Шторм жахів
РОЗДІЛ 16
Те, що треба віддати
Марта не спала всю ніч.
Дім більше не був просто домом — він дихав. Дошки підлоги тихо потріскували, ніби хтось ходив, але кроків не було. Вікна час від часу тьмяніли, ніби їх торкалася долоня ззовні.
Коло на руці не згасало. Воно більше не пекло — воно тягнуло, ніби щось усередині неї хотіло вирватися назовні.
На кухонному столі лежала стара зошитка. Марта була впевнена: раніше її тут не було. Пожовклі сторінки, чужий почерк, але слова здавалися знайомими.
> «Ритуал не кличе — він нагадує.
Те, що прийшло, вже було впущене».
Марта перегортала сторінки. Там були імена. Дати. Короткі записи — хто прийшов, що віддав, і що сталося потім. Деякі записи обривалися. Деякі закінчувалися одним словом:
«Залишився».
— Що саме треба віддати? — прошепотіла вона.
Відповідь прийшла одразу. Не голосом — образом.
Вона побачила себе маленькою. Ліс. Ніч. Сльози. І бажання — просте, дитяче: щоб біль зник. Щоб хтось забрав його.
— Я не пам’ятаю… — сказала Марта, але вже знала, що це брехня.
У дзеркалі в коридорі з’явився напис. Він ніби проступив із глибини скла:
«Те, що ти віддала, хоче повернутися»
Марта зрозуміла: ритуал — це не прохання.
Це борг.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
