Розділ 11

Міра

«Наука» здалася Міранді раєм. Тепле море, сонце, жодної роботи чи навчання, тихі, наповнені пташиними співом ранки, смачне триразове харчування (хіба що чай типово азовський, завдяки присмаку місцевої води), безліч нових знайомств, цікаві хлопці, різноманітні спортивно-гумористичні змагання, які проходили просто під вікнами їх корпусу (Міранда з Далілою обрали роль активних вболівальниць, тим паче, що вигравала переважно команда з назвою «ЕПФ-чемпіон»), денні та вечірні прогулянки вздовж пансіонатів та базарчиків, широкий асортимент дискотек (буквально через кожні пів кілометра), пісні під гітару на нічному пляжі, купання в морі при світлі сонця, місяця, зірок. Тут було для щастя все. Та Міранда віднайшла в «Науці» навіть бібліотеку з непоганим асортиментом!

Молодша сестра Міранди була менш щаслива. Даліла взагалі часом називала Полю маленькою бабусею, через те, що дитина регулярно все критикувала («чай несмачний, душ далеко, море каламутне і взагалі вимкніть цей грьобаний ліхтар (сонце)». Душ дійсно був один, літній, на десяток кабінок та на протилежному боці пансіонату, і в обід той душ збирав солідну чергу охочих помитися. Проте Міранда абсолютно не бачила в тому проблеми. В тих чергах завжди було весело, а в обід на пляжі й так занадто жарко. Але у молодшої сестрички ані пляж, ані душ ентузіазму не викликали. Радували дитину хіба що куплені на базарі журнали, морозиво та сеанси телебачення. Громадський телевізор Поля знайшла самостійно. Вдень він стояв замкнений у металевому ящику, і лише ввечері навколо нього збирався такий собі «катрусин кінозал».

Даліла теж частенько все критикувала, проте це не заважало їй насолоджуватися відпочинком. А ще вона продовжувала дивувати Міранду. Для початку тим, що харчувалася подруга переважно кавою, компотом, салатиками та морозивом. Це було дуже зручно, адже Полінці діставалося майже окреме повноцінне харчування, проте Міранда категорично не розуміла, на якій енергії функціонує організм подруги. Також Даліла дивувала підготовленістю, бо виявилося, що у її  валізі окрім взуття та одягу (різного, на кожний день), було ще до біса багато всього. Від мішка косметики та пакета таблеток, до кави з туркою й прального порошку. Та у неї, як виявилося, навіть фен та праска були з собою! Втім, якось завітавши у кімнату одного з  нових знайомих, Міранда з подивом виявила, що Даліла ще скромно підготовлена. Бо там хлопчина гордо продемонстрував їй «аптечку», розміром з невеликий рюкзак, набитий під зав’язку усякими таблетками, флаконами, пакетами. Після цього Міранда зі своїм скромним набором медицини (пластир та перекис водню), косметики (помада), одним купальником та кількома варіантами максимально практичного одягу, в якийсь момент відчула себе дуже легковажною. Втім, це відчуття не затрималося, бо їм з сестрою цілком вистачало й такого «екіпірування». Та навіть перекис водню був майже зайвий, бо від насиченої сіллю та йодом води Азовського моря всі дрібні рани прекрасно гоїлися самі.

«Наука» Міранду радувала, дивувала, веселила та стимулювати фантазію. Наприклад, ключ від кімнати видавали один на всіх, незалежно від того скільки мешканців в тій кімнаті. Це мало певні недоліки, особливо коли у дівчат захлопнулися двері, а єдиний ключ полишався всередині. Втім, практика показала, що проти такої біди гарно допомагає драбина, що знайшлася неподалік, та спіймані Мірандою сусіди-хлопці. Останні з вправністю циркачів забралися в кімнату через вікно (пощастило, що воно було відчинене) аби врятували дівчат від халепи. Якось так вийшло, що за час відпочинку всі мешканці кімнати протестували на собі підступність тих дверей (а дехто й двічі примудрився втрапити в ту халепу). Хлопці всіх чесно рятували. І носилися з драбиною до їх вікна так часто, що до кінця зміни комендант була щиро впевнена, що вони живуть в тій горе-кімнаті.

