Шторм жахів

РОЗДІЛ 25

Межа

Її привели до галявини.

Коло з каміння було порушене. Хтось уже намагався щось зробити. Без розуміння. Без дозволу. Повітря було важким, роздратованим.

— Вона знає, — сказав староста. — Нехай вона говорить.

Марта відчула, як мітка на руці пульсує сильніше. Ліс був поруч. Ближче, ніж люди.

— Ви хочете жертву, — сказала вона. — Але жертва нічого не змінить.
— Тоді що змінить? — крикнув хтось.
— Відповідальність.

Вона ступила вперед. Каміння загорілося тьмяним світлом. Люди відступили.

— Ліс не забирає без дозволу, — сказала Марта. — Ви дозволяли. Кожен раз. Коли мовчали.

Сутність з’явилася між деревами. Люди закричали. Хтось упав на коліна.

— Ось ваше відображення, — сказала Марта. — Те, що ви залишили без імені.

Сутність простягнула тінь до кола.

— Вибір зараз, — пролунало. — Або пам’ять — або тиша.

Марта зробила крок у коло. Мітка засвітилася яскраво, боляче.

— Я заберу це на себе, — сказала вона. — Але дверей більше не буде.

Ліс здригнувся.

Подобається

#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи

Відредаговано: 14.01.2026