Шторм жахів
РОЗДІЛ 13
Позначені
Олексій прийшов до неї сам. Без попередження. Він виглядав старшим, ніж кілька днів тому, ніби час раптово надолужив згаяне.
— Тепер ти повинна знати все, — сказав він і сів, важко опустившись на стілець. — Бо вибору в тебе більше нема.
Він розповів про «позначених». Про дітей, які чули ліс. Про тих, кого він приймав не силою, а дозволом. Ліс не брав випадкових. Він забирав тих, хто одного разу відповів.
— Це як двері, — сказав Олексій. — Якщо ти їх відчинила, вони лишаються відчиненими назавжди.
Марта слухала, і кожне слово ставало на своє місце. Браслет. Коло. Щоденник. Дзеркала. Вона не була жертвою. Вона була частиною угоди.
— Твоя мати зламала правило, — продовжив Олексій. — Вона пішла замість тебе. Але ліс не приймає заміни назавжди. Він чекає, поки борг повернеться.
— І тепер я, — сказала Марта.
Олексій подивився на неї з жалем.
— Тепер — або ти, або всі, кого він торкнеться через тебе.
За вікном з’явився туман. Він повз із лісу повільно, впевнено, ніби знав дорогу. У повітрі знову з’явився той самий запах — сирий, старий, знайомий.
Марта відчула, як коло на долоні почало пульсувати.
— Він близько, — прошепотіла вона.
— Він завжди був близько, — відповів Олексій. — Просто тепер ти це пам’ятаєш.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
