Шторм жахів

РОЗДІЛ 27

Життя після

Минув місяць.

Зникнень більше не було. Село повільно поверталося до звичайного життя — якщо так можна назвати існування, з якого вирізали частину правди.

Люди знову віталися з Мартою. Обережно. Ввічливо. Ніби з кимось, хто пережив щось страшне і може знову зламатися.

Вони не знали, що Марта більше не може зламатися.

Вона ходила до лісу щодня. Не як господарка — як сторож. Дерева більше не стискалися навколо неї. Вони відступали.

Мітка на руці стала темною, майже невидимою. Але вона відчувала її завжди. Як шрам, що не болить, але ніколи не зникає.

Одного разу до неї підійшла дівчинка.

— Ти не страшна, — сказала вона. — Ти сумна.

Марта усміхнулася. Це була майже справжня усмішка.

— Бережи пам’ять, — сказала вона. — Навіть якщо вона важка.

Дівчинка кивнула і побігла геть.

Марта дивилася їй услід і думала:
ліс більше не братиме дітей.

А дорослі…
Дорослі мають пам’ятати самі.

Подобається

#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи

Відредаговано: 14.01.2026