Шторм жахів

Nata Zakhariia автор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 7

Анотація до книги "Шторм жахів"

Вона повернулася туди, звідки колись утекла.
У село, де ліс знає імена, а будинки пам’ятають більше, ніж люди.

Коли починають зникати мешканці, Марта розуміє: це не випадковість і не злочин. Це — борг, який настав час сплатити. Минуле, від якого вона тікала все життя, простягає до неї руку з темряви.

Ліс шепоче. Дзеркала брешуть. А страх виявляється не зовнішнім — він живе всередині.

«Шторм жахів» — це історія про те, що іноді найстрашніше рішення — згадати правду.
Бо є місця, які ніколи не відпускають тих, хто їм належить.

жах трилер інтрига

Зміст книги: 32 глави

ПРОЛОГ

РОЗДІЛ 1

РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 3

РОЗДІЛ 4

РОЗДІЛ 5

РОЗДІЛ 6

РОЗДІЛ 7

РОЗДІЛ 8

РОЗДІЛ 9

РОЗДІЛ 10

РОЗДІЛ 11

РОЗДІЛ 12

РОЗДІЛ 13

РОЗДІЛ 14

РОЗДІЛ 15

РОЗДІЛ 16

РОЗДІЛ 17

РОЗДІЛ 18

РОЗДІЛ 19

РОЗДІЛ 20

РОЗДІЛ 21

РОЗДІЛ 22

РОЗДІЛ 23

РОЗДІЛ 24

РОЗДІЛ 25

РОЗДІЛ 26

РОЗДІЛ 27

РОЗДІЛ 28

РОЗДІЛ 29

РОЗДІЛ 30

ЕПІЛОГ

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ірина Скрипник

29.01.2026, 11:15:22

Ця історія народилася не з бажання налякати, а з потреби нагадати: страх — це не ворог, а дзеркало. І поки ми пам’ятаємо, ми живі.

Ірина Скрипник

29.01.2026, 11:13:26

Цитати, що залишаються:
«Я не двері. І не сховище.» — це вже справжній маніфест.

«Вона більше не відчувала болю. Лише порожнечу.» — ідеальний фінал для трансформації.

«Ліс більше не братиме дітей. А дорослі мають пам’ятати самі.» — мораль, яка проростає через всю оповідь.

Ірина Скрипник

29.01.2026, 11:12:11

Ліс не просто антагоніст. Він — архів. І він діє лише через згоду. А найстрашніше — він тепер має представника.

Кожен, хто хотів забути, ставав частиною лісу. Марта — єдина, хто обрала пам’ятати.

Ірина Скрипник

29.01.2026, 11:06:17

Ритуал не просто повертає спогади — він заражає реальність. Те, що було внутрішнім, стає зовнішнім. Люди бояться лісу і бояться себе в ньому.

Ірина Скрипник

29.01.2026, 11:00:51

Кожен розділ — це крок глибше в невідоме. Від ледь помітного дискомфорту до повного занурення в містичну загрозу.

Пролог — як попередження. Далі — повернення, розгортання конфлікту, перші контакти з «іншим», і нарешті — розкриття минулого через щоденник. Все логічно, але не передбачувано.

Щоденник, дитячі спогади, речі з минулого — все веде до ідеї, що забуте не зникає, а чекає моменту повернення.

Цитати, що зачіпають:
«Ліс не злий. Він просто пам’ятає.»
«Якщо я забуду — він нагадає. Якщо я піду — він прийде по іншого.»
«Вона знала: якщо подивиться ще раз, може не побачити себе.»