Шторм жахів
РОЗДІЛ 29
Сторож
Ранок був тихим.
Занадто тихим, щоб бути випадковим. Марта стояла на ґанку й дивилася, як туман повільно розчиняється між деревами. Вона відчувала кожен рух у лісі — не як наказ, а як попередження.
Староста прийшов сам.
— Це закінчилося? — спитав він.
Марта подивилася на нього довго.
— Це триває, — відповіла вона. — Просто тепер інакше.
Він кивнув. Без суперечок. Без прохань. Він уперше зрозумів: повернення назад не буде.
— Ти підеш?
— Ні, — сказала Марта. — Хтось має дивитися.
Староста пішов. Село проковтнуло його фігуру швидко, ніби й не було.
Марта залишилася одна.
Вона більше не намагалася згадати своє колишнє життя. Воно було, але не кликало. Її місце було тут — на межі між тим, що люди ховають, і тим, що росте з цього в темряві.
Вночі ліс більше не шепотів.
Він чекав.
#520 в Детектив/Трилер
#160 в Трилер
#140 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
