залежить від того хто дивиться, з яким досвідом, коли та з якої відстані" - дуже гарно сказано
Шаграй Наталія, Дякую:)
Тарологія, нумерологія...ох, хто тільки цим не займався :))))
Шаграй Наталія, Є таке:))
Мені вже цікаво, як складеться життя у Міранди...то вийде з тим Владом чи ні?
Шаграй Наталія, Далі буде:)
Цікаво про розподіл україномовних студентів і російкомовних...Гм, навіть не задумувалася про це...
Читаю про Міранду і повертаюсь до своєї юності і студенства. Хоч і раніше на декілька років, але місто те ж і Донеччина та ж))) цікаво про перебирання якостей інших людей на себе, дійсно так і буває іноді. Міранда і Марина - діаметральні приклади таких змін. За Міранду в цьому переживати не варто, себе збереже)))
Olena Novashok, Дуже радію, що книга так діє. Так, Міранда дійсно "тримається зубами" за своє я:)))Може то й не найкращій варіант, але кожен обирає свій шлях
2000 - десь таким і був :)))) Аж нагадалося
Шаграй Наталія, Це добре:)
До сліз насмішило пояснення студентів..."дихав чистим повітрям в цей момент зайшов дим" - це шедевріально
Шаграй Наталія, Нахабно писано з реальності:)
"стиль дикої Покахонтес" - порівняння прикольне...
Шаграй Наталія, Дякую:)
Готова трішечки посперечатися " Це було колективне рішення вищого керівництва СРСР, а не особиста ініціатива Хрущова. На момент передачі Хрущов ще не мав такого одноосібного авторитету, як Сталін, а головою Ради Міністрів СРСР був Георгій Маленков." - тут не все так однозначно
Шаграй Наталія, Ну, мабуть, як зміг, так і оформив свою ідею:)Інші проекти під таким соусом передати не вийшло:))
М-дя, за часів юності якось не сильно влазиш у політичні перипетії, а там виявляється все так захопливо....
Шаграй Наталія, В юності інші пріоритети:)))
Неймовірно захопливо про зародження металургії і впливу...прямо клас...отримала масу задоволення від такого пізнавального екскурсу
Шаграй Наталія, Дякую:)
Дякую за ще одну сторіночку історії! Ох, і ми були, в силу своєї юності та недосвідченості, як Міранда:"Фігасе у нас тут історія накрутила!" І такі аналізи, як дав Олександр або не слухали взагалі, або в пів вуха... А потім довелося скласти два і два та побачити Майдан, АТО, повномасштабне...- бо не "один народ"! А декорації історії все здираємо,здираємо...щоб оголити правду.
Катя Купрейчук, Так, історію ми знали частково і переважно офіційну версію, яку формували для шкіл під наглядом москви. Тому й дивувалися елементарним речам, про які й гадки не мали. Та й зараз, на жаль, не всі позбулися стереотипів, сформованих під впливом радянської пропаганди:(
Ох, та юність з її максималізмом...
У Міри юність буяє і Макс знайшовся. Може перше кохання станеться? А та низина, вихід з парку Щербакова на Університетську дійсно стрьомний був, ми або в тролейбус або бігом наверх швидко скакали. А от про мову і провінціализм правда досі. Про кочубея перший раз почула коли була на екскурсіях в Батурині, а це тільки в 2019… на жаль
Olena Novashok, Та, я теж отримала в 2014 шок від поглядів, начебто, розумних людей. Той рік взагалі регулярно змушував дивуватися та розчаровуватися. На жаль, друге було частіше...
Зрозуміла, що читаю з усмішкою...У Міранди все лише починається...У Лізи багаж досвіду за спиною...і цікаво спостерігати за їхнім світосприйняттям
Шаграй Наталія, Дякую:)
"Калькуляція Сталіна була дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті- нема проблем" - ну що тут сказати...
Шаграй Наталія, трохи підвели його розрахунки таки
Дуже цікавий розділ....Дякую за працю.
Шаграй Наталія, Дякую
Так і кажуть, що Україна має три смертних гріха: росія, комплекс кочубеївщини і провінціалізм...
