Шторм жахів
РОЗДІЛ 23
Голоси з-під кори
Вночі ліс заговорив інакше.
Не як Сутність. Не як спогади.
Як люди.
Марта вийшла на ґанок і почула шепіт — тихий, багатоголосий. Він ішов із глибини дерев, із-під кори, з землі. Імена. Фрази. Прохання.
— Не дай їм…
— Пам’ятай нас…
— Не повторюй…
Вона зрозуміла: це ті, хто залишився. Не зниклі — ув’язнені. Ліс тримав не тіла. Він тримав вибір, який вони колись зробили.
Сутність з’явилася поруч. Цього разу вона була майже прозорою.
— Ти чуєш їх, — сказала вона.
— Бо я пам’ятаю, — відповіла Марта.
— Ти можеш закрити двері, — сказала Сутність. — Але тоді всі голоси зникнуть. Назавжди.
Марта заплющила очі.
Закрити — означало стерти. Знову.
Залишити — означало жити з цим завжди.
— А якщо я відмовлюсь?
— Тоді люди зроблять це за тебе, — спокійно сказала Сутність.
Марта подивилася на ліс. На темряву, яка більше не здавалася їй чужою. Вона відчула, як мітка на руці пульсує — не боляче, а впевнено.
— Я не буду дверима, — сказала вона. — Я буду стороною.
Сутність усміхнулася. Вперше.
— Тоді настав кінець старих правил.
І ліс затих.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
