Шторм жахів
РОЗДІЛ 11
Ті, хто приходить уночі
Марта стояла посеред коридору, не наближаючись до дверей. Вона знала: якщо відкриє — назад дороги не буде. Але й не відкривати було неможливо. Стукіт повторився. Цього разу повільніше. Терпеливіше.
— Я знаю, що ти тут, — пролунав голос.
Чоловічий. Спокійний.
Не з лісу. Зі спогадів.
— Ви помилилися, — сказала Марта, сама не вірячи словам.
— Ні, — відповів голос. — Ми чекали.
Вона прочинила двері рівно настільки, щоб побачити подвір’я. Там стояли троє. Сусіди. Люди, яких вона бачила вдень. Але вночі вони виглядали інакше — надто нерухомими, з порожніми поглядами, ніби хтось дивився крізь них.
— Ви маєте піти, — сказала Марта.
— Ми не можемо, — відповіла жінка з колодязя. — Нас привели.
Марта помітила їхні руки. На зап’ястях у всіх були тонкі червоні сліди — кола. Такі самі, як у неї.
— Він близько, — сказав чоловік. — І якщо ти не зробиш крок… зробить хтось інший.
Раптом вітер різко зірвався з місця. Дерева зашуміли, ніби хтось провів по них величезною рукою. Ліс рухався. Не вперед — назовні.
Сусіди одночасно зробили крок назад. Їхні обличчя спотворив страх — справжній, людський.
— Ти остання, — прошепотіла жінка. — Якщо ти не приймеш… він візьме всіх.
Марта зачинила двері й притулилася до них спиною. Серце билося так сильно, що боліло. Вона зрозуміла: це більше не історія про зникнення.
Це відлік.
І ліс уже рахував.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