Пані Оксано! Це вже не просто прецікавий художній твір, це вже історичний роман!)
Про деякі речі читаю вперше...страшно, але їх треба знати і пам'ятати, щоб не дозволити повторитись! Дякую!
Тетяна Мельник, Дякую. Стараюся:)
Хм...Піду трохи заспокоюсь...Бо цей розділ у самісіньке серце...Здається, що устами Кайши Степанівни говорять всі хто любив і любить Україну, бачив і бачить її потенціал і чітко розуміє всі історичні події...А Ліза? А Ліза - це всі ми, всі хто "акакаяразница" аж до подій Майдану(а хтось і зараз).
Катя Купрейчук, Маєте рацію, Ліза, це майже всі ми, виховані на штучому міфі про дружні наміри ворога. Таки в цю присипляючу брехню русня вклала дуже багато:( Дехто в неї досі вірить:(
До речі, а дійсно є такі люди, як Міранда, яких навіть грабіжник додому проведе і сумку донесе :)))))
Шаграй Наталія, Точно є, перевірено:)
Завжди цікаво спостерігати, як зароджуються почуття...чекаю продовження
Дякую) Верхньокальміуське водосховище поряд з моїм містом) розбурхали мене всіма оповідками Клебан-Бик, терикони, баби… але за цим я до вас і приходжу!
Olena Novashok, Супер, приходьте ще:) Люблю активних читачів з коментарями:)
Дякую Вам! Тут стільки інформації, стільки тем для роздумів!
Катя Купрейчук, Дякую. Порадували:)
Чесно кажучи, я дуже вражена глибокою та різносторонньою інформацією. Відчувається, що автор дуже постарався і добре попрацював. Я ніколи особливо не цікавилася Донецьком...А читаючи, відкриваю цей край з його багатою історією.
Шаграй Наталія, Дякую
"тотальна безтурботність" - це щось видається зараз таким неймовірним
Шаграй Наталія, Є трохи
"Тут було для щастя все" - аж завидки стало
Шаграй Наталія, :)))
"погребли від цих сухопутних аномалій" - насмішили
Шаграй Наталія, Взято з життя:))
Дякую, Оксано, за мій Донецьк! За мою юність! В голові не спочатку, але потім почали підтягуватись картинки минулого життя! Степи (як я скучаю), історія (довга, не проста) і море, Азовське (слів не вистачає) мій гуртожиток ДПІ (отого самого))) був на вулиці Університетській, поряд з облстатом, не в студмістечку, а окремо. Чекаю кожного розділу))) цікаво, інформативно і захоплююче, посміхаюсь на розділах про Міранду, світла дитина))))
Olena Novashok, О, радію, що змогла розбудити світлі спогади:) Дякую за коментар.
Чомусь добре запамятала 98-99 роки, коли шахтарі йшли у піший протест на Київ....і довгу веревечку шахтарів, які йшли самим Києвом..
Шаграй Наталія, Гм, а я таке не пам'ятаю від слова зовсім.
Мій покійний дідусь теж був шахтарем(щоправда на шахтах Кривого Рогу). Та там була така сама ситуація: зношене обладнання, недотримання усіх писаних і неписаних вимог, розкрадання...Дід теж був під завалами(а це ще радянські часи). І, що саме дивне, "співав хвалебні оди" керівництву, "какую страну просрали" і так далі, і таке подібне...Ніколи не могла цього зрозуміти...І лише тепер бачу, що дід просто мав свій зиск - побудував хату(хоча ніхто ні з дітей, ні з онуків там жити не схотів;зрештою продали, а гроші пішли на погашення боргів),отримав "Волгу", мав якісь пільги, виплати(сусід, який з ним пліч-о-пліч пропрацював - навіть пенсії нормальної не мав). Сумно якось усвідомлювати це все... А зараз не знати чи щось з тих шахт Донеччини та Луганщини щось залишиться...
Оксана Усенко, На рахунок русні - нічого дивного. Справа їхнього життя: знищити живе, зруйнувати матеріальне
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати