Шторм жахів

ЕПІЛОГ

Через роки в село приїжджали люди.

Вони говорили, що ліс дивний. Що там легко заблукати, але ніхто більше не зникає. Діти не бачать тіней. Дорослим сняться сни — важкі, але чесні.

Про Марту говорили по-різному.

Хтось казав, що вона відьма.
Хтось — що жертва.
Хтось — що її взагалі не існує.

Але іноді, якщо прийти до лісу надвечір, можна побачити жінку на межі дерев. Вона не кличе. Не лякає. Вона просто дивиться, ніби питає без слів:

Ти готовий пам’ятати?

І якщо людина відвертається — ліс мовчить.
Якщо ж робить крок уперед — жінка стає між.

Бо справжній жах — не в темряві.
А в бажанні втекти від себе.

І поки хтось стоїть на межі,
двері більше не відчиняються.

Подобається

#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи

Відредаговано: 14.01.2026