Ввечері, коли всі розбігалися по дискотеках без точних строків повернення, питання  єдиного ключа гарно закривала Полінка, яка полишалася в кімнаті. Завдяки їй нікому не доводилося думати, як потрапити до рідного ліжка, якщо «ключник» десь завіється до ранку. А до ранку гуляли часто і майже всі, адже море, сонце, тотальна безтурботність та цікаве товариство не полишали байдужим нікого. Міранда з Далілою не були виключеннями. Вони теж активно гасали по дискотеках, пляжу, знайомилися з хлопцями, часом поспіхом «петляли» від небажаних чи занадто наполегливих кавалерів. Іноді ті знайомства переростали у веселе спілкування та дружбу (як з хлопцями-фізиками, які лише побачивши подруг, вже топали за драбиною не питаючи в яке вікно стрибати). А іноді ті знайомства закінчувалися неспішними прогулянками нічним пляжем.

В повітрі витало кохання, а навколо було безліч претендентів на серце. Втім голова Міранди занадто ретельно проводила фільтрацію, тож серцю залишалося переважно спостерігати і з сумом зітхати, доки розум педантично сортував всіх знайомих по категоріях «чудовий друг, знайомий, не цікаво, цікаво, але безперспективно, прекрасний співбесідник, але не більше, обходити десятою дорогою». У Міранди з Далілою регулярно точилися дискусії з приводу поводження з небажаними залицяльниками. Міранда вважала, що таких варто одразу сповіщати про безперспективність і не морочити їм голову, Даліла заперечувала, казала, що жорстоко безкомпромісно «рубати на корню» залицяння, не полишаючи хлопцям шансів. Особливо на курорті. Міранді ж здавалося, що навпаки, нечесно користуватися чужою прихильністю, точно знаючи, що не збираєшся на неї відповідати. У них з Далілою виявилися зовсім різні смаки на хлопців, різні манери спілкування, різні пріоритети, тому часом з дискотеки вони йшли в різні боки з різними хлопцями. І вже потім ділилися враженнями.

Зранку Даліла часто веселила Міранду гумористично-обуреними розповідями, як кавалери «полірували їй язиком гланди», чи «безуспішно шукали груди», або озвучували різноманітні варіанти та місця для зайняття сексом, на які подруга видавала своє коронне «балалайку в зуби і допобачення» та обурено відправлялася додому. У Міранди справа могла дійти до поцілунків, але під час них голова категорично відмовлялася вимикатися, ретельно все аналізуючи, тому все закінчувалося виключно розмовами та галантним супроводом до пансіонату. Сексу ніхто з її залицяльників не просив. Принаймні прямо. А один так взагалі видав «ти, мабуть, якась вчителька». Міранда не розуміла, що він у ній побачив «учительського», адже з тим залицяльником вона навіть цілувалася, але в якийсь момент дійшла висновку, що приміряти роль «того єдиного» на хлопців, зручніше таки подумки. Адже від кавалерів, з якими танцювала чи цілувалася на пляжі, доки не доходила до висновку «не те», потім доводилося акуратно відмахуватись, віджартовуватися чи банально бігати. А от хлопець який зміг трохи зачепити душу Міранди, після приємних розмов та кількох поцілунків на пляжі, де вони сиділи майже до ранку, чомусь не поспішав її шукати. Навіть гірше, потім вона його бачила в компанії інших дівчат. Але ж не бігати ж за ним з претензіями! Звичайно Міранда засмутилася, але ще більше її гризло питання, чому так вийшло. Чому він, на відміну від інших, хто примудрявся її знайти, навіть якщо вона старанно шифрувалася, не захотів продовжити знайомство? Ці думки почали регулярно ганяти по колу в пошуку відповідей, доки навколо крутилися інші, значно зацікавленіші кавалери. От тільки душу вони не чіпляли, навпаки, чомусь все частіше думки Міранди линули у час, коли серце гріло перше кохання. Хотілося душевного тепла, а не цього нескінченного кастингу.