Шторм жахів

РОЗДІЛ 19

 Перший зниклий

Село прокинулося пізніше, ніж зазвичай. Люди виходили з будинків мовчазні, напружені, ніби всі відчували одне й те саме, але боялися назвати це вголос.

Марта йшла дорогою, намагаючись не дивитися вбік лісу. Кожен крок давався важко — ніби земля не хотіла її відпускати.

Біля магазину стояли двоє чоловіків. Вони говорили пошепки, але коли Марта підійшла ближче, замовкли.

— Щось сталося? — запитала вона.

Один із них ковтнув слину.

— Степан зник, — сказав він. — Вночі. Пішов до лісу… і не повернувся.

Марта відчула, як усередині щось стиснулося. Степан. Вона пам’ятала його. Він був у зошитці. Ім’я, дата, слово: **«Залишився»**.

— Його шукали? — тихо спитала вона. — Ліс не віддає, — відповів інший чоловік. — Ніколи не віддавав.

У цей момент Марта зрозуміла: ритуал був лише початком. Те, що повернулося до неї, почало **йти далі**. Забирати тих, хто колись теж віддав щось лісу.

Вона подивилася в бік дерев.

І їй здалося, що між стовбурами хтось стоїть. Не тінь. Не Сутність.

Людина.

Яка дивилася просто на неї.
 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